6. Профілактика укусів тварин при організації екскурсії.

Укус змії

При прогулянці в лісі не виключена можливість зустрітися із змією. В наших краях найнебезпечніша отруйна змія, гадюка зви­чайна. Вона може бути сірого, бурого, зеленого кольорів, але обов'яз­ково має хвилясту або зигзагоподібну лінію, яка проходить по всій спині. Це та ознака, за якою її можна відрізнити від інших змій.

Змії розповсюджені майже всюди на земній кулі, за винятком полярних зон, а також деяких островів. На території нашої країни нараховується десять видів отруйних змій. Найбільш небезпечні укуси кобри, гюрзи, ефи. Менш небезпечні щитомордники. Найбільш розповсюджені гадюки. Після укусу щитомордника і гадюк трагічні наслідки бувають рідко, але деколи розвиваються тяжкі ускладнення.

Змії ведуть активний спосіб життя тільки в теплий період року – з перших чисел квітня і до глибокої осені, зимою впадають в сплячку, обираючи для цього нори гризунів. Необхідно знати деякі звички змій. Кобра, наприклад, здатна зробити кидок, рівний третій частині довжини її тіла. Дуже характерні погрози цієї змії: піднята вертикально передня частина тіла, роздутий кап’юшон , колихання з боку в бік, шипіння. Гадюка і гюрза перед кидком зигзагоподібно вигинають передню частину тіла. Ефа згортається в розетку, в центрі якої знаходиться голова з своєрідним малюнком, нагадуючи летючого плаха або хреста. Щитомордники перед нападанням дрібно трясуть кінчиком хвоста .

Частіше всього змії кусають людей під час збору ягід, грибів, хмизу. Вони становлять небезпеку для туристів, у тому числі під час ночівлі в палатках, спальних мішках, коли плазуни підповзають, принаджені теплом людського тіла.

Укус змії може мати серйозні наслідки, тому що отрута діє на жит­тєво важливі системи людини – нервову, кровотворну, серцеву. В за­лежності від глибини укусу отрута може попасти під шкіру, в м'язову тканину або в кровоносні судини.

У вкушеного вже через півгодини настають загальні ознаки отру­єння: біль, набряк, пузирі, потім головний біль, запаморочення, слаб­кість, нудота, задуха, тахікардія, падає артеріальний тиск, настає не­притомність, може бути судома тощо.

Що необхідно зробити, якщо укусила отруйна змія?

Перш за все постаратися як можна скоріше відсмоктати із рани отруту, постійно її випльовувати. Не можна цього робити тому, у кого є садни або інші поранення слизової порожнини рота або губ. Рану слід обробити 5%-вим спиртовим розчином йоду або одеколоном, спиртом. Відсмоктавши отруту, необхідно обмежити рухомість потерпілого. Якщо змія укусила в ногу, прибинтувати її до другої ноги і, підклавши що-небудь під ноги, злегка підняти їх. При укусі в руку необхідно зафіксувати її в зігнутому положенні. При сильному болі можна прийняти 1-2 таблетки аналгіну або баралгіну. Щоб прискорити виведення отрути, давати потерпілому більше чаю і лужної мінеральної води.

Найбільш ефективний засіб проти зміїної отрути – полівалентна протизміїна сироватка, введена не пізніше ніж через 30 хвилин після укусу. Але вводити її може і повинен тільки медичний працівник. Самостійність небезпечна через можливий розвиток алергічних реакцій на введення сироватки. І якщо людині не надати термінової допомоги, вона може загинути.

Слід запам’ятати основне: потерпілого потрібно як можна швидше на носилках або попутним транспортом доставити в найближчий медичний заклад.

Часто першу допомогу при укусах змії надають неправильно.

Категорично забороняється:

• накладати джгут на кінцівку вище місця укусу. Ця міра не перешкоджає всмоктуванню і розповсюдженню отрути в організмі, але порушує кровопостачання в кінцівці і сприяє розвитку некрозу (омертвіння) тканин, накопиченню продуктів розпаду в кінцівці і різкому погіршенню стану хворого після зняття джгута;

• припікати місце укусу вогнем, хімічними речовинами;

• розрізати рану на місці укусу.

Всі ці маніпуляції не тільки не корисні, але й шкідливі. Вони призводять до розвитку довго не загоюваних інфікованих ран, сприяють порушенню обміну речовин в пошкоджених тканинах.

Профілактика

Щоб рідше зустрічатися із зміями, потрібно знати їхні улюблені міс­ця. Змії — нічні тварини, вдень люблять грітися на сонці, але поблизу своєї нори. Змії живуть в місцях, де можна сховатися від сонця та холо­ду: в лісах та лісостепу, на згарищах, що заростають, та по берегах во­дойм, на болотах та лугах. Слід пам'ятати, що змії при зустрічі з лю­диною намагаються швидше сховатися. Змія зразу не нападає. Спо­чатку вона шипить, робить фальшиві випади — неначе попереджує і якби пропонує розійтись мирно. І тільки людина відступить – гадюка негайно сховається. Не чіпай змію — вона перша тебе не зачепить!

Відправляючись на відпочинок в гори, в ліс по гриби, ягоди, слід бути обережним. І не забувати, що змія кусається тільки захищаючись! Необхідно палицею розсунути зарослі, обстежити ущелени, щоб ненароком не потурбувати змію. Взути надійне взуття, надягнути широкі штани і заправити їх в черевики так, щоб утворився напуск. Якщо змія буде кусати, то вона прокусить тільки тканину штанів, а не шкіру.

Коли товариш стає ворогом... Небезпека укусів собак.

Ми всі підносимось до собак по-різному, але те, що надійнішого друга, ніж собака, на світі не буває – ніхто не візьметься заперечувати.

Але, приписуючи собаці багато людських рис характеру і поведін­ки, ми всі нерідко забуваємо про те, що це – тварина. Тварина, в кот­ру природою вкладено складний, далеко не завжди нам зрозумілий, комплекс тваринних інстинктів та механізму дії і найближчим роди­чем якої є той самий «страшний сірий вовк», котрим ми лякаємо не­слухняних дітей.

Тваринний інстинкт може прокинутися в собаці цілком несподіва­но (з нашого погляду), і той, хто це недооцінює, може жорстоко по­платитися за свою наївність. Амплітуда розплати при цьому може бути досить значна: від порваних штанів — до тяжких травм.

Навіть того не підозрюючи, ми часто самі по-справжньому прово­куємо собаку на напад.

Вміння подивитися на те, що діється, очима «іншої сторони» – один із універсальних законів власної безпеки.

Не можна дивитись собаці в очі, посміхатись (по-собачому це озна­чає –показувати зуби та демонструвати силу), тікати (рідко собака відмовиться від запрошення пополювати) та вести себе насторожі – тобто підозрювати та готуватися до боротьби. Одна з помилок люди­ни – вважати кожне помахування хвостом, – проявом приязні. Собака махає хвостом по-різному.

Не підходьте до тварини, навіть добре знайомої, і з заду, якщо вона вас не бачить. Від переляку вона може обертаючись, подряпати або вкусити.

Пам'ятайте, що небезпечно наближатися до тварини, коли вона їсть. Навіть дуже дружелюбна тварина може вкусити, якщо її потри­вожити під час їжі.

Краще всього не гладити і не брати на руки незнайому тварину. Вона може бути хворою, у неї можуть бути кліщі та блохи. Не можна цілувати тварин, особливо кішок та собак: вони часто риються в землі і у них на морді можуть знаходитись різні бактерії, в тому числі і хвороботворні.

Як вести себе при зустрічі із розлюченою твариною?

Якщо ви навіть дуже боїтесь, ніколи на показуйте страху або хви­лювання перед чужою собакою.

Зустрівши собаку під час велосипедної прогулянки, обов'язково знизьте швидкість і проїдьте повз неї як можна повільніше. Якщо цього не зробити, то атака або її імітація неминуча: як вже відміча­лось, для собаки всякий предмет, що швидко рухається - тікаюча здобич, котру обов'язково потрібно наздогнати. Спрацьовує елементарний інстинкт, і тварина з грізним гавкотом кидається на велосипе­диста, намагаючись ухопити його за ногу. Якщо собака готовий на вас напасти:

• щоб виграти час, киньте у бік собаки всякий предмет, не підні­маючи високо руки;

• захищайтеся за допомогою палиці, каміння;

• особливо небезпечний присідаючий собака — він готовий плигну­ти. Щоб захистити шию, потрібно притиснути підборіддя до грудей та виставити вперед руку.

Як слід себе вести, якщо собака напав на вас, а простір для манев­ру обмежений?

Необхідно:

• до собаки, що нападає, поверніться обличчям, прийміть стійку або киньтесь їй назустріч, якщо ви впевнені в собі: собака націлений на людину, яка тікає і швидше за все відскочить у бік;

• не давайте собаці можливість обійти вас ззаду, весь час повер­тайтесь до неї обличчям;

• використовуючи підручні засоби (парасолю, палицю, каміння тощо), відступайте спиною до укриття – будинку, паркану, прикли­каючи на допомогу. Якщо справа ще не дійшла до сутички, то швид­ше всього, вже й не дійде – собака або нападає зразу або просто витіс­няє супротивника зі своєї території;

• якщо є можливість, обмотайте піджаком, плащем передпліччя та руку, а потім підставивши її (захищаючи шию та обличчя від укусу), спровокуйте собаку на укус і з силою вдарте її по верхній щелепі – від сильного удару вона може зламатися. Больові точки у соба­ки – ніс, пах, язик. У поєдинку із собакою неможливо залишитися неушкодженим – до цього слід бути готовим психологічно. Через неминучі укуси, кровотечі, біль слід вперто йти до врятування більш цін­ного власного життя. Важливо знати правило – при всіх обставинах треба залишатися на ногах;

• якщо собака збив з ніг,– падайте тільки на живіт, руками захи­щаючи шию (там, крім дихальних шляхів, дуже близько до поверхні проходять великі артерії і ушкодження хоч би однієї з них призводить до інтенсивної кровотечі та загибелі).

Навіть, якщо сутичка із твариною закінчилась вашою перемогою або, що буває частіше – внічию, то проблеми при цьому не закінчую­ться: рани від глибоких укусів, навіть якщо собака не хвора сказом, практично завжди інфіковані і є небезпечні для здоров'я.

Перша допомога

Укуси собак та й котів теж, або серйозні подряпини, нанесені ни­ми, потрібно негайно показати лікарю, наклавши зверху чисту суху пов'язку. Це пов'язане з тим, що тварина може бути хвора на сказ. Переносять збудників цієї хвороби лісові звірі вовки та лисиці. Від них можуть заразитися бродячі собаки та коти, летючі миші, а також всі домашні чотириногі. Людина ж захворює, коли її вкусить хвора тварина або якщо її слина попаде на свіжі подряпини. Спочатку ранки припухають, червоніють, трохи болять. Скритий період захворювання продовжується від двох неділь, до року. Вірус тим часом по нервових шляхах проникає у мозок і починає руйнувати його. У хворого вини­кає стан занепокоєння, безсоння. Через 1-3 дні стан погіршується: підвищується температура, дихання стає переривчастим. Хочеться пити, але вигляд води і навіть її дзюрчання викликає судоми. Почи­наються галюцинації. Ще два дні, і настає смертельна задуха або параліч.

Як остерегтись захворювання? Свійським тваринам обов'язково треба зробити щеплення. Пояснити дітям, що чужих тварин не можна чіпати й гладити. Пам'ятайте – здорова тварина в лісі не підходить близько до людини. А якщо ви все-таки не вбереглись, негайно звер­тайтеся до лікаря.

У лісі великі хижаки зустрічаються досить рідко: звірі, як правило, відчувають людину задовго до того, як вона зможе їх побачити, зав­жди стараються піти з її шляху. Тому не шукайте самі зустрічі з тва­ринами (небезпечні і лось, і олень, і лисиця, котра може бути хвора на сказ і вкусити). Але якщо потривожити тварину, переслідувати її, то вона може стати небезпечною.

Укуси лісового кліща

У природі існують джерела хвороб, які властиві диким тваринам. При деяких умовах контакту з тваринами, людина може захворіти.

Однією з таких хвороб є кліщовий енцефаліт. Основним переміщувачем цього вірусу є лісовий кліщ, який зустрічається в основному в листяних та хвойних лісах. Кліщ з'являється напровесні – в квітні, в травні – червні його активність різко підвищується і закінчується у вересні.

Ознаки захворювання. Захворювання звичайно проявляється через 1 – 2 тижні. Починається гостро – з головного болю, нудоти, блюван­ня, втрати свідомості тощо. На слизовій оболонці очей проступають кровоносні судини, різко червоніє шкіра обличчя, з'являються ознаки паралічу м'язів. Це тяжке захворювання, котре може призвести до інвалідності і навіть смерті.

Профілактичні заходи. Для захисту може бути всякий одяг (спідни­ця виключається) з капюшоном, який щільно закриває голову та шию, з довгими рукавами на манжетах, які затягнуті резинкою. Штани заправ­ляються в чоботи або черевики з гетрами. Кліщі тримаються на росли­нах на висоті до 1 м над землею, падають до ніг людини і повзуть знизу догори. В якійсь мірі кліщів відлякують певні засоби (репеленти) – котрі наносяться на одяг. Значний ефект дають само- та взаємоогляди. Швидкі та старанні огляди через 3 години дозволяють своєчасно вилучити кліща (кліщ, що присмоктався, небезпечний, якщо він пробув на тілі людини більше 3-4 годин). Кліща обережно знімають, змащуючи шкіру жиром, потім місце присосу ретельно оброблюють йодом або спиртом.

Укуси комах

Бджоли та оси при вжалюванні виділяють отруту, яка порушує процеси згортання крові і часто викликають алергічні реакції. В біль­шості випадків ужалювання не є небезпечним для людини. Але коли на людину нападає з десяток бджіл або ос, їхнє вжалювання призво­дить до загальної токсикації (отруєння) організму. Особливо небезпеч­ні укуси в районі рота, в шию. З наявністю у людини алергії до осиної або бджолиної отрути, інколи розвивається тяжкий стан потерпілого.

Симптоми: запаморочення, головний біль, задуха, нудота, набряк язика або частини горлянки, іноді блювання – ознаки шоку. На поверхні шкіри утво­рюються малі пухирі, які супроводжуються сильною сверблячкою.

Перша допомога

Якщо видно жало бджоли, слід вилучити його, ранку змастити розчином питної соди (1 ложка соди на склянку води); вкушене місце потрібно охолодити. Це зменшить біль та наб­ряк. Якщо набряк швидко збільшується і з'являється сильний біль, – відвезіть дитину до лікарні, у тяжких випадках – в положенні лежачи.

Комахи, мошки, сліпні, хоч і не належать до небезпечних комах, але часто бувають саме надокучливими та неприємними супутниками в подорожі, їхні укуси, крім свербежу шкіри, можуть викликати під­вищену подразненість, втрату апетиту, нервове перевтомлення.

Профілактика

Кращим засобом індивідуального захисту від докучливих комах є спеціальні препарати типу «Дета». Для захисту від комах 15-20 кра­пель препарату наливається у долоню, а потім тонким шаром розма­зується по шкірі.

Не слід допускати попадання препарату в очі, на слизову оболонку носа. Хоча препарати безпечні, але можуть викликати сильне подраз­нення тощо. В цьому випадку достатньо обмити обличчя теплою во­дою з милом, і неприємні відчуття зникнуть. .

Крім того, може використовуватись чохол із сітки з дротяним обручем для захисту голови та шиї від укусів комарів та мошкари.

Перша допомога

При значних укусах: накладається холод, на окремі ділянки – мазі.