- •Поняття про складне синтаксичне ціле
- •Складне синтаксичне ціле й абзац
- •Види та засоби міжфразового зв’язку
- •Актуальне членування речення
- •Стилістика. Розвиток мовлення Стилі мовлення, їхні основні ознаки та функції
- •Акт проголошення незалежності україни
- •Типи мовлення, особливості їхньої побудови
- •Тексти й тестові завдання
- •Текст 1
- •Текст 2
- •1. Тезу тексту сформульовано в реченні:
- •6. Думка про роль українського мовленнєвого етикету у вихованні толерантних стосунків між людьми підкреслюється всіма реченнями, крім:
- •7. В реченні «Те, що російська мова обслуговує імперію і є знаряддям асиміляції неросійських народів, аж ніяк не дає підстав вважати її вищою» виділене слово означає
- •8. Позначте тематично зайве словосполучення
- •Текст 3
- •1. Феномен української культури найповніше розкрито в реченні:
- •6. Речення «Перша її ознака – це те, що її генеза, її виникнення і становлення відбувалося на споконвічній батьківській землі, на її тисячолітніх чорноземах» є:
- •8. Автор статті неодноразово вживає слово «чорнозем» з метою підкреслення:
- •Текст 4
- •Текст 5
- •1. Справедливість думки: «Повноцінне існування мови можливе лише тоді, коли вона “живе” в устах народу» найповніше виражена словами:
- •2. Позначте тематично зайве слово
- •3. Головну проблему статті найадекватніше виражає формулювання:
- •4. У словосполученні «патріотизм стагнації» виділене слово означає:
- •5. Старослов’янізми використано в реченні:
- •6. Найбільш важливим чинником, що сприятиме зникненню явища вимушеної російськомовності, на думку автора, є:
- •7. У реченні «Потрібна лиш невеличка критична маса «сміливців» , - але як її створити?» виділене словосполучення має значення:
- •8. Правильно визначено стиль та його ознаки у висловленні:
- •Текст 6
- •Текст 7
- •1. Головна думка статті найповніше виражена в реченні
- •Перелік правильних відповідей на тестові завдання
- •Лінгвістика тексту
- •Стилістика. Розвиток мовлення
7. В реченні «Те, що російська мова обслуговує імперію і є знаряддям асиміляції неросійських народів, аж ніяк не дає підстав вважати її вищою» виділене слово означає
А підкорення;
Б уподібнення; *
В сполучення, з’єднання чого-небудь в одне ціле;
Г різноманітний набір чого-небудь.
8. Позначте тематично зайве словосполучення
А культура мовлення;
Б народна педагогіка; *
В мовленнєвий етикет;
Г культура спілкування.
Прочитайте уважно текст 3. Виконайте завдання 1–8 до нього. Із чотирьох варіантів відповідей виберіть одну правильну і позначте її.
Текст 3
ФЕНОМЕН УКРАЇНСЬКОЇ КУЛЬТУРИ
Феноменальність української культури породжувалась і формувалась найбільшою мірою просторово-географічним та історичним чинниками. І це тісно пов’язано з нинішніми реаліями становлення незалежної України, формування її матеріальних, духовних, моральних цінностей. Географічний, історичний та мовний чинники – найдавніші й натриваліші в історії людства ще з доісторичних епох, з часів унікальної трипільської цивілізації.
У жовтні 2004 р. перший всесвітній конгрес «Трипільська цивілізація», який відбувся за сприяння Національної комісіїкраїни у справах ЮНЕСКО, багатьох культурницьких організацій, презентував нашу прадавню культуру як феноменальне явище світового масштабу. Науковці та дипломати більш як 20 країн світу, присутні у дискусійних доповідях підкреслювали унікальність трипільської цивілізації як світового явища давньої української і слов’янської історії.
Терени розташування трипільської культури займали мало не половину території України. Трипільська ж цивілізація, її аграрна культура явили світові перше докласове суспільство, базоване на засадах демократичного (а згодом вічевого) облаштування. Звідси і ті високі духовні цінності не лише українців, а всього слов’янського люду.
Тут доречно навести прогнози німецького філософа Й. Г. Гердера, який у ХVІІІ ст., спираючись на могутній культурний потенціал України, порівнює її з Елладою й передбачає за українським народом велике майбутнє.
В основі української культури – чисті джерела, які споконвіку б’ють і світотворять на нашій землі. Її становлення, традиції складалися тисячоліттями. Нашу культуру, історію, нашу свідомість розкрадували, обкрадали, переписували спеціально створені комісії при царях і при генсеках. Нас переконували, що українці – це якийсь випадковий народ без історії, без культури, без власного розуму. Але сьогодні все нові й нові факти свідчать про унікальність, своєрідність, базовість, ґрунтовність та феноменальність нашої культури.
Перша її ознака – це те, що її генеза, її виникнення і становлення відбувалося на споконвічній батьківській землі, на її тисячолітніх чорноземах (для природного нарощення 1 сантиметра якого потрібно не менше тисячоліття). Подібного багатства немає в жодній країні. Наддніпрянщина та Наддністрянщина – єдине у світі місце, де ширина чорноземної зони сягає 500 км. Суттєві ознаки нашої культури, її внутрішні і зовнішні історичні виміри проявляються як у часових, просторових, так і у свідомісних, духовних чинниках.
Просторові географічні чинники матеріальної, духовної і фізичної української культури визначалися своєрідними природно-кліматичними умовами: лісами, ріками, степами, лісостепом, а також горами і морями, які оточують цей життєвий простір. У цьому – просторова унікальність і своєрідність нашої культури. Пізніше вона доповнилася тим, що до неї почали виявляти інтерес інші народи й культури. Через її територію пролягли торгівельно-економічні шляхи (Шовковий, з варяг у греки). І це поставило її у центр і північних, і південних, і західних культурно-історичних впливів та взаємовпливів, сприяло прилученню до інших культур, їх засвоєнню і взаємозбагаченню.
Тобто з сивої давнини відігравали свою роль геополітичні фактори, значення яких особливо зросло в наші дні.
Ще один фактор. Землі Житомирщини, Вінниччини в найдавніші часи майже не затоплювались водами морів, як свідчать дослідники. Звідси розселялися по планеті і флора, і фауна, і доісторичне населення.
Саме ця земля стала центром етнотворення.
До цієї землі прив’язана культура, символіка, духовність, ментальність, світорозуміння етносу, його уявлення про основні принципи функціонування Всесвіту, Сонця, Землі.
Тобто одним з найголовніших сегментів феномену української культури є її історизм, глибока заглибленість в історію, адже земля наша і сьогодні найбагатша, найдавніша, найбільш пристосована до проживання, для культурно-цивілізаційного творення. Тут помірний клімат, немає геокатаклізмів: землетрусів, повеней, тайфунів.
Тисячолітями звідси вели шляхи на схід і на захід, на північ і на південь, була велика можливість взаємовпливів культур, обміну надбанням. Усе це мало величезний вплив на формування епічно-міфологічної свідомості племен, які проживали тут і вбирали в себе соціальний, культурний досвід, формували свій духовний світ. Адже немає більше у світі такої унікальної лісової міфології. Разом з тим своє світорозуміння праукраїнці несли в інші землі.
Деякі дослідники західної культури стверджують, що британський Стоунхендж збудували пришельці з берегів Дніпра. Дослідники Кам’яної могили під Мелітополем стверджують, що нарешті віднайдена прабатьківщщина шумерів, могутньої цивілізації між Тигром і Євфратом. Протошумерські тексти восьмитисячолітньої давнини виявлені й оприлюднені перед світом (їх фотоальбом опубліковано 2003 р.).
Тобто засновники однієї з найраніших відомих цивілізацій – шумерської – прийшли на Тигр і Євфрат із Причорномор’я, з берегів Дніпра. Наша культура увібрала досвід і дотрипільських, і трипільських цивілізацій. Пізніший український фольклор, відомі міфи, билини, перекази свідчать про прив’язаність їх творців до нашої етнічної території.
Та й західний фольклор, епос, і східний (російський) свідчить про прив’язаність саме до цього етнопростору, до наших чорноземів.
Чимало дослідників стверджує, що праісторичне населення Європи сформувалося саме тут. Спільність міфологічного мислення свідчить про спільність інформаційних основ суспільного розвитку й етнотворчості. Потім уже відбувалися розселення, міграції, освоєння інших геопросторів. Найдавніші ще палеолітичні стоянки у Межиріччі на Дніпрі, у Мізині на Десні, у Києві, у Кролевці, на Закарпатті, їх артефакти, а потім трипільська цивілізація – свідчення цьому.
Характеризуючи феномен української культури, слід говорити саме про його сутність, про види матеріальної культури, світ зроблених речей, а також явищ духовної культури, про світ традицій, законів і програм, реалій, в яких міститься ота сутність.
Сучасне людство – це тисячі народів, майже 200 держав, понад 5 млрд. населення. Між людьми існують національні відмінності, вікові, сімейні, індивідуальні. І все ж є фактор, який об’єднує всіх людей в єдине людство.
Це передусім культура, загальнолюдська культура на основі цілісного світорозуміння. Цілісний світ – це взаємозв’язок і взаємозалежність людей і народів як наслідок розвитку виробництва у світовому масштабі і виникнення глобальних проблем.
Сучасна культура ґрунтується на загальнолюдських цінностях, правах особистості, гуманізмі, творчому розвитку особистості, взаємозбагаченні національних культур, екологічному ставленні до природи.
При сталінізмі, фашизмі, авторитаризмі відбувалась підміна загальнолюдських цінностей груповими.
Загальнолюдська культура – це найкращі форми, зразки художньо-поетичної, наукової, виробничої діяльності, єдині способи світовідчуття і світосприйняття життя і дійсності, вироблені різними народами, поколіннями, на основі яких людство будює єдину цивілізацію, де мають панувати справедливість, права особи і народів, всебічна освіченість, безпека, економічний добробут.
Мова йде про взаємозв’язок територіальних національних культур.
У загальнолюдських цінностях провідним є бережливе ставлення до чужого життя, тобто до всього живого як до свого. Берегти життя, сприяти життю, розвивати його цінності, вдосконалювати його – це і є добро. Руйнування, шкода життю, пригнічення навіть через незнання, невігластво – це і є зло.
Проживімо своє життя за найкращими людськими нормами і цінностями (За Р. Вечірком).
