2.2 Аналіз та оцінка фінансового стану ват "Докучаєвський флюсо­-доломітний комбінат"

Значення фінансової звітності складається у тому, що вона є інформаційною базою фінансового аналізу, в свою чергу отримання відповіді на питання, наскільки добре працює дане підприємство, для чого:

виявляється ступінь збалансованості між рухом матеріальних та фінансових ресурсів, оцінює потоки власного та позиченого капіталу у процесі економічного круговороту, націленого на отримання прибутку, підвищення фінансової стійкості підприємства;

оцінюється правильність використання грошових коштів для підтримки ефективної структури капіталу;

контролюється оптимальність складання фінансових потоків організації, доцільність здійснення тих чи інших витрат.

Призначення фінансової звітності, дослідженої за допомогою різних прийомів, що використовуються у фінансовому аналізу, складається насамперед у тому, щоб допомогти її користувачам випрацювати кваліфікаційні судження та прийняти відповідні рішення, спрямовані на покращення фінансового стану підприємства.

Економічний аналіз фінансово-господарської діяльності підприємства починається з оцінки фінансового стану по показникам балансу.

Починаючи аналіз стану підприємства по показникам балансу, по-перше, на що слід звернути увагу, це те, що для проведення аналізу, як правило, марно розглядати показники за один період. Набагато корисніше вивчити порівняльні показники, охоплюючи три періоди чи більше. Підсліджуючи тенденції, можна знайти цінні ключові моменти щодо відношення росту та інших важливих факторів, які впливають на діяльність підприємства.

Аналіз структури статей балансу и динаміки змін проводиться за допомогою одного із наступних способів:

аналіз безпосередньо по балансу без попередньої зміни балансових статей;

складання ущільненого порівняльного аналітичного баланс шляхом агрегації деякої однорідної по складу елементів балансових статей;

проведення додаткового коректування балансу на індекс інфляції послідуючою агрегацією статей в необхідному аналітичному розділі.

У більшості випадків дослідження структури і динаміки фінансового полягання підприємства проводиться за допомогою порівняльної аналітичного балансу. Такий баланс можна одержати з похідного баланс шляхом ущільнення окремої статті і доповнення його показниками структур (табл. 1; 2; 3 у додатку).

Схемою порівняльного аналітичного балансу охоплені такі важливі показники, як:

відносна величина структури (графа 4 і графа 6), що показує, як частка тієї або іншої статті активу (пасиву) в майні підприємства (валют балансу);

показник абсолютного приросту (графа 7), що показує, на скільки збільшилась (зменшилася) величина статті в абсолютному виразі;

базисний темп зростання (графа 9);

показник, що відбиває відносну зміну статей балансу за звітний період по відношенню до базисного (графа 8).

Подальший аналіз балансу проводиться наступним способами:

горизонтальний аналіз;

вертикальний аналіз;

аналіз з використанням коефіцієнтів.

Горизонтальний аналіз - це найпростіший з прийомів аналізу, але, не дивлячись на це з його допомогою можна одержати довільно цінну інформацію про фінансове полягання підприємства. Він припускає порівняння показників одного року з показниками іншого.

Дані для горизонтального аналізу балансу представлені в таблиці (графа 7 і 9). За наявності необхідної інформації бажано аналізувати базисні темпи зростання (графа 9) за декілька звітних періодів.

Вертикальний аналіз балансу показує структуру засобів підприємства і їх джерел, коли суми по окремих статтях або розділах беруться у відсотках до валюти балансу

Горизонтальний і вертикальний аналізи взаємодоповнюють один одного, а деякі показники можна віднести як до інструментів горизонтального, так і до інструментів вертикального аналізу. Прикладом таких показників може служити показник, розрахований в графі 8.

Аналіз з використанням коефіцієнтів. При використовуванні коефіцієнтів суб'єкт фінансового аналізу може не тільки оцінювати поточне фінансове полягання організації, але і передбачати реакції кредиторів і інших осіб, які звичайно використовують їх для оцінки діяльності компанії.

Актив балансу містить відомості про розміщення капіталу, що є у розпорядженні підприємства, тобто про вкладення його в конкретне майно і матеріальні цінності, про залишки зведеної грошової готівки, тому необхідно прослідити зміни окремої статі оборотних активів підприємства (табл. 2.1; 2.2; 2.3).

Аналізуючи майнове положення підприємства, необхідно також оцінити полягання основних засобів, що використовуються. Для цих цілей розраховуються наступні показники:

коефіцієнт зносу;

коефіцієнт оновлення;

коефіцієнт вибуття.

Відомості, які приводяться в пасиві балансу, дозволяють визначити, які зміни відбулися в структурі власного і позикового капіталу, скільки привернуто в оборот підприємства довгострокових і короткострокових засобів, тобто пасив показує, звідки узялися засоби, направлені на формування майна підприємства.

Фінансове полягання підприємства багато в чому залежить від того, які засоби воно має в своєму розпорядженні і куди вони вкладені.

Необхідність у власному капіталі (розділ І пасиву) обумовлена вимогами самофінансування підприємств. Приватний капітал - основа самостійності і незалежності підприємства. Проте потрібно враховувати, що фінансування діяльності підприємства тільки за рахунок власних засобів не завжди вигідне для нього. Слід мати, зважаючи на те, якщо ціни на фінансові ресурси невисокі, а підприємство може забезпечити більш високий рівень віддачі на вкладений капітал, ніж платити за кредитні ресурси, то, привертаючи позикові засоби, воно може підвищити рентабельність власного капіталу.

У той же час, якщо засоби підприємства в основному створені за рахунок короткострокових зобов'язань, то його фінансове положення буде нестійким, оскільки з капіталами короткострокового використовування необхідно постійна оперативна робота, направлена на контроль за своєчасним їх поверненням і на залучення в оборот на нетривалий час інших капіталів.

Отже, від того, наскільки оптимальне співвідношення власного і позикового капіталу, багато в чому залежить фінансове положення підприємства. Вироблення правильної фінансової стратегії є однією з основних умов ефективної діяльності підприємства.

При аналізі джерел формування майна підприємства повинні бути розглянуті абсолютні і відносні зміни у власних і позикових засобах підприємства.

При цьому в першу чергу необхідно відповісти на наступні питання:

Які засоби (власні або позикові) є основним джерелом формування активів підприємства?

Який напрям зміни частки власного капіталу (фактичного, за вирахуванням збитком і заборгованостей засновників) в структурі пасивів балансу за аналізований період?

Відповідаючи на поставлені питання, використовуємо показники, розраховані в таблиці 2.4; 2.5; 2.6.

У нашому випадку основним джерелом формування майна підприємства є власний капітал.

У той же час слід зазначити, що оцінка змін, що відбуваються в структурі капіталу, може бути різною з позиції інвестора і підприємства. Для банків і інших інвесторів більш надійно, якщо частка власного капіталу у клієнта більш висока. Це виключає фінансовий ризик. Підприємства ж, як правило, зацікавлені в залученні позикових засобів. Одержавши позикові кошти під менший відсоток, ніж економічна рентабельність підприємства, можна розширити виробництво і підвищити прибутковість власного капіталу підприємства.

При внутрішньому аналізі фінансового полягання необхідно вивчити динаміку і структуру власного і позикового капіталу, з'ясувати причини зміни за звітний період.

Дані, приведені в табл. 2.6, показують зміни в структурі власного капіталу. Такі зміни свідчать про ефективну роботу підприємства. І навпроти, скорочення резервів, фундацій і нерозподіленого прибутку свідчать також про розширений тип відтворювання.

Таблиця 2.1