27. Умови ґрунтоутворення та ґрунти Австралійських пустель

У сучасному ґрунтовому покриві Австралії, і перш за все в центральних районах, переважають ґрунти пустельних, напівпустельних і посушливих ландшафтів - своєрідні піщані і щебенисті ґрунти тропічних пустель і саван на стародавніх червоноколірних продуктах вивітрювання в поєднанні з засоленими ґрунтами. Австралійський пустельний сектор утворює одну пустельну область в центральній частині континенту.

Велику частину Австралії займають тропічні ґрунти, на південь від 30° пд.ш. — субтропічні ґрунти. У внутрішніх районах переважають примітивні ґрунти тропічних і субтропічних пустель і піски, переважно напівзакріплені. на рівнинах Центральної низовини — піщано-глинисті і глинисті, навколо озер Центрального басейну — засолені. На заході, півночі і сході у міру зростання літніх опадів і ступеня латеритизування ґрунтової товщі примітивні ґрунти пустель переходять у червоно-бурі напівпустельні, червоно-бурі і червоні латеритні ґрунти саван. 

28. Ґрунти Нової Зеландії і Тасманії

Нова Зеландія належить до Південно-Притихоокеанського лісового сектору і виділяється в особливу Новозеландську ґрунтову область. Східно-Австралійський сектор включає Австралійсько-Тасманську ґрунтову область. Австралійський Савано-ксерофітно-чагарниковий сектор – є найбільшим, підрозділяється на чотири області.

В зоні ферралітних і альферрітних, місцями латеритизованих ґрунтах. Крайні південні краї континенту: його південно-західна і південно-східна частини, а також о. Тасманія лежать в

субтропічній зоні, що знаходиться в зимовий період південної півкулі в смузі західного циклонального переносу повітряних мас. Сухе літо і зимові опади надають цим територіям риси «Середземноморського» субтропічного клімату і визначають появу відповідних цьому клімату ландшафтів сухих лісів і чагарників на коричневих, червонясто-коричневих і

сіро-коричневих ґрунтах.

Австралійсько-тасманський ґрунтовий сектор представлений також буроземами, жовтоземами, червоноземами. Присутні і підзолисті ґрунти. На континенті область охоплює східні добре зволожені схили Австралійських Кордильєр, в субтропічній дещо розширюється і включає цілком Австралійські Альпи і о. Тасманію. Умовно, за подібністю ґрунтового

покриву, до цієї області віднесена крайня південно-західна частина.

29. Слаборозвинуті і дернові ґрунти

Поширені на переважаючій площі сіножатей і пасовищ. Вони займають значні площі (близько 12%) громадських орних земель області (здебільшого осушених). Найбільш поширені дернові грунти в поліських районах, зокрема на Малому Поліссі та на Верхньо-Дністровській алювіальній рівнині Передкарпаття. Коренева система розгалужена, основна її маса знаходиться у верхніх шарах грунту. При відмиранні трав переважна маса органічних залишків попадає безпосередньо в грунт, де тісно контактує з мінеральними речовинами, що сприяє гуміфікації та закріпленню в грунті утворених гумусових речовин;

- значний вміст кальцію в рослинному опаді сприяє створенню реакції середовища, близької до нейтральної, стимулює розпад свіжих рослинних залишків, їх гуміфікацію та закріплення у вигляді органо-мінеральних сполук. Наявність Са – фактор створення агрономічно цінної структури.

Даний тип грунту має високу потенційну родючість, але потребує поліпшення водно-повітряного режиму (достатньо агромеліоративних заходів), після чого він стає придатним для вирощування технічних, овочевих і кормових культур.