Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
s_1-_go_po_46_vopros_sotsiologia.docx
Скачиваний:
1
Добавлен:
01.03.2025
Размер:
311 Кб
Скачать
☆

41) Функції культури

Культура виконує цілий ряд функцій. Перш за все вона виступає як засіб зберігання і розповсюдження людського досвіду, тобто виконує функцію соціальної пам´яті. Разом з тим вона не зводиться до цього. Культура поєднує духовні багатства, нагромаджені людством у минулому, і духовні цінності сучасного суспільства. Саме тому культура виконує освітню і виховну, комунікативну і регулятивну функції. Індивід стає особистістю у міру соціалізації, опановування культури: знань, мови, цінностей, норм, звичаїв, традицій своєї соціальної групи, свого суспільства. Саме культура робить людину людиною. Вона ж здійснює соціальний контроль, стимулює і регулює його поведінку. У цьому розумінні культура — це людський зріз історії. Будучи способом, засобом соціального впливу, культура забезпечує освоєння і перетворення світу, тобто виконує функції інтеграції і диференціації суспільства. Опанування культури формує у людей відчуття належності до певної групи, народу, нації, релігії і т. ін. Культура в цьому плані забезпечує цілісність спільнот суспільства. Разом з тим, згуртовуючи одних, вона протиставляє їх іншим і є джерелом дезінтеграції.

42) Методологічні підходи до аналізу культури

Існують різні методологічні підходи до соціологічного аналізу культури.

Функціональний підхід розглядає цінності як основний елемент культури. За Т. Парсонсом, культура — організована певним чином система цінностей, яка відповідає потребам. Культуру вирізняє стабільність, стійкість. Різні культури мають багато спільного, тому природним розвитком є лише еволюція. Конфліктний підхід аналізує культуру як динамічну, суперечливу систему, як арену конфліктів, породжених нерівністю людей. Цінності зазнають впливу інших факторів, зокрема, К. Маркс розглядає їх як похідну від економічних відносин. Існуючі культурні системи не здатні рівною мірою забезпечити всіх членів суспільства. Соціальна нерівність призводить до постійної соціальної напруги, до революційних катаклізмів. Домінуюча культура — це, як правило, результат нав´язування панівною групою власних норм, цінностей. Вона підкорює інші групи, закріплює відносини панування через орієнтацію соціальних інститутів на цінності панівної фупи, стимулює конфлікти. Обидва ці підходи мають і свої переваги, і свої недоліки. Функціональний підхід у силу своїх висхідних положень про стабільність культурних систем менше уваги приділяє культурним змінам та відхиленням. Конфліктний підхід розкриває протиріччя культури, аналізує джерела розвитку. Разом з тим, він надміру підкреслює відмінності культур, не бачить спільних рис. Цілком очевидно, що для забезпечення більш повного аналізу необхідно сполучати елементи різних підходів. Свого часу спробу поєднати конфліктну та функціональну теорії зробив Р. Мертон. Він ввів поняття напруженості, взявши його з теорії конфлікту і застосувавши до загального функціонального підходу. Продовжуючи цю тенденцію, Л. Козер підкреслює функціональність самого конфлікту. У вітчизняній філософській та соціологічний літературі часом протиставлялися два підходи до характерне тики культури. Вона розглядалася або як творча діяльність, або як спосіб (технологія) діяльності [5]. На ділі ж ці підходи доповнюють один одний. Культура як спосіб освоєння світу забезпечує творчий, перебудовчий характер діяльності.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]