- •1. Українські землі в первісну епоху.
- •2. Антична колонізація Північного Причорномор'я.
- •4. Утворення Київської Русі
- •6. Суспільно-політичний розвиток Київської Русі
- •7. Галицько-Волинське князівство
- •8. Українські землі у складі Великого князівства Литовського
- •9. Люблінська унія та її наслідки для України
- •10. Виникнення козацтва і Запорізької Січі
- •14.Гетьманування п. Дорошенка. Боротьба за возз'єднання українських земель
- •15.Україна за гетьманування Івана Мазепи (1687 – 1709)
- •16. Ліквідація російським царизмом української автономії
- •17. Початок українського національного відродження.
- •18.Соціально економічний розвиток українських земель в хіх столітті.
- •19. Український національно-визвольний рух в кінці хіх ст
- •21. Наддніпрянищина на початку хх століття. Революція 1905 – 1907 років.
- •22. Причини і характер і світової війни. Становище України.
- •24. Перший та 2й універсали Центральної ради.
- •25.Проголошення унр.
- •26. 4 Універсал та його значення. Берестейський мирний договір.
- •4 Універсал.
- •27. Причини падіння центральної ради.
- •28. Зовнішня і внутр. Політ. Скоропадського.
- •29. Політика більшовиків в Україні 1919 – 1920 рр. «Воєнний комунізм».
- •30. Утв. І діяльність директорії с. Петлюра
- •31. Проголошення Західноукраїнської Народної Республіки (зунр)
- •32. Об'єднаний похід українських армій.
- •34.Нова економічна політика
- •35.Причини і масштаб голоду 1921-23рр. Конфлікт більшовиків з церквою.
- •37.Особливості та наслідки радянської індустріалізації в Україні.
- •38.Колективізація. Методи здійснення та наслідки.
- •39.Голодомор 1932-1933рр.Його причини та наслідки.
- •40.«Розстріляне відродження».Масові репресії та їх жертви.
- •42. Українські землі у складі Польщі.
- •43. Пакт «Ріббентропа-Молотова», його наслідки.
- •44. Німе́цько-радя́нська війна́
- •45.Окупаційний режим. «Новий порядок».
- •46.Рух опору та його течії в Україні.
- •47.Визволення України.Підсумки війни
- •48.Обєднання Українських земель. Радянізація західних областей.
- •49.Післявоеєнна відбудова.Посилення сталінського режиму.
- •50. Початок десталінізації та демократизації суспільного життя.
- •51. Реформування економіки в період «відлиги».
- •52.Перебудова
- •57.Декларація про державний суверенітет. Проголошення незалежності України.
- •58. Розгортання державотворчих процесів
- •59. Економічні та соціальні проблеми незалежності України.
- •60. Зовнішня політика незалежної України
- •61. Політичне життя. Політична реформа
52.Перебудова
Перебудова почалася в СРСР у квітні 1985 р. її метою було виправити деформований соціалізм, врятувати систему, надати існуючому соціалізмові «людське обличчя». Почалися процеси демократизації суспільства, активізація громадської думки, поліпшення економічних показників тощо. Проте перебудова гальмувалась через спрощений командний підхід до реформування.Стара система працювала й далі за інерцією, не було узгодженої концепції реформування, занадто вузьким було коло реформаторів у самій КПРС, а вузька соціальна база для проведення реформ не сприяла їх успіхам.Проте перебудова залишається об'єктивно існуючим історичним періодом з чіткими хронологічними межами, тобто бід проголошення курсу на перебудову — до розпаду КПРС і СРСР.Замість зміцнення СРСР перебудова привела його до розпаду.На першому етапі перебудови була оприлюднена її стратегія: нове політичне мислення, радикальна економічна реформа, демократизація всієї політичної структури.Починалася перебудова з покращення інформова-ності населення країни. Відродився дореволюційний термін «гласність». Тоді під гласністю розуміли інформацію, яка пробивалася через перепони офіційної цензури. Радянське суспільство за ступенем закритості набагато випереджало дореволюційне суспільство Російської імперії. Радянський тоталітарний режим відзначався мертвящою серйозністю свого офіціозу і політичних доктрин.У перші роки перебудови Україна залишалась під контролем консерваторів, яких очолював перший секретар ЦК Компартії України Б. Щербицький. Республіка аж до 1989 p., поки М. Горбачов не зняв В. Щербицького з посади, була справжнім заповідником застою.Одним з перших гасел перебудови було «прискорення». Малося на увазі прискорення темпів економічного розвитку. Гласність, яка почала висвітлювати і економічне життя України, давала інформацію, яка змушувала задумуватись навіть найбільших оптимістів. Масштаби економічної кризи України давали мало підстав для покращення життя і добробуту народу.Командні методи керівництва економікою залишалися незмінними. Малося на увазі, що основні ідеї реформи управління економікою полягають у поєднанні централізованого директивного планування з наданням підприємствам певної свободи. Про те, щоб замінити адміністративно-командний метод ринковим механізмом, не могло бути і мови.Тим не менше перебудова управління економікою в Україні набула великих розмірів. Було ліквідовано 103 республіканських органи управління, управлінські функції центру були передані місцевим органам, підприємствам та об'єднанням. Було також ліквідовано 14 міністерств і відомств, 83 організації середньої ланки. Були також реогрганізовані 1 500 підприємств, цехів, дільниць та інших структурних підрозділів. Майже на 80 тис. чоловік скоротився управлінський аппарат.
53.Війна в Авгані
Війна в Афганістані — повномасштабна збройна агресія Радянського Союзу проти суверенної держави Демократична Республіка Афганістан. Розпочалась у грудні 1979 році нападом спецпідрозділів КДБ СРСР на президентський палац у Кабулі і вбивством президента країни Хафізулли Аміна і його оточення та введенням у країну «обмеженого контингенту» Радянської Армії. Війна за офіційними радянськими даними тривала до виводу основної маси радянських військ 15 лютого 1989 року. В результаті цієї війни загинуло (за міжнародними даними, прийнятими також і СРСР) близько 1,5 млн. або 10% з числа тодішнього населення країни. Радянські втрати, за офіціними радянськими даними, становили близько 15 тисяч військовиків.У вересні 1979 року до влади в результаті палацового заколоту прийшов жорстокий тиран Хафізулла Амін, репресивна політика котрого не влаштовувала основну масу афганців. У країні фактично спалахнула громадянська війна, яка загрожувала самому існуванню комуністичного уряду, — і вторгнення радянських військ в Афганістан ставало неминучим. Затим що в Кремлі Брежнєв фактично вже не міг керувати державою, ідея військового розв'язку проблеми перепала шефу КДБ Юрію Андропову. Шеф КДБ, у руках якого зосередилася виконавча влада, саме тоді ж скористався нагодою очистити «Авгієві стайні» соціалістичного табору від найодіозніших фігур, що компрометували комуністичну ідею. Афганські моджехеди з двома гарматами. 1984Коли в січні 1979 року в'єтнамські війська блискавичним ударом захопили Комуністичну Кампучію і прогнали до джунглів кривавих диктаторів Пол Пота та Єнг Сарі — це знаменувало генеральну репетицію перед майбутнім захопленням Афганістану. У Політбюро ЦК КПРС утворено так звану «афганську трійку», до складу якої увійшли Андропов, Громико й Устинов. «Трійка», в умовах надсекретності, наказала міністрові оборони Устинову, начальникові Генерального штабу Огаркову, командувачу військами Варшавського договору Куликову, начальнику відділу кадрів Шкадову, начальникові політуправління армії Єпішеву, начальнику Головного управління оперативних операцій Варенникову та першому заступникові начальника Генштабу Ахромеєву — підготувати план військової операції. Маршали розробили операцію «Ш», яку мали провести радянські війська без залучення військ центральноєвропейських держав.10 грудня 1979 року міністр оборони СРСР Устинов дав усне розпорядження Генштабу розпочати готуватися до десантування елітної 103-ї Вітебської дивізії, п'яти дивізій військово-транспортної авіації, а також підвищити боєготовність двох (5-ї і 108-ї) мотострілецьких дивізій у Туркестанському військовому окрузі. Крім того, в ТуркВО і Середньоазіатському округах мобілізовано до армії 50 тисяч новобранців. Народне господарство передало збройним силам понад 8 тисяч автомобілів. Війська й техніка підтягнулися до кордону. Рішення ввести радянські війська в Афганістан ухвалили на підмосковній дачі Брежнєва Суслов, Андропов, Устинов, Громико. Фатальне рішення було ухвалено неповним складом Політбюро.Афганська війна йшла з 25 грудня 1979 до 15 лютого 1989 року, тобто 3340 днів.
