- •2. Трипільська культура.
- •3.Кочові народи: кіммерійці, скіфи, сармати.
- •4.Рабовласницькі античні ммыста
- •5.Походження словян.
- •6.Винекнення Давньоруськоъ держави
- •7.Ведення християнства на Русі.
- •8.Винекнення і становлення Давньоруської держави
- •9.Піднесення та розквіт Київської Русі
- •11.Причини та наслідки феодальної роздробленості
- •10.Монгольська навала
- •12.Галицько-Волинська держава.
- •13.Боротьба русі проти монголо-татарських орд.
- •14Українські землі під владою Великого князівства Литовського.
- •15.Українські землі під владою Речі Посполитої
- •16.Причини иникнення укр.Козатства.Запорізька Січ.
- •18. Національно – визвольна війна українського народу під керівництвом б.Хмельницького(причини, рушійні сили, основні битви, значення)
- •19. Б.Хмельницький – державний, політичний, військовий діяч.
- •20. Гетьманщина після смерті б.Хмельницького. «Руїна».
- •21. Україна в період гетьманування і.Мазепи
- •22.Колоніальна політика царизму щодо України у 18 ст. Ліквідація Гетьманщини.
- •23. Соціально – економічний розвиток українських земель 1 пол. 19 ст.
- •24. Національне відродження в Україні в 1 пол. 19 ст. «Руська трійця». Кирило – Мефодіївське товариство та їх історичне значення.
- •26. Козацько – селянські повстання кінця 16 – поч. 17 ст.
- •27. Реформи 60-х – 70-х рр. 19 ст. Та їх соціально – економічні та політичні наслідки.
- •28. Суспільно політичне життя в Україні 2 пол. 19 ст. Громади.
- •29. Становище православної церкви в 15-16 ст. Берестейська унія.
- •30. Українська Центральна Рада, її внутрішня і зовнішня політика.
- •31. Внутрішня і зовнішня політика Української Держави. Гетьман п.Скоропадський.
- •32. Директорія унр
- •33. 3Унр, її внутрішня і зовнішня політика.
- •34. Соціально – економічні та політичні перетворення в Україні під керівництвом більшовиків в 1919 – 1929 р. Політика «воєнного комунізму».
- •35. Радянсько – польська війна і Україна.
- •36. Входження України до складу срср.
- •37. Україна в період неПу
- •38. Суспільно – політичний розвиток урср в період загострення кризи радянської системи (1965 – 1985 рр.)
- •39.Політика індустріалізації: завдання, труднощі та її наслідки для України.
- •40. Політика колективізації с/г. Голодомор 1932 – 1933 рр.
- •41. Україна і процес формування тоталітарного режиму в срср.
- •42. Стан культури в 30-ті рр. «Розстріляне відродження».
- •43. Україна в планах гітлерівців.
- •44. Напад фашистської Німеччини на срср. Оборонні бої на Україні.
- •45. Фашистський окупаційний режим в Україні в 1941 – 44 рр. Голокост.
- •46. Партизанський і підпільний рух в Україні в роки 2 Св.В.
- •47. Збройна боротьба оун-упа в 1941 – 1944 рр.
- •48. Звільнення України від німецьких загарбників.
- •49. Повоєнна відбудова економіки України ( 1945 – сер. 50-х рр.)
- •50. Радянізація на західноукраїнських землях в 2 пол. 40-х рр..
- •51. Масові депортації населення в західній Україні в повоєнний період. «Операція Вісла».
- •52. Культурно –ідеологічні процеси в Україні (2 пол. 40-х – 1 пол. 50-х рр..)
- •53. Суспільно – політичне життя України в 1956 – 1964 рр., його суперечливість та непослідовність.
- •55. Зовнішня політика незалежної України, її міжнародні зв’язки.
- •56. Дисидентський рух в Україні та його значення.
- •57. Соціально – економічний розвиток урср 2 пол. 60 – х – 1 пол. 80 – х рр. В період загострення кризи радянської системи.
- •58. Україна і процес «перебудови» срср. Спроби оздоровлення суспільно – політичного життя.
- •59. Початок формування багатопартійності в Україні.
- •60. Україна в умовах незалежності: труднощі та досягнення у створенні національної економіки.
57. Соціально – економічний розвиток урср 2 пол. 60 – х – 1 пол. 80 – х рр. В період загострення кризи радянської системи.
Спроба реформування економіки у другій половині 60-х рр. Економічна реформа — це зміни в системі господарського механізму, що їх проводить держава, спрямовані на розвиток і підвищення економічної ефективності виробництва. Березень 1965 р. — пленум ЦК КПРС. Обговорив питання "Про невідкладні заходи подальшого розвитку сільського господарства СРСР" і схвалив новий порядок заготівель сільськогосподарської продукції.Вересень 1965 р. — пленум ЦК КПРС. Прийнято постанону "Про поліпшення управління промисловістю, вдосконалення планування та посилення економічного стимулювання промислового виробництва".1966-1970 рр. — восьмий п'ятирічнийпланрозвитку народного господарства. Восьма п'ятирічка припала на період реформування.Причини неуспіхів економічних реформ:Економічні реформи не зачепили основ командно-адміністративної системи;;Ринкові ідеї не було сприйнято у вищих ешелонах влади.p;Якість продукції залишалася низькою.Визрівання економічної кризи;Слабкою була механізація робіт.Майже 40% промислових робітників працювали вручну.;Поширилася практика коригування планів у бік зниження; 95% п-ств України належало центру ,який похижацьки ехсплатував республіку , перетворивши її в сировинний придаток імперії.
58. Україна і процес «перебудови» срср. Спроби оздоровлення суспільно – політичного життя.
Друга половина 80-х рр. — значне наростання кризи радянської системи, для якої були характерними такі риси: економічна відсталість, недосконалість політичної системи, криза культури й духовного життя, соціальна незахищеність населення, зниження його життєвого рівня.1985-1991 рр. — останній період існування СРСР і перебування в його складі України.Зміна вищого партійно-державного керівництваЛистопад 1982 р. — смерть генерального секретаря ЦК КПРС, голови президії Верховної ради СРСР Л. І. Брежнєва..Етапи Перебудови.Перший етап — квітень 1985-1986 рр.Пошуки способів удосконалення соціалістичного суспільства і курс на прискорення соціально-економічного розвитку країни.Другий етап — січень 1987 р. — 1988 р.Це — етап формування основного змісту і напрямків перебудови (формування концепції перебудови), початок реальних перебудовчих процесів. Перебудова "згори", яка проводилася партійно-державними верхами. Перебудова управління економікою, перехід від адміністративних методів господарювання до економічних. Розширення демократизації суспільного життя, поширення гласності.Третій етап - 1989 р. – серпень 1991 р.Це - етап практичного здійснення перебудови. Падіння авторитету комуністичної партії, виникнення багатопартійності, зародження реального плюралізму, активні дії народних мас. Способи оновлення федерації, прагнення республік до незалежності.
59. Початок формування багатопартійності в Україні.
Новітня історія багатопартійності в Україні вже пройшла у своєму розвиткові кілька етапів, під час яких розгорталися та набували динаміки певні суспільно-політичні процеси та тенденції: I етап — «зародження багатопартійності» (середина 1988 — березень 1990 p.): виникнення неформальних організацій, утворення легальної організованої опозиції; активізація діяльності Української Гельсінської спілки, вихід на політичну арену Народного руху України; II етап — «вихід багатопартійності на державний рівень» (травень 1990 — серпень 1991 p.): поява парламентської опозиції; збільшення кількості політичних партій (від 1989 р. до серпня 1991 р. утворилося понад 20 політичних партій та об'єднань). III етап — «становлення багатопартійності» (з серпня 1991 p.): розширення спектра багатопартійності (нині нараховується понад 100 політичних партій); посилення розколів та дроблення політичних сил; активізація процесу створення місцевих партійних відділень та осередків; зміцнення зв'язків партій з впливовими бізнесовими та юридичними колами; Парламентські вибори 1998 р. показали слабкість центристських сил — лише чотири центристських партії (Партія зелених України, Народно-демократична партія, Всеукраїнське об'єднання «Громада» та Соціал-демократична партія України (об'єднана) — зуміли подолати 4%-ний бар'єр і потрапити до Верховної Ради. Наприкінці 90-х років багатопартійність була значною мірою формальною. Слабкість вітчизняних партій пояснюється недостатньою структурованістю українського суспільства; низьким рівнем політичної культури населення; штучністю створення багатьох партій; програмною непослідовністю та суперечливістю проголошених гасел, які часто не відповідають реальній політичній діяльності; амбіціями та протистоянням деяких політичних
лідерів тощо.