Тема 5. Суть та існування.

Суть та існування (екзистенція). Суть в реальних сущих і в "ідеальних сутностях" (ейдосах, ідеях, ідеальних законах, тощо). Поняття реальності та реального існування (екзистенції), як також їхньої єдності в бутті (ens). Типи існування: а) реальне; б) ідеальне; в) мисленне. Вчення Арістотеля про акт і потенцію, матерію і форму (активна та пасивна потенція; перша та друга матерія) – платонівське коріння цього вчення. Їх відношення до суті та існування. Критика твердження екзистенціального томізму (Etienne Gilson), що Бог є "тільки існування". Суть як "відмежування", а не як "обмеження". Нескінченність досконалості на відміну від хаосу як нескінченності. Небезпека пантеїзму з тези, що Бог є "тільки існування". Буття, суть та існування як "чисті досконалості".

Рекомендована література:

1. Josef Seifert, Essere e persona. Verso una fondazione fenomenologica di una metafisica classica e personalistica, Milano: Vita e Pensiero, 1989, глава VI.

2. Josef Seifert, Essence and existence, в журналі "Aletheia" № I (1977), стор. 17-157, № I,2 (1977), стор. 371-459, є в бібліотеці ЛБА; також німецький текст: Sein und Wesen, Heidelberg: Universitätsverlag C. Winter, 1996.

3. о. Микола Конрад, Нарис історії стародавньої філософії, вид. УКУ ім. св. Климента папи, Рим 1974; стор. 189-196; 236-242.

4. о. Діонісій Павло Ляхович, ЧСВВ, Лекції з метафізики, ЛБА, Львів 1995, стор. 37-41.

5. Эмерих Корет, Основы метафизики, Тандем, Киев, 1998, стор. 68-90.

6. Abp. Marian Jaworski, Metafizyka, (Instytut Teologiczny Księża Misionarzy, Kraków 1998), стор. 109-130.

7. Mieczysław A. Krąpiec, Metafizyka, Lublin: TNKUL, 1978, стор.246-300; 342-432.

8. Арістотель, Метафізика // Аристотель, Сочинения в 4-х томах – є в рос. перекладі, книги V-ІХ (δ-θ).

9. Andrzej Maryniarczyk SDB, Zeszyty z metafizyki (Lublin, SITA 1998), том І, стор. 39-111.

Тема 6. 'Буття в найбільш властивому значенні' (to ontos on). Метафізика як усіолоґія (філософія субстанції).

Катеґорії. Субстанція і акциденції. акт-потенція, форма-матерія. Проблема буття в основному значенні. Буття у найбільш властивому значенні: субстанція. Прикмети субстанції: 1. "стояння в собі" (а не в чомусь іншому); 2. субстанція є справжнім буттям по відношенню до її акциденцій; 3. тривалість у змінах; 4. здатність здійснювати в собі протилежні акциденції; 5. субстанція посідає лише контрадикторну протилежність (тобто її відсутність), а не контрарну ("антисубстанції" не існує); 6. відсутність ступенів (щось або є субстанцією, або ні, воно не може бути "субстанційніше" від іншого); 7. індивідуальність: а) "tode ti" (haecceitas); б) відмежованість; в) простота. Обмеженість арістотелівської усіолоґії та потреба метафізики акциденцій. Важливість акциденцій для сповнення субстанції та для її аксіолоґічного рівня. Критерії та, зокрема, специфічно особові критерії для визначення "буття в найбільш властивому значенні".

Рекомендована література:

1. Josef Seifert, Essere e persona. Verso una fondazione fenomenologica di una metafisica classica e personalistica, Milano: Vita e Pensiero, 1989, глава VIІІ.

2. Andrzej Maryniarczyk SDB, Zeszyty z metafizyki (Lublin, SITA 1998), том ІІ, стор. 53-126.

3. Эмерих Корет, Основы метафизики, Тандем, Киев, 1998, стор. 91-97.

4. Abp. Marian Jaworski, Metafizyka, (Instytut Teologiczny Księża Misionarzy, Kraków 1998), стор. 131-149.

5. Mieczysław A. Krąpiec, Metafizyka, Lublin: TNKUL, 1978, стор.301-341.

6. о. Діонісій Павло Ляхович, ЧСВВ, Лекції з метафізики, ЛБА, Львів 1995, стор. 41-42.

7. Норріс Кларк. Бути – означає бути субстанцією-у-відношенні // Досвід людської особи (Нариси з філософської антрополоґії). “Свічадо”, Львів, 2000, стор. 307-331.

8. о. Микола Конрад, Нарис історії стародавньої філософії, вид. УКУ ім. св. Климента папи, Рим 1974; особливо: стор. 199-205, 229-230, 237-242, 246.

9. Арістотель, Метафізика // Аристотель, Сочинения в 4-х томах – є в рос. перекладі, книги: від Х і до кінця.