5.4. Збори і цільові відрахування.

Загальнодержавні збори включають:

• Плату за спеціальне використання прісних водних ресурсів і надр землі при видобутку корисних копалин;

• Плата за використання лісових ресурсів.

Місцеві податки і збори:

• Збір за паркування автотранспорту;

• Ринковий збір;

• Комунальний податок;

• Податок на рекламу тощо.

Ці податки встановлюються для юридичних і фізичних осіб.

Вони входять до складу валових витрат органи місцевого самоврядування мають право:

1. Застосовувати тільки ті податки і збори, що передбачені діючим законодавством;

2. Встановлювати ставки, які не перевищують граничні розміри, встановленні діючим законодавством;

3. Встановлювати додаткові пільги для окремих платежів податків (застосовувати ставку нижчу ніж мінімальна або повністю звільняти від сплати податку).

6.1.Сутність і основа організації оборотних коштів

Оборотний капітал (оборотні кошти) – це кошти авансовані на придбання або виготовлення оборотних активів п-ства, що необхідні для забезпечення на п-сві безперервного процесу вир-ва і реалізації продукції і отримання в результаті пробутку.

Оборотні кошти – це грошові кошти та їх еквіваленти, що не обмежені у використанні, а також інші активи п-ства призначені для реалізації або споживання протягом операційного циклу чи протягом 12 місяців з дати складання балансу.

Оборотні кошти поділяються на 2 групи: 1)виробничі фонди; 2)фонди обігу.

До виробничих фондів належать: 1)сировина; 2)основні і допоміжні матеріали; 3)напівфабрикати; 4)паливо; 5)тара; 6)запчастини для проведення ремонтів; 7)МШП; 8)незавершене виробництво; 9)напівфабрикати власного виробництва; 10)витрати майбутніх періодів.

Фонди обігу: 1)залишки готової продукції на складах; 2)відвантажена продукція, але ще не оплачена; 3)залишки коштів підприємства на поточних рахунках в банку; 4)в касі; 5)кошти у дебіторській заборгованості; 6)кошти вкладені в короткострокові цінні папери.

Структура оборотних коштів – це питома вага вартості окремих статей оборотних виробничих фондів і фондів обігу в загальній сумі оборотних коштів.

Система організації оборотних коштів побудована на таких принципах:

1)створення мінімального обсягу оборотних активів, що забезпечує безперервність процесу виробництва і обігу;

2)раціональне розміщення оборотних активів за сферами відтворюючого процесу всередині підприємства;

3)формування та поповнення оборотних активів за рахунок власних позикових та залучених джерел в залежності від обсягів виробництва;

4)контроль за зберіганням та ефективністю використання оборотних активів.

6.2.Нормування оборотних коштів

Визначення потреби в оборотних коштах є одним з об`єктів фін. планування та відображення в обліку та звітності.

Розмір оборотного капіталу має відповідати потребам і можливостям підприємства зі створення і реалізації продукції

Визначення потреби в оборотних коштах здійснюється через їх нормування.

На це нормування впливає ряд факторів:

1. умови постачання товарно-матеріальних цінностями

2. організація процесу виробництва

3. умови реалізації продукції

Метою нормування оборотних коштів оборотних активів є визначення економічно обґрунтованої величини власних оборотних кошті в мін. Розмірі, що забезпечує безперебійне фінансування очікуваних витрат на виробництво і реалізацію продукції а також здійснення розрахунків із споживачами у встановлені терміни.

Норма – це відносна або мінімальна величина оборотних активів, що обчислена у встановленому порядку за кожним їх видом, вона необхідна для розрахунку нормативу.

Норматив – це мін. Розмір власних оборотних активів у грошовому виразі необхідних підприємству для забезпечення нормального безперервного процесу виробництва, реалізації продукції та здійснення розрахунків.

Статті необоротних активів: 1)Сировина і матеріали; 2)Допоміжні матеріали; 3)Паливо; 4)Тара і тарні матеріали; 5)МШП; 6)Запасні частини; 7)Незавершене виробництво; 8)Напівфабрикати власного виробництва; 9)Готова продукція; 10)Витрати майбутніх періодів

Нормування здійснюється трьома способами:

1. Прямий метод

2. Економічний метод

3. Метод коефіцієнтів

Метод прямого розрахунку забезпечує розробку обґрунтованих норм і нормативів на підприємстві з урахуванням впливу різних факторів які пов`язані з особливостями організації постачань, виробництва, реалізації продукції.

Економічний метод допускає, що розраховані з допомогою прямого методу нормативи на поточний рік поділяють на дві частини:

1. Перша включає нормативи оборотних коштів по статтях розмір яких прямо залежить від обсягу витрат на виробництво (сировина і матеріали, напівфабрикати, допоміжні матеріали)

2. Друга частина включає статті нормованих оборотних коштів, розмір яких прямо не залежить від зміни витрат на виробництво (запчастини, МШП, витрати майбутніх періодів)

Розрізняють такі види нормування:

1. Нормування оборотних коштів для утворення виробничих запасів

2. Нормування оборотних коштів для незавершеного виробництва

3. Нормування оборотних коштів для утворення запасів, готової продукції

Норматив для створення виробничих запасів визначається:

Bo- одноденні витрати сировини, матеріалів, напівфабрикатів, тощо, в тис. грн..

N- норма оборотних коштів

Даний норматив включає такі елементи:

1. Транспортний запас – визначається як різниця між часом перебування вантажу в дорозі від постачальника до споживача і часом поштового пересилання розрахункових документів, їхнього оформлення і обробки банками за місцем перебування постачальника і споживача.

2. Підготовчий запас – це час для прийняття розвантаження, сортування і складання матеріальних активів

3. Технологічний запас включає час на підготовчі операції за умови, що вони є частиною виробничого циклу

4. Поточний запас – залежить від частини і рівномірності постачання і споживання запасів у виробництві

5. Гарантійний (страховий) запас – утворюється з метою запобігання наслідків можливих перебоїв у постачанні

Нормування оборотних коштів для незавершеного виробництва

Незавершене виробництво – це незавершений процес виготовлення продукції на усіх стадіях виробничого процесу з моменту початку першої операції до передачі готової продукції на склад

Обсяг незавершеного виробництва залежить від типу виробництва, тривалості і особливостей і особливостей виробничого циклу

Bo- одноденні витрати у грошовому виразі

T- тривалість виробничого циклу в днях

K- коефіцієнт збільшення витрат

Нормування оборотних коштів для утворення запасів готової продукції

Готова продукція – зроблені вироби, пройшли технологічний процес, контроль підприємства та надійшли до складу або прийняті замовником

Обсяг готової продукції на складі повинен бути оптимальним, тобто з урахуванням тривалості виробничого циклу, умов реалізації продукції і порядку оплати за неї.

H=Bo

Во- одноденний випуск продукції в 4-му кварталі поточного року по виробничій с/в

Нз- норма запасу оборотних коштів для готової продукції в днях.

Норма запасу в оборотних коштах включає такі елементи

1. Час на планування виробів для постачання

2. Пакування продукції

3. Оформлення та передачу платіжних документів в банк