28) Cоціальні інститути у системі соціальних зв'язків

На розвиток, рух соціальних груп суттєвий вплив справляють соціальні інститути, які вже склалися.

Рівень розвитку інституціональних форм суспільства, їхній конкретний стан відбиваються на різних соціальних процесах. Соціологи КамАЗу, наприклад, виявили, що на етапі, коли завершилося будівництво, були подолані основні матеріальні та побутові труднощі, кількість молодих жінок почала зменшуватися. Виявилося, що це було пов´язано з відсутністю філій вищих і незначним числом середніх учбових закладів. Як тільки були створені учбові заклади, масовий від´їзд припинився. Соціальна структура — це не лише система соціальних груп, спільнот, а й інституціональні організаційні форми, що забезпечують їхній розвиток та переміщення, додають стабільності та визначеності соціальним зв´язкам. Організованість припускає систему соціальних статусів, ролей, цінностей, які додають взаємодії цілеспрямований, регулярний, стійкий характер. Нормативність виражається у тому, що соціальні норми є обов´язковим компонентом соціального інституту. Вони функціонують у вигляді звичаїв, традицій, законів та ін., забезпечують узгодження дій, стандартів. Соціальний інститут передбачає застосування соціального контролю, бо норма не лише проголошується, а й забезпечується системою санкцій. Інституціоналізація означає нормативне та організаційне зміцнення, упорядкування соціальних зв´язків. Її ознаками можна вважати виникнення нової соціальної спільноти, що займається спеціалізованою діяльністю, появу соціальних норм, що регулюють цю діяльність, установ, організацій, що забезпечують захист певних інтересів. Так освіта стає соціальним інститутом, коли виникає особлива соціальна спільнота, зайнята професійною діяльністю з навчання й виховання, набувають розвитку масова школа, спеціальні норми, що регулюють процеси передачі соціального досвіду. В сучасних умовах у нашому суспільстві Інституціоналізація нових форм господарської діяльності пов´язана з появою норм, законів, що сприяють її розвитку, спеціальних установ, організацій, зайнятих підготовкою та оформленням цих нових форм, наприклад, шляхом приватизації, які захищають інтереси нових власників. Нині ці процеси відбуваються повільно і не задовольняють потреб суспільства. Відсутні необхідні норми, іноді робляться спроби вирішувати питання приватизації за допомогою старих структур, у старих формах, що приречене на невдачу. Надаючи сталості і визначеності діяльності соціальних груп, спільнот, соціальні інститути інтегрують їх, надають їхній взаємодії цілісного характеру. Це дасть змогу розглядати соціальні інститути як різновид особливих соціальних зв´язків, тобто таких, що забезпечують цілісність. Соціальні інститути діють від імені суспільства як цілого. Поряд з позитивним характером процесів інституціоналізації слід відзначити й негативні моменти, прояви. Інституціональні форми дуже консервативні і можуть служити перешкодою для розвитку інноваційних процесів. Вступаючи у життя, нове покоління наслідує інституціональні форми, що вже цілком склалися. Воно зазнає впливу усталених форм господарської діяльності, політичних інститутів, стандартів, стереотипів поведінки. Перехід до нового потребує подолання цього впливу. Якісне оновлення суспільства в нашій країні зажадало подолання впливу старих політичних структур тоталітарного суспільства, старих зразків поведінки, що є нелегкою справою. Негативним є певне знеособлення, деіндивідуалізація, формалізація, стандартизація зв´язків у результаті інституціоналізації. Соціальні інститути розвиваються через подолання цих протиріч між потребами подальшого розвитку та старими організаційними формами. Е. Дюркгейм твердив, що призначення соціальних інститутів полягає у налагодженні відповідності між іцституціональними формами та новими потребами суспільства.

Які функції виконують соціальні інститути?

Перш за все необхідно назвати:

1. функція закріплення і відтворення суспільних відносин у певній галузі;

2. функція інтеграції та згуртування суспільства;

3. регулювання і соціального контролю;

4. залучення людей до діяльності, або комунікативна функція.

Кожна з цих функцій віднаходить конкретний вияв і своєрідність у різноманітних інститутах.

Критерієм класифікації соціальних інститутів можуть бути сфери, види діяльності, функції, рівень і характер організації. Г. Спенсер свого часу виділив три типи соціальних інститутів (ті, що продовжують рід, розподільчі та регулюючі). Ян Щспаньський говорить про п´ять видів

1. економічні, котрі займаються виробництвом, обміном і розподілом матеріальних благ і послуг;

2. політичні, пов´язані з встановленням, підтриманням і виконанням влади;

3. виховні і культурні, які створені для зміцнення культури, соціалізації молодою покоління;

4. соціальні, що регулюють взаємодію спільнот;

5. релігійні.