1.2 Основні елементи та комплекс маркетингу

Комплекс М. – це сук-ть маркет. засобів (товар, ціна, посування, розподіл), певна стр-ра яких забезпечує досягнення поставленої мети та вирішення маркет. завдань.

Найважливішими елементами М. є так звані «4Р»:

1. Товар – ключовий елемент комплексу М., складовими якого є хар-ки товару(дизайн, колір, упаковка, розмір), сервіс, торгова марка та асортимент: властивості, параметри, асортимент, розмір, сервіс, упаковка, марочна назва, гарантії.

2. Ціна: прейскурантна ціна, знижки, націнки, терміни виплати, умови кредитування.

3. Розподіл: канали збуту, форми торгівлі, транспортування, складські запаси.

4. Просування товару на ринку передбачає ефективні контакти виробника з покупцями: реклама, стимулювання збуту, персональний продаж, паблік рілейшнз, прямий маркетинг тощо.

Нині цю концепцію доповнено ще кількома Р: люди, споживачі, персонал, персональний продаж, упаковка. Але це доповнення не означає нічого принципово нового, а йдеться про те, що окремі інструменти маркетингу набувають особливого значення в теперішньому часі і розглядаються в сис-мі, як окремі важливі блоки питань.

Кожне під-во, фірма формують свої комплекси маркетингу, виходячи із власних можливостей і можливостей, які надає маркетингове середовище.

1.4. Концепції та види маркетингу.

Концепція маркетингу – задум щодо організації маркетингової д-ті, який базується на основній ідеї, ефективній маркетинговій стратегії та конкретному інструментарії досягнення зазначених цілей.

1. Виробнича концепція (початок ХХ ст.) – визначальним фактором орієнтації фірми в ринковому просторі висуває вир-во і виходить з того, що споживачі віддадуть перевагу дешевим і доступним для придбання товарам. Висока ефективність вир-ва дає змогу підтримувати низькі витрати і таким чином забезпечувати низькі ціни. Основна ідея: виробляю те, що можу. Головна мета: удосконалення вир-ва, зростання продаж, максимізація прибутку. Центр уваги: вир-во. Інструментарій: обсяги вир-ва, собівартість, продуктивність праці. Ринковий орієнтир: прибуток, обсяги реалізації.

2. Товарна концепція (середина 20-х років ХХ ст.) – на пріоритетне місце ставить товар і виходить з того, що споживачі віддадуть перевагу товару з найкращими властивостями. Д-ть під-ва зорієнтована на його постійне вдосконалення та розробку достатньої кількості модифікацій товару. Головна ідея: вир-во якісних товарів. Головна мета: вдосконалення споживчих властивостей товару. Центр уваги: продукт (послуга). Інструментарій: якість, функціональні хар-ки товару, асортимент. Ринковий орієнтир: обсяг реалізації, попит.

3. Збутова концепція (30-50рр. ХХ ст.) – виходить з того, що споживач не купуватиме товар фірми у достатній кількості, якщо фірма не докладе значних зусиль щодо просування товару та його збуту (реклама, переконливі методи продажу, знижки). Головна ідея: роз-ок збутових мереж. Головна мета: інтенсифікація збуту за рахунок маркетингових зусиль по просуванню. Центр уваги: сис-ма збуту. Інструментарій: методи торгівлі, мистецтво продажу, канали розподілу, посередники. Ринковий орієнтир: попит.

Всі ці концепції – пасивний маркетинг, де головною діючою особою на ринку є виробник, а не споживач.

4. Ринкова концепція або концепція традиційного маркетингу (60-80рр. ХХ ст.) Головна ідея: виробляю те, що потрібно споживачу. Центр уваги: комплекс взаємовідношень, «виробництво-збут». Інструментарій: маркетингові дослідження споживачів, комплекс «маркетинг - мікс». Ринковий орієнтир: задоволення потреб споживачів, цільових ринків.

5. Концепція соціально-етичного маркетингу (85-95рр. ХХ ст.) – виходить з того, що фірма має задовольнити потреби споживачів краще за конкурента з одночасним поліпшенням життєвого рівня всього сусп-ва. Ведуча ідея: виробляю і пропоную ринку те, що потрібно споживачу з урахуванням інтересів сусп-ва. Інструментарій: маркетингові дослідження соц.-екон. умов, вир-во і споживання продуктів. Ринковий орієнтир: задоволення потреб споживачів, цільових ринків, при збереженні природних, матеріальних, енергетичних і людських ресурсів.

6. Маркетинг взаємодії (1995 – наші часі) – передбачає спрямованість маркетингової д-ті фірми на встановлення довгострокових конструктивних, привілейованих стосунків з потенційними клієнтами. Ведуча ідея: виробляю і пропоную ринку те, що задовольняє потреби споживачів, партнерів по бізнесу і держави. Інструментарій: стратегічне планування, методи сітьового аналізу, синтезу, комплексного дослідження ринку. Ринковий орієнтир: задоволення потреб споживачів, партнерів по бізнесу і держави.

Види маркетингу.

Існують слідуючи види маркетингу відповідно до класифікаційних ознак:

І. в залежності від орієнтації маркетингової д-ті:

1. Продуктивний – покупцями товарів і послуг є фірми, під-ва, організації, особи, які купують товари не для власного споживання ,а для використання у вир-ві ,перепродажу, здавання в оренду.

2. Споживчий – орієнтований на покупців, які є кінцевими безпосередніми споживачами цих товарів, купуючи їх для особистого, домашнього або сімейного використання.

3. Змішаний – поєднує в собі два попередні.

ІІ. В залежності від сфери маркетингової д-ті: 1. Маркетинг споживчих товарів. 2. Маркетинг промислових товарів. 3. Маркетинг ідей суспільного характеру. 4. Маркетинг місць, осіб, організацій, торгівель.

III. в залежності від періоду, на який розробляється маркетингова політика:

1. Стратегічний – передбачає постійний аналіз потреб споживачів, сегментування ринку та вибір базового ринку , розробку маркетингової стратегії.

2. Тактичний (оперативний) – процес розробки заходів і реалізації цілей на обраному базовому ринку з конкретної номенклатури товарів на певний термін.

ІV. В залежності від попиту:

1. Підтримуючий – вид маркетингу, метою якого є підтримування існуючого рівня попиту.

2. Конверсійний – вид маркетингу ,мета якого – змінити негативне ставлення споживача до товару на позитивне.

3. Стимулюючий – вид маркетингу, метою якого є стимулювання збуту за умов байдужого ставлення споживачів до товару.

4. Ремаркетинг – вид маркетингу, метою якого є відновлення попиту.

5. Синхромаркетинг – вид маркетингу, завданням якого є пошук способів згладжування коливань попиту.

6. Розвиваючий – вид маркетингу, метою якого є виявлення потенційного попиту і визначення засобів його задоволення.

7. Демаркетинг – вид маркетингу, метою якого є зниження попиту.

8. Протидіючий – вид маркетингу, завдання якого переконати споживачів відмовитися від споживання певних продуктів.

9. Індивідуальний – передбачає розробку окремого комплексу М. для кожного споживача.

V. в залежності від об’єктів уваги, мети та засобів її досягнення: 1. Виробничий, 2. Товарний, 3. Збутовий, 4. Ринковий, 5. Розвинутий

VI. в залежності від цілей д-ті:

1. Комерційний – маркетингова д-ть організацій, цілями яких є отримання прибутку.

2. Некомерційний – маркетинг неприбуткових організацій.

VII. в залежності від рівня координації маркетингових ф-й: 1. Інтегрований, 2. Неінтегрований

VIII. в залежності від видів д-ті:

1. Товарний

2. Маркетинг послуг – вид д-ті фірми, спрямований на задоволення потреб споживачів у нематеріальних видах товарів або в корисному ефекті з метою отримання фірмою прибутку.

3. Інноваційний

IX. в залежності від рівня д-ті:

1. Макромаркетинг – маркетингова д-ть щодо широкого кола товарів і послуг або сфер д-ті на рівні фірми, концерну, фінансово-промислової групи ,держави.

2. Мікромаркетинг – маркетингова д-ть щодо конкретного виду товару, що виготовляється.

X. в залежності від географічної д-ті:

1. Внутрішній – маркетингова д-ть фірми спрямована на внутрішній ринок.

2. Зовнішній (міжнародний) – маркетингова д-ть фірми на закордонних ринках.

XI. в залежності від рівня диференціації маркетингової д-ті:

1. Глобальний - маркетингова д-ть фірми з орієнтацією на глобальний ринок – ринок, потреби якого можна задовольнити стандартизованим товаром, використовуючи схожі інструменти продажу та маркетингових комунікацій.

2. Масовий

3. Диференційований – йог стратегія передбачає освоєння фірмою кількох ринкових сегментів, для кожного з яких розробляється окремий товар і використовується відповідний комплекс маркетингу.

XII. в залежності від способу зв’язку зі споживачем: 1. Прямий, 2. Опосередкований, 3. Телевізійний, 4. Поштовий, 5. За каталогами

XIII. в залежності від впливу споживача: 1. Активний, 2. Пасивний