- •1.Поняття та система цивільного права України.
- •7, Види, порядок укладання та припинення договорів
- •14.Поняття і види часу відпочинку. Види відпусток та порядок їх надання.
- •15. Поняття та структура заробітної плати
- •16. Правове регулювання праці неповнолітніх
- •17. Поняття і засоби забезпечення трудової дисципліни
- •18. Поняття підстава та умови матеріальної відповідальності. Види матеріальної відповідальності працівника за шкоду
- •19. Поняття індивідуальних трудових спорів, порядок їх вирішення
- •21. Загальна характеристика кримінального законодавства україни
- •20. Кримінальне право україни як галузь права
- •22. Поняття та ознаки кримінальної відповідальності. Підстави кримінальної відповідальності
- •23. Поняття та ознаки злочину. Види злочинів.Склад злочину
- •24. Стадії вчинення злочину, добровільні відмова при незакінченому злочині
- •25. Поняття співучасті у злочині. Види співучасників
- •26. Поняття неосудності та обмеженої осудності
- •27.Поняття та мета кримінального покарання.Види покарань.Загальні засади призначення покарання.Обставини.Що пом’якшують покарання.Обставинт,що обтяжують покараня.
- •28.Обставини , що виключають злочинність діяння.Обставини, що пом’якшують та обтяжують відповідальність.
- •29.Поняття та мета примусових заходів медичного характеру
- •30.Кримінальна відповідальність неповнолітніх
- •31.Примусові заходи виховного характеру
- •32.Амністія і помилування
- •33.Конституційні засади судочинства в Укр.
- •34.Загальна харак. Судової системи Укр.
- •35.Правовий статус суддів.Гарантії незалежності суддів.Основні принципи судочинства.
- •36.Конституційний Суд Укр:правовий статус,повноваження, порядок утворення,склад.
- •37.Система судів загальної юрисдикції в Укр.,їх повноваження
- •38.Господарські суди, їх повноваження
- •39.Адміністративні суди,їх повноваження
- •40.Поняття та система правоохоронних органів України
- •41. Система органів прокуратури. Основні функції прокуратури за Констит України
- •42. Правовий статус міліції України. Права та обов’язки працівників міліції
- •43. Правовий статус та завдання Служби Безпеки України
- •44. Право на звернення до господарського суду. Організація господарських судів в Україні
- •45. До господарське врегулювання господарських спорів. Підвідомчість господарських судів та компетенція господарських судів щодо їх вирішення
- •46. Учасники господарського процесу
- •47. Докази в господарському процесі
- •48.Господарські витрати та процесуальні строки
- •49.Подання позову, порушення провадження у справі та підготовка матеріалів до розгляду в засіданні господарського суду
- •50.Вирішення господарських спорів
- •51.Перевірка рішень, ухвал, постанов у порядку нагляду та за нововиявленими обставинами
- •52. Виконання рішень, ухвал, постанов господарського суду
24. Стадії вчинення злочину, добровільні відмова при незакінченому злочині
стадії вчинення злочину – це етапи розвитку злочинного діяння, які різняться між собою ступенем реалізації злочинного умислу і моментом його припинення.
Критеріями виділення видів стадій вчинення злочину виступає ступінь реалізації злочинного наміру і момент припинення злочину. КК визнає злочинними і караними три стадії вчинення злочину:
готування до злочину;
замах на злочин;
закінчений злочин.
Стадії вчинення злочину є видами цілеспрямованої діяльності, етапами реалізації злочинного умислу, досягнення певної мети і тому стадії вчинення злочину можливі лише у злочинах з прямим умислом. „замахом на злочин є вчинення особою з прямим умислом діяння” (ст15 КК)
Стадії вчинення злочину не можливі для необережних злочинів, оскільки у винного нема наміру заподіяти шкоду. Іншими словами, якщо особа не бажає якогось наслідку, вона не може ні готуватися до нього, ні здійснити замах на його спричинення. Небажання настання наслідків є характерним не тільки для необережних злочинів, а й для злочинів з непрямим умислом. Якщо особа не бажала настання суспільно небезпечного наслідку, але свідомо допускала їх, вона повинна нести відповідальність за фактично спричинену шкоду навіть тоді, коли могла настати, але не настала, і більш. Добровільний характер відмови визначається наявністю волі особи, спрямованої на припинення подальшої злочинної діяльності. Добровільність має витоком свідомість і почуття особи, яка розпочала злочинну діяльність. При цьому не має значення, які рушійні сили визначили прийняття рішення - страх перед можливим покаранням, умовляння, роз'яснення чи навіть погрози. Головним є те, що під їх впливом особа самостійно прийняла рішення про відмову від подальшої злочинної діяльності. Те, що рішення повинно бути добровільним, свідчать положення статей 14 та 15 КК, які, визначаючи поняття готування та замаху на злочин, акцентують увагу на вольовому моменті вчинення цих дій (особливо це стосується замаху на злочин). Остаточність і безумовність відмови означає кінцеву і безповоротну відмову від доведення злочину до кінця за наявності можливості завершення розпочатої злочинної діяльності. Припинення готування або замаху на злочин не повинно бути призупиненням цієї діяльності з тим, щоб продовжити її через будь-який проміжок часу. Це не може бути припинення під якоюсь умовою, невиконання якої визначить продовження виконання злочину. Ця ознака означає не перерву в злочинній діяльності, а останню крапку в її розвитку. Приміром, не можуть бути визнані добровільною відмовою дії особи, яка з метою вбивства кілька годин чекала свою жертву в засідці і, не дочекавшись, пішла з наміром повернутись наступного дня, щоб виконати злочинний намір. Усвідомлення наявності об'єктивних та суб'єктивних можливостей доведення злочинної діяльності до кіпця і виконання закінченого злочину. Це означає, що особа усвідомлює відсутність будь-яких об'єктивних та суб'єктивних обставин, які перешкоджають доведенню злочину до кінця і, не зважаючи на це, припиняє злочинну діяльність.Припинення злочинної діяльності внаслідок переконання в неможливості її продовження і досягнення злочинного наслідку не може розглядатись як добровільна відмова.