15.Кваліфікація робітників,рівень кваліфікації

Важливим напрямом класифікації персоналу п-ва є його поділ за професіями та спеціальностями.

Проефесія-це вид трудової діяльності,здійснювання якої потребує відповідного комплексу спеціальних знань та практичних навичок.

Спеціальність-це більш- менш вузький різновид трудової діяльності в межах професії.

Кваліфікація-це сукупність спеціальних знань та практичних навичок,що визначають ступінь підготовленості працівника до виконання професійних функцій відповідної складності.Рівень кваліфікації керівників,спеціалістів та службовців характеризується рівнем освіти,досвідом роботи на тій чи іншій посаді.Вирізняють спеціалістів найвищої кваліфікації(працівники,що мають наукові ступені та звання),вищої(працівники з вищою освітою та значним практичним досвідом),середньої(з середньою спеціальною освітою та певним практичним досвідом),спеціалістів-практиків(вони займають відповідні посади,але не мають спеціальної освіти).За рівнем кваліфікації робітниців поділяють на4 групи:висококваліфіковані,кваліфіковані,малокваліфіковані і некваліфіковані.Вони виконують різні за складністю роботи і мають неоднакову професійну підготовку

.

16.Кадрова політика п-ва

Сучасна кадрова політика п-ва(фірми,корпорації)має бути спрямована на ринкові умови господарювання.Головна її мета полягає в забезпеченні нині і в майбутньому кожного робочого місця,кожної посади персоналу відповідних професій та спеціальності належної кваліфікації.Досягнення кінцевої мети кадрової політики суб’єктом господарювання має передбачити виконання таких основних функцій:

1.розробка і корекція стратегії формування та використання трудового потенціалу відповідно до змін в умовах господарювання;

2.набір і формування необхідних категорій персоналу(відбір,професійна орієнтація,адаптація..)

3.підготовка персоналу до відповідної професійної діяльності(виробниче технічне учнівство,загальна професійна підготовка,підвищення кваліфікації)

4.оцінка персоналу(контроль відповідності персоналу конкретним потребам виробництва чи іншої сфери діяльності,аналіз ділових якостей працівників,службове переміщення)

5.мотивація затримання належного режиму трудової діяльності та високої продуктивності праці

17.Методика визначення чисельності персоналу

Чисельність персоналу визначається характером , масштабами, складністю, трудомісткістю виробничих процесів, ступенем їх механізації, автоматизації, комп’ютеризації, рівнем організації праці… Ці фактори обумовлюють нормативну або планову чисельність персоналу. Чисельність співробітників , що працюють на п-тві на даний момент часу, наз. обліковою або фактичною. Чисельність персоналу планують (розраховують) окремо за кожною категорією і в цілому по підприємству. При цьому розраховують явкову, облікову і середньооблікову чисельність працівників. Планову чисельність основних робітників визначають трьома способами:

1) за трудомісткістю виробничої програми; 2) за нормами виробітку; 3) за нормами обслуговування.

1)Чпл=Еt/Трп*Квн де Еt-повна трудомісткість виробничої програми планового року нормо-годин; Трп-розрахунковий ефективний фонд часу 1 працівника , год; Квн-очікуване коефіцієнт виконання норм. 2)Чпл=Еtі*mі/Трп*Квн де tі-планова трудомісткість одиниці 1 виду виробу ,нормо-год.; mі- к-сть виробів 1 виду одиниць. 3) Чпл=mo*nзм*Кяо/Ноб де mо- к-сть об’єктів що обслуговується; nзм-к-сть змін роботи на добу; Кяо- коефіцієнт переводу явочної чисельності у облікову;