5.Походження словян.

Слов'яни своїм корінням належать до індоєвропейських народів; їх виділення в окрему групу відбувається в кінці бронзового - на початку залізного віку. Перші відомості про слов’ян, які мешкали на території між Дніпром та Віслою належать до Іст.н.е. У VІст.н.е., готський історик говорить про дві великі групи слов’ян, мешканців півдня Європи – склавинів і антів. Анти створили Сх..гілку слов’янства і поселяли територію від Дунаю до гирла Дону і Азовського моря. Анти заклали підвалини етносів СХ. і Пд.. слов’ян і були найбільшими племенами давніх слов’ян в ІV-VІІст. Слов'яни - автохтонне населення України.Багаточисельні племена слов'ян в своєму розвитку пройшли кілька етапів; в І тис. до н. е. частина слов′янських племен входила до Скіфії, пізніше - до Сарматії та готської держави (держави Германаріха); мали і свої союзи племен. Перші згадки про слов'ян (під назвою венедів) - «велике племя» (народ), що жили між Віслою та Карпатами, в межах Сарматії дають античні автори І-II ст. В їхніх працях венеди (Птолемей подає й спотворену самоназву — ставани) локалізуються в лісостеповій смузі від Дніпра до Вісли, між балтськими племенами і аланами. В середині І тис. візантійські автори згадують слов'ян під назвами венетів, антів і склавінів. На території, що за античними джерелами окреслюється як слов'янська, археологи виділяють декілька культур, серед яких найголовніші зарубинецька і черняхівська. В II ст. н. е. з заходу через землі венедів та сарматів у Північне Причорномор'я просуваються готи (германське плем'я); вони підкорили собі місцеві племена, брали з них данину, утворили політичне об'єднання - так звану „державу Германаріха” (IV ст. н. е.).

6.Винекнення Давньоруськоъ держави

У середині XVIII ст. німецькі історики, члени Петербурзької Академії наук Г. Байєр та Г. Міллер – твердили, що держава виникла завдяки варягам(норманська теорія). Анти норманська – Ломоносов, Грушевський – Русь походить від р.Рось, ростовців. У 20-ті роки XX ст. значна частина науковців світу почала віддавати перевагу «варязькому чиннику» в становленні державності русів. Однак це не поставило крапку в багатовіковій полеміці. Офіційна радянська історіографія назвала норманську теорію політично шкідливою, оскільки вона не визнавала здатності слов’янських народів створити незалежну державу самотужки. Дискусія спалахнула з новою силою. На захист своєї теорії норманісти висували такі аргументи:Русь отримала назву від «Руотси». Так у середині XI ст. фіни називали шведів; На противагу антинорманісти стверджували:Назва «Русь» слов’янського походження, оскільки тісно пов’язана з назвами річок Рось, Руса, Роставиця у Центральній Україні; жодного племені чи народу під назвою «руси» не було відомо у Скандинавії і про нього не згадує жодне древньонорманське джерело,

7.Ведення християнства на Русі.

Хрещення Русі відбулося в 988р.Володимером. Християнство прийшло на заміну язичництву. Весною 988р. відбулося масове хрещення киян, що поклало початок хрещенню всієї країни. Процес християнізації в Київській державі плинув повільно, а нерідко й хворобливо, однак за Володимира більшість населення країни навернулася, принаймні формально, у нову віру. Християнство принесло нову культуру й докорінно змінило світосприймання та самовиявлення населення Київської Русі. Запровадження християнства мало прогресивний характер. Завдяки цьому Київська Русь прилучилася до європейської цивілізації, пожвавилися міжнародні зв'язки нової християнської держави, зріс її авторитет у Європі як могутньої держави. Надзвичайно піднісся й авторитет самого князя.