13.Елементи педагогіки Давнього світу

У Давній Греції та Римі зародилися перші педагогічні теорії, які в той час ще не виокремилися з філософії в самостійну науку. Серед їх авторів — Сократ, Платон, Аристотель, Демокріт і Квінтіліан. Сократ (469—399 до н.е.) — давньогрецький філософ, Заперечував можливість і необхідність пізнання світу й природи через нібито недоступність їх людському розуму. Вважав, що людина повинна пізнати тільки саму себе, звідси й мета — пізнання самого себе, моральне самовдосконалення.

Платон (427—347 до н.е.) — видатний афінський філософ учень Сократа. Написав низку праць: «Держава», «Закони», «Федр», «Бенкет», «Тімей» та ін. Займався педагогічною діяльністю в Афінах, де при гімнасії Академія заснував філософську школу.

Аристотель (384—322 до н.е.) — учень Платона, видатний філософ і вчений Давньої Греції, у науці пішов своїм шляхом («Платон мені друг, але істина дорожча»). Філіпа, майбутнього завойовника. Жив у Афінах, очолюючи засновану ним школу — Лікей.

Демокріт (460—370 до н.е.) — видатний представник античного матеріалізму. Обстоював ідею гармонійного розвитку особистості, метою виховання вважав підготовку молоді до реального життя.

Квінтіліан Марк Фабій (бл. 35—96) — видатний римський педагог, автор праці «Про виховання оратора» (12 книг). Упродовж двадцяти років він утримував відкриту риторичну школу, що стала першою державною риторичною школою в Римі.

5.Якості:

Домінантні-гуманність-громад.відповідальність і соц..активн.-справжня інтелігентність-інноваційний стиль наук.-педагог.мислення-здатність до спілкування

Професійні:-привітність-почуття гумору-артистизм-Мудрість-зовнішня привабливість

Негативні:-байдужість-упередженість-зрозумілість-мстивість

--неврівноваженність-байдуж.до предмета який виклик.-розсіяність

Професійно-недоступні:-наявність шкідливих звичок-моральна неохайність-рукоприкладство-грубість-некомпетентність-обмежен.світогляду-безпринципність-безвідподальність.

6) Професійна компетентність . Педагогічні уміння вчителя Компетентність означає коло повноважень будь – якої посадової особи чи органу. Під професійною компетенцією педагога розуміють особистісні можливості учителя які дозволяють йому самостійно й ефективно реалізовувати цілі педагогічного процесу. Педагогічна компетентність учителя – це єдність його теоретичної і практичної готовності до здійснення педагогічної діяльності. Зміст психолого – педагогічних знань визначається навчальними програмами .Ця підготовленість складається із знань методологічних основ і категорій педагогіки; закономірностей соціалізації і розвитку особистості: суті цілей і технологій навчання. Психолого – педагогічні і спеціальні знання є необхідною але недостатньою умовою професійної компетентності Педагогічні уміння – це сукупність послідовного розгорнутих дій що ґрунтуються на теоретичних знаннях. Зміст теоретичної готовності вчителя виявляється в узагальненому умінні педагогічно мислити що передбачає наявність у педагога аналітичних прогностичних а також рефлексивних умінь. Аналітичні уміння складаються з таких умінь: * аналізувати педагогічні явища тобто розчленовувати іх на складові елементи *правильно діагностувати педагогічне явище *формулювати педагогічне завдання *знаходити способи оптимального вирішення його Прогностичні уміння пов’язані з управлінням педагогічним процесом і передбачають чітку уяву в свідомості вчителя. До складу прогностичних умінь учителя входять такі уміння: * постановка педагогічних цілей і завдань *вібір способів досягнення цілей завдань *передбачення результату *передбачення можливих відхилень і небажаних явищ *планування змісту взаємодії учасників педагогічного процесу Проективні вміння забезпечують конкретизацію цілей навчання та виховання і поетапну іх реалізацію . Проективні уміння включають: * переведення цілі і змісту освіти та виховання у конкретні педагогічні завдання *планування змісту і видів діяльності учасників педагогічного процесу та інтересів Рефлексивні уміння мають місце при здійсненні педагогом контрольно – оцінної діяльності спрямованої на себе на осмислення і аналіз власних дій. У процесі такого аналізу визначається: *ефективність застосовуваних методів прийомів і засобів педагогічної діяльності *відповідність застосовуваних організаційних форм віковим особливостям учнів *причини успіхів і невдач помилок і труднощів у процесі реалізації поставлених завдань навчання і виховання. Комунікативні уміння вчителя – це взаємопов’язані групи перцептивних умінь власне умінь спілкування та умінь і навичок педагогічної техніки. Перцептивні уміння допомагають розуміти інших. Уміння педагогічного спілкування – це уміння розподіляти увагу і підтримувати її стійкість.

49)Соціалізація і становлення особистості Нагадаємо що соціалізація є процесом і результатом засвоєння і подальшого активного відтворення індивідом соц.. досвіду. У процесі спільної діяльності і спілкування формується його соц.. – культура мислення і культура почуттів культура духовного життя і культура поведінки. Соціалізація – це процес двобічний . Для доказу цієї тези звернімося до істория. На особливу увагу заслуговує питання про спадковість інтелектуальних здібносте на яких базується розвиток розумових і пізнавальних сил.. Водночас педагоги всього світу визначають що спадковість може бути несприятливою для розвитку інтелектуальних здібностей людини . Успадковані людиною задатки можуть реалізовуватись або не реалізовуватися. Педагоги вважають що правильно організоване навчання може і повинно стимулювати інтелектуальний розвиток учнів. Надзвичайно важливим є питання про успадкування моральних якостей і психіки. Всі випадки доводять що анатомо – фізіологічного розвиваються діти однаково. Для оптимального здійснення соц. Необхідно знати її основні принципи:

* принцип системності який передбачає вплив на особистість як мікро – так і макросередовища які тісно взаємодіють одне одного *принцип діяльності що обумовлює активну взаємодію особистості з іншими людьми в яку індивід вступає в ході цілісний процес засвоєння особистістю об’єктивної дійсності завдяки включенню в діяльність. *принцип двосторонньої взаємодії особистості в систему суспільних відносин і водночас відтвореня цих відносин в системі сімейних та інших зв’язків

*принцип особистої активності та вибірковості дозволяє розглянути людину не як пасивну ланку в процесі соц. А як особистість спроможну активно діяти і самостійно вибирати соц. Умови

52)Роль виховання у розвитку людини і формуванні її особистості Вихователь – третій суттєвий фактор розвитку і формування особистості . Воно коректує вплив спадкової й середовища з метою реалізації соц. Програми розвитку особистості. На відміну соц.. яка відбувається в умовах стихійної взаємодії людини з навколишнім середовищем виховання розглядається як процес цілеспрямованої і свідомо контрольованої соціалізації. Роль виховання оцінюється по – різному причому діапазон цих оцінок дуже широкий – від ствердження його повного безсилля і безглуздя до визнання єдиним засобом зміни людської природи.. Без сумніву виховання не може вплинути на особливості таких фізичних рис як колір очей волосся шкіри загальну конституцію дитини. Природні задатки можуть рлзвинутись у здібності лише під впливом виховання і залучення людини до відповідного виду діяльності. Велике значення для розуміння можливостей виховання у формуванні особистості людини має досвід навчання виховання і залучення до життя сліпоглухих від народження дітей всі контакти яких з життя і оволодіння необхідними знаннями уміннями й навичками відбуваються під керівництвом вихователя. Суттєвим фактором соц. Є тип поселення в якому живуть учні і дорослі що їх оточують . Відміності у соц. – економічних соц. – психологічних культурних і природних умов життя міста і села впливають на формування різних способів життя різної ментальності. Особливу роль у процесі соц. Відіграють засоби масової комунікації які є різновидом масового спілкування людей. Останнім часом все більшого значення у науці набувають макрофактори соц.. у тому числі й природно – географічні умови оскільки встановлено що вони прямо і опосередковано впливають на становлення особистості. Виховання вносить у долі людей різний внесок : від незначного до максимального можливого. Спеціальні дослідження показали що виховання здатне забезпечити розвиток певних якостей лише спираючись на закладені природою задатки.Спирання людиною виховного впливу залежить від рівня її підготовки до цього сприймання який зумовлений впливом спадковості й середовища. Виховання відіграє важливу роль у розвиткові особистості лише за умови якщо воно позитивно впливає на внутрішнє стимулювання.

51.Проаналізуйте основні принципи соціалізації) Основні принципи соціалізації: * принцип системності який передбачає вплив на особистість як мікро – так макросередовища які тісно взаємодіють взаємовпливають і взаємодетермінують одне одного * принцип діяльності що обумовлює активну взаємодію особистості з іншими людьми в яку індивід вступає в ході діяльності і спілкування тобто наявний неперервний цілісний процес засвоєня особистістю об’єктивної дійсності завдяки включенню в діяльність * принцип двосторонньої взаємодії особистості і соціального середовища взаємообумовленість процесу вродження особистості в систему суспільних відносин і водночас відтворення цих відносин в системі сімейних товариських навчальних виробничих та інших зв’язків * принцип особистої активності та вибірковості дозволяє розглянути людину не як пасивну ланку в процесі соціалізації а як особистість спроможну активно діяти і самостійно вибирати соціальні умови власного розвитку та формувати власне Я входячи з власного бачення ідеалів і переконань..

50)Охарактеризуйте основні фактори соціалізації Обставини умови які спонукають людину до активності дії називають факторами соціалізації. Основні фактори соціалізації він обєднав у три групи : макрофакторимезофакторимікрофактори. *Макрофактори – космос планета світ країна суспільство держава – впливають на соціалізацію всіх жителів планети обо дуже великих груп людей які проживають у певній країні *Мезофактори – умови соціалізації великих груп людей які виділяються за національною ознакою; за місцем і типом поселення в якому вони живуть; за належністю до аудиториї тих чи інших засобів масової комунікації *Мікрофактори соціальні групи що безпосередньо впливають на конкретних людей . Ці фактори як зазначають соціологи впливають на розвиток людини через так званих агентів соціалізації – осіб у безпосередній взаємодії з якими проходить її життя.

38)Охарактеризуйте математичні методи Математичні методи допомагають педагогіці доповнити характеристики педагогічних явищ процесів конкретною інформацією провести сувору ревізію в досягнутому раніше. Використовують їх для кількісного анілїзу фактичного матеріалу отриманого у процесі дослідження .Ефективні тільки при масовому характері досліджуваних явищ їх типовості вимірюваності. *Метод реєстрування – виявлення певної якості в явищах даного класу і обрахування за наявністю обо відсутністю її *Метод ранжування – класифікація даних у певній послідовності,визначення місця в цьому ряду *Метод моделювання – створення і дослідження моделей. *Статистичні методи – методи математичної статистики що використовуютьс я для опрацювання експериментальних даних з метою підвищення обґрунтованості висновків.

39) Проаналізуйте методи роботи з літературою методи роботи з літературою Учитель має поступово оволодівати методами вивчення літератури адже він доти вчитель доки сам учиться. Відомі 3 групи: 1. Біблійно – бібліографічні: *уміння стежити за виходом нової літератури * працювати з каталогом картотекою *віднаходити потрібну літературу *працювати зрефератами журналами газетами *користуватись послугами МБА 2. Логічної обробки матеріалу: *анотування *складання плану

*тезування

*конспектування

3. Творчої діяльності в зв’язку з прочитаним: *перенесення знань у нову ситуацію *вміння бачитиі формулювати проблему

*уміти переконструйовувати відомі знання і відкривати для себе нове.

37)Дайте характеристику методів рейтингу узагальнення незалежних характеристик Метод рейтингу - оцінка тих чи інших сторін діяльності комплементами суддями Вимиги до експериментів: *компетентність

*креативність –здатність вирішувати творчі завдання *позитивне ставлення до експертизи *відсутність схильності до конформізму *наукова об’єктивність

*аналітичність і глибина мислення

*самокритичність

Метод рейтингу полягає в оцінюванні діяльності її окремих аспектів компетентними експертами здатними вирішувати творчі завдання контролювати процес експертизи виявляти наукову об’єктивність аналітичність широту і конструктивність мислення мати власну думку і вміти її обстоювати. Рейтинг є основою для побудови найрізноманітніших школ оцінок.

34)Дайте характеристику методу анкетування Анкетне опитування – це метод педагогічного дослідження за допомогою анкет. Анкета – впорядкований за змістом та формою набір завдань підготовлених у вигляді опитувального листа. Анкетування застосовується в педагогіці для збирання певних даних і на відміну від інтерю може здійснюватися заочно. Залежно від характеру інформації та способів її отримання використовують такі такі типи анкетного опитуваня. *суцільне анкетне опитування(охоплюються великі групи населення ) та вибіркове(здійснюється опитування певної групи учасників) *усне анкетне опитування та письмове

*індивідуальне та групове анкетне опитуваня

*очне та заочне анкетне опитування За формою питання бувають :

*відкриті питання – в яких інструкція не обмежує способу відповіді на запитання *закриті питаня – що мають варіанти відповідей з яких потрібно вибирати одні *напіввідкриті питання які передбачають не тільки можливість скористатися однією з наведених відповідей а й запропонувати себе *полярні питання що виявляють стандартизований набір якостей особистість ступінь виразності яких може бути оцінений за 4-5 балою шкалою

За змістом анкети виокремлюють питання : -прямі коли зміст запитань і об’єк інтересу зберігаються -непрямі коли зміст запитань та обєкт інтересу дослідника різні Вимоги до анкетування *Підбир питань що найточніше характеризують явище і дають надійну інформацію *використання як прямих так і не пряих запитань *виключення підказок у формулюванні запитань *попередження двоїстого розуміння змісту питань Надійність даних анкетного опитування перевіряється двоа шляхами: 1) повторним опитуванням за тією ж процедурою і тих же осіб 2)контролем даних анкетного опитування іншими методами - опитування третіх осіб спостереженням аналізом доступних документів. Перевага анкетування в тому що воно є порівняно економним методом збору даних дає змогу їх аналізувати й обробляти за допомогою статистика.

44) закономірності педагогічного процесу У такій складній великій динамічній системі якою є педагогічний процес проявляються численні різноманітні зв’язки й залежності. У закономірностях пригадаємо відбиваються суттєві необхідні зв’язки що повторюються. Ці зв’язки мають різні види. Успіху педагог досягне лише тоді коли враховуватиме найважливіші закономірні зв’язки. Серед загальних закономірностей педагогічного процесу найсуттєвішими є :1) Закономірність зумовленості педагогічного процесу потребами суспільства й особистості можливостями суспільства умовми протікання процесу 2)закономірність розвитку особистості в педагогічному процесі . Темпи і досягнутий рівень розвитку особистості залежить від спадковості виходного і навчального середовища залучення до навчально – виховної діяльності засобів і способів педагогічного впливу 3) закономірність управління педагогічними процесом. Ефективність педагогічного впливу залежить від інтенсивності зворотних зв’язків між вихованцем педагогом 4) закономірність стимулювання . Результативність педагогічного процесу залежить від дії внутрішніх стимулів і мотивів навчально – виховної діяльності 5) закономірність єдності чуттєвого логічного і практики в педагогічному процесі. 6) закономірність єдності зовнішньої і внутрішньої діяльності. 7) закономірність єдності завдання змісту організаційних форм методів і результатів виховання. 8) закономірність динаміки педагогічного поцесу. 9)закономірність інтегрального результату педагогічного процесу

Закономірності формування особистості: *провідну роль суспільних умов

*залежність розвитку особистості від характеру і змісту навчально – пізнавальної діяльності *взаємозумовленість внутрішніх психічних факторів і зовнішніх впливів *спадковість і послідовність з урахуванням вікових індивідуально – психічних особливостей *цілісніст формування особистості Заканомірності формування учнівських колективів:

*відповідність життєдіяльності та внутрішніх взаємин в учнівському колективі соціальній природі суспільства *забезпечення гармонії суспільних і особистих інтересів

*систематична орієнтація на послідовне підвищення якості та ефективності учня *глибоке усвідомлення і внутрішнє сприйняття членами колективу і персональної відповідальності за його справи і стан *формування колективу в процесі загальнокорисної діяльності.

47)характеристика людини індивід особистість індивідуальність Індивід - людина як представник людської спільноти соціум . У дитини як і в дорослої співіснують біологічні й соціальні якості що характеризують її як біологічну істоту. Біологічні якості - все те що охоплюється поняттям організм . Вивчається дитячою фізіологією яка виявляє причині зв’язки між ф-ми 2 періоди інтенсивного росту тулубу і формування скелета. Перший відбувається у 6-7 річному другий у 13-14 річному Особистість - соціально зумовлена система психічних якостей індивіда що визначається замученістю людини до конкретних суспільних культурних історичних відносин. Особистість характеризують такі ознаки: *розумність *відповідальність*свобода*особиста гігієна*індивідуальність . Особистість визначають неповторні фізичні якості психічні процеси темпера метр риси характеру здібності її потреби інтереси. Індивідуальність - сукупність зовнішніх та внутрішніх особливостей людини що формують її своєрідність відмінність від інших людей. Вона постає як цілісна характеристика людини - будучи тим особистим «Я» за яким пізнають характеризують та оцінюють людину як особистість. Передумовою формування людської індивідуальності є анатомо-фізіологічні задатки які перетворюються в процесі розвитку і виховання породжуючи широку варіантність виявів індивідуальності.

8.Cуть та завдання педагогіки у працях класиків педагогічної думки Термін педагогіка походить від грец. слів paidos – дитина, і ago – вести,тобто «дітородіння ». У Давн. Грец. педагогами наз. рабів, які доглядали дітей аристократів,супроводжували їх до школи;пізніше – вільнонайманих людей,котрі займалися вихованням та навчанням дітей,називали їх педономами,дидаскалами.

Духнович О.В.- видатний укр.. педагог Зах. Укр.,виступав за народність виховання,за відкриття шкіл з навчанням на рідній мові, він вважав,що метою виховання є формування людини-громадянина і патріота. Склав перші в Закарпатті шкільні підручники і посібники.

Ушинський К.Д.-у своїй статті він визначив так предмет педагогіки : «До кола антропологічних наук належать :анатомія,фізіологія,патологія людини,психологія,логіка,географія,що вивчає землю,як житло людини і людину,як жителя земної кулі,статистика,пол. економія,історія.В усіх цих науках викладаються,обґрунтовуються факти,у яких виявляються властивості предмета виховання,тобто людини.»Отже,для того,щоб вивчати педагогіку потрібно знати всі ці науки.

Музиченко О. Ф.-видатний педагог зробивспробу визначити суть педагогіки-передача досвіду;пристосування до нових умов;зробити школу корисною для дитини;вміти передати знання.Педагогіка вчить , як зберегти духовне багатство країни- науку і знання народу,мистецтво,звичаї.

9.Педагогіка як наука основні стадії та джерела розвитку Педагогіка-наука про виховання,освіту,навчання підростаючого покоління і дорослих людей.

Педагогіка пройшла такі стадії розвитку:народна-духовна-світська.

Педагогіка є наукою,яка вивчає організм розвитку особистості та процес її спеціально-організованого формування у відповідності з сус. умовами.Вони є організованим впливом на світогляд,поведінку дітей,аналізує і відкриває об’єктивні закономірності виховного процесу,досліджує причинно-наслідкові залежності в ньому.

Народна п-ка- багатотомний усний підручник «Навчання і виховання»,який зберіг. В памяті народу,постійно ним використовується і збагачується.

Духовна п-ка – галузь пед. знань і досвіду з вих. і навч . засобами релігії.

Джерела п-ки:

- педагогічна спадщина минулого;

- сучасні пед. дослідження;

- передовий пед. досвід.

17.Педагогічна діяльність Я. А. КоменськогоКоменський – основоположник педагогіки як науки. У своїх творах він відобразив нові погляди часів феодального дворянства: демократизм (єдині вимоги до школи) та любов до народу.Головні ідеї: *пізнання світу на основі чуттєвого пізнання(принцип наочності);**ідея загального початкового навчання для багатих і бідних - школа рідної мови ;***двоякість у відношенні до церкви.Ступені виховання :1)пізнає себе та навколишній світ (розумове вих.);2)володіє собою(моральне вих.);3)вірить у Бога(релігійне вих.);Вікова періодизація.

• Дитинство – від народження до 6 років включно . Характ . фізичним ростом і розвитком органів відчуття.

• Підлітковий – від 6 до 12 р. Характ. розвитком памяті і образного мислення з їх виконавчими органами – язиком та рукою.

• Юність – від 12 до 18 р. Характ. всіма вище згаданими якостями та більш високим розвитком мисленням.

• Зрілість – від 18 до 24 р. Характ. всіма вище згаданими якостями та розвитком волі.

Школи :

• До 6 р. – материнська школа.

• 6 – 12 р. – школа рідної мови.

• 12 – 18 р. – гімназія(7 дисциплін,фізика,географія,історія);

• 18 – 24р. академія(богословський,юридичний,медицинський);

18.Розкрийте дидактичні погляди Я А КоенськогоВстан. дид. були принципи : - виховний характер навчання;- зв'язок навчання з життям;- відповідність навчання.Загальні принципи навчання: *Наочності; *Свідомості й активності в навчанні; *Систематичності й послідовності; *Вправ і міцного засвоєння знань і навичок; *Посильності навчання.

40. Суть педагогічного процесу його завдання основні ф-ї.Суть педагогічного процесу, його завдання, основні функції.

Педагогічний процес – це динамічна взаємодія вихователів і вихованців спрямована на досягнення поставленої виховної мети.

Завдання – формування і розвиток особистості виховання в основі наукового світогляду, духовності, активної життєвої настанови, переконаності, сукупності знань, навичок, умінь, основ професійної майстерності.

Функції: Виховання – являє собою вищий рівень педагогічного процесу. В ній синтезуються всі інші структурно – функціональні - змістові компоненти і реалізуються як загальні, так і специфічні завдання цього процесу. Навчання і розвиток.

Взаємодії: парна (взаємодія учителя і учня).

Тернарна (учень – учнівський колектив).

Багатокомпонентна

20.Освіта і педагогічна думка в Україні в другій половині 19 ст на поч.20 Освіта – це процес і результат систематизації ЗУН і зв’язаних з ними способів практичної, самостійної і пізнавальної діяльності. В кінці ХІХ ст. зросла кількість початкових шкіл в 12 раз в Україні. Рівень грамотності становив 15-20% у гімназіях поширювались повільно, доступ обмежувався і через високу плату. На поч.. ХХ ст.. ВНЗ зосереджувалися в Києві, Харькові, Одесі, Катеринославі. В 1910 створено краєвий шкільний союз, який об’єднував зусилля в боротьбі за Українську школу.

Грінченко - боровся за створення народних шкіл з укр.. мовою навч.

Коцюбинський – вважав, що в пед.. навч. закладах треба розширити пед.. підготовку майб. Вчителів, створити умови для самоосвіти, відкриття пед.. бібліотек.

Васильченко – вважав, що пед.. процес у школах має бути добре організованим як для учнів, так і для вчителів.

Лубенець – виступав за запровадження в країні загального навчання, поширення освіти серед дорослого населення.

21-22.Освіта шкільництво і педагогічна думка в Україні у 20 ст. Освіта – це процес і результат систематизації ЗУН і зв’язаних з ними способів практичної, самостійної і пізнавальної діяльності.

С.Ф. Русова - вважала, що конкуренція нац.. освіти має відбудовуватися перед усім на засадах суч. Положень псих. Та пед.. Особливого значення у розвитку дитини надавала рідній школі.

Г.Г. Ващенко – вважав, що до системи нац.. вих. повинно володіти і родинне вих.. пропонував структуру системи освіти у вільні України: перед дошкільне, дошкільне вих.; початкова, середня, вис. Школа; позашкільна освіта; науково досл. Установи.

А.С.Макаренко – вважав, що психологія має бути не основою педагогіки, а продовженням її у процесі реалізації у процесі закономірності; у вих.. процесі має бути заг. Програма вих.; надавав значення естетичному вихованню учнів та вихованню в сімї.

42.Педагогічний процес як система його компоненти Пед. процес характеризують: ціль, завдання(дії), зміст(чому? Що?) методи(способи як навч), форми взаємодії педагогів як вихованців досягнуті при цьому результати. Компоненти:

Цільовий – визначається держ. Стандартами, держ. Нац.. програмою. Концепцією навч. виховання;

Процесуальний – цілеспрямовані гуманні пед.. впливи, під якими розуміють вих.. на вихованців;

- контрольно - врегулювальний - потребує конкретизації, демократизації та опрацювання критеріїв оцінки рез. Пед.. процесу недолік субєктивизм;

Оцін результативний результат – формування всебічного гармонійно розвиненої особистості вихованців, з високою духовністю, чіткими життєвими орієнтирами, результат і критерії пед.. процесу;

Структурування – навч. вих., пед.. ситуація, пед.. діяльність – це створює суть сис. Пед.. процесу.

28)Рівні педагогічних досліджень У педагогіці розрізняють 3 рівні науково - педагогічних досліджень: 1.Емпірічний . На цьому встановлюються нові факти в науці та на основі узагальнення формуються емпіричні закономірності. Емпірічне дослідження спрямоване безпосередньо на обєкт що визначається і спирається на дані спостереження та експерименту. До методу емпіричного рівня дослідження належать: спостереження,анкети, вивчення і узагальнення педагогічного досвіду, педагогічний експеримент. Ці методи використовуються при накопиченні фактичного матеріалу за досліджуваною темою. 2 Теоретичний . На цьому рівні висуваються і формуються основні,загальні педагогічні закономірності ,що дозволяють пояснити раніше відкриті факти,також передбачати майбутні події та факти. Теоретичне дослідження пов’язане удосконаленням і розвитком понятійного апарату педагогіки. До методів теоретичного дослідження відносяться: аналіз і синтез, індукція і дедукція. Ці методи спрямовані на створення теоретичних узагальнення, встановлення і формування закономірностей виучуваних явищ. Теоретичні й емпіричні методи педагогічних досліджень глибоко пов’язані. 3 Метологічний. На основі емпіричних і теоретичних досліджень формулюються загальні принципи та методи досліджень педагогічних явищ.

15)Епоха відродження – виникнення гуманістичної педагогіки Епоха Відродження(14-16ст) виникла у надрах середньовіччя і була історичним періодом під час якого у країнах Західної Європи відбувся стрімкий розвиток виробництва почалося формуванн буржуазної культури та ідеології Характерною рисою епохи Відродження є гуманізм який підносить людину в суспільстві бореться проти її приниження відстоює ідеал діяльності гармонійно розвиненої людини Відповідна гуманістична педагогіка характеризується повагою до дітей прагненням до фізичного розвитку та досконалення здібностей дитини,запереченням фізичних покарань,зменшення впливу церкви на школи. Гуманісти вважали що в проесі навчання та виховання діти повинні активно мислити,самостійно пізнавати навколишній світ. У школах значної уваги надавали фізичному та естетичному вихованню дітей. Діячи епохи Відродження не заперечували проти релігії але викривали духовенство. Епоха Відродження яка наповнила середньовічну освіту, організовано не змінила її. Існували міські школи, відкривалися латинські школи підвищеного типу( гімназії),державні та приватні школи для дівчат в яких навчалися діти для заможних родин . Представники цієї епохи: Вікторино даФельтре, Франсуа Рамбле,Томазо Кампанело тощо.

12) Дайте порівняльну оцінку систем виховання у державах Стародавньої Греції У Давній Греції що складалася з невеликих рабовласницьких міст - держав, найоригінальніші системи виховання існували в Спарті- головному місті Лаконії і в Афінах - головному місті Актики. У Спарті виховання мало військово – фізичний характер. Його головним завданням була підготовка мужнього,фізично розвиненого ,здорового витривалого воїна. Виховання було державним і суворо контролювалося з перших днів народження дитини. Афіняни вважали ідеальною людиною ту,яка була прекрасна як у фізичному так і розумовому відношенні і прагнули до поєднання розумового,морального,виховання. До 7 років хлопчики і дівчата виховувалися в сімї . Хлопчики 7 – 14 років навчалися у приватних школах граматистів і кіфаристів У школах граматистів навчали писати ,читати та лічити. У школах кіфаристів учнів, крім елементарної грамоти, вчили співати,грамоти на музичних інструментах. У школі палестирі під керівництво вчителів -педотрібів підлітки та юнаки 14 – 15 років навчалися п’ятиборства ( біг,стриьбі). Дівчати здобували домашнє , сімейне виховання,під наглядом матерів або інших жінок. Воно було досить обмеженим, вони навіть перебували в окремих частинах приміщень.

14.системи навчання та виховання в період Середньовіяяя Кафедральні - у центрах церковного управління. Мали спеціальні приміщення ,дітей навчали священники із спеціальною підготовкою. Приходські ( парафіяльні) - школи при місцевих церквах. Вчилися читати писати арифметиці Закону Божому. Навчання велося шляхом зазубрювання незрозумілого на латині тексту. Застосовувалися тілесні покарання. Лицарські виховання. До 7 років виховувались дома. В 7 – 14 років обов’язки пажів при знатному лицарі.. Здобували військово - фізичні уміння,кріпосницьку мораль. Для цього вони оволодівали « сімома лицарськими чеснотами» - вміння полювати ,їздити верхи ,стріляти з лука, грати в шахи, складати і співати вірші ,на честь дами серця. Жінки знаті виховувалиль у сімях або в пансіонах при жіночих монастирях. Їх вчили писати. А в пансіоні - ще й латинської мови та благородних манер. Жінки непривілейованого населення Виховувались дома набували вміння вести господарство, навчалися рукоділля та релігійних настанов.

24. поняттня Педагогіка - наука про навчання виховання і розвиток підростаючого покоління і дорослих людей. Кожна наука має свої поняття , які властиві лише їй - це так звані категорії. Категорії педагогіки - найсильніші поняття що відображають основні найістотніші сторони і зв’язки явищ об’єктивного світу. Термін процес означає рух уперед , послідовну зміну стадій. Педагогічний процес - цілеспрямована свідомо організована динамічна взаємодія педагога і вихованців у процесі якої вирішуються суспільно неохідні завдання освіти і гармонійного виховання. Виховання - цілеспрямований процес формування особистості у відповідності з природою особистості, вимогами суспільства, самої особистості. Самовиховання - цілеспрямований свідомий процес формування морально - психологічних якостей, робота над удосконаленням самого себе. Перевиховання - процес спрямований на подолання негативних рис особистості. Соціалізація людини - процес перетворення людської істоти на суспільний індивід, утвердження її як особистості, залучення до суспільного життя як активної, дієвої сили. На широкому щаблі суспільного розвитку складовою частиною виховання в широкому його значенні стає освіта. Освіта - процес і результат систематизованих знань і зв’язаних з ними способів практичної і пізнавальної діяльності. Самоосвіта - процес задоволення потреб у знаннях. Основним шляхом і засобом здобуття освіти є навчання в процесі якого розуміють ціліосвітти. Навчання - цілеспрямований процес взаємодії учителя і учнів спрямований на оволодіння знаннями .Розвиток - взаємозв’язаний процес кількісних і якісних змін які відбуваються в соціальній сфері. Саморозвиток - психічний або фізичний розвиток людини якого вона досягає самостійними заняттями , вправами.

48)Розкрийте роль спадковості у людському розвиткуПершим фактором розвитку особистості є біологічна зумовленість особистості, тобто біологічна спадковість. Спадковість — здатність організму відтворювати потомство, передавати свої ознаки наступним поколінням, відновлення у нащадків біологічної подібності.Носії спадковості — гени — зберігають і передають із покоління в покоління всю інформацію про організм.Педологія пов'язувала розвиток людської особистості насамперед із спадковістю. Вона вперше зосередила серйозну увагу на необхідності психолого-педагогічного вивчення особливостей розвитку дітей і урахуванні цих особливостей у процесі навчання та виховання. Вела також інтенсивні пошуки психологічних методів об'єктивного вивчення учнів.Під здібностями прийнято розуміти такі властивості особистості, які є однією з найважливіших умов успішного виконання нею певних видів діяльності. Задатки - потенціальні можливості для розвитку здібностей.Спеціальні задатки - це задатки до певного виду діяльності. Спеціальними є задатки музичні, художні, математичні, лінгвістичні, спортивні та ін.Педагоги вважають, що правильно організоване навчання може і повинно стимулювати інтелектуальний розвиток учнів. Загал зарубіжних педагогів дотримується протилежної думки: навчання лише допомагає визріванню того, що закладено природою, і тому повинно йти за розвитком.Проблеми біологічної спадковості є надзвичайно складними і досі становлять неабиякий науковий інтерес. Результати, які отримують вчені, нерідко бувають суперечливими, наводять на різні висновки, однак аж ніяк не спростовують важливої ролі спадковості у виховному процесі.Підсумовуючи, слід зазначити, що кожна людська істота від природи отримує все, щоб стати людиною, проте повноцінним членом суспільства вона стає лише тоді, коли для цього існують належні умови, тому важливо якомога раніше виявити задатки до окремих видів діяльності й створити відповідні умови для їх розвитку.