27. Використання словника іншомовних слів, термінологічних словників та довідкової літератури .

Словник іншомовних слів — науково-популярне довідкове видання, призначене для найширших кіл читачів.

Загалом у словнику вміщено пояснення близько 24 тисяч слів і термінів.

Основна мета словника — дати коротке пояснення часто вживаних слів і термінів іншомовного походження, що ввійшли до лексичного складу української літературної мови. Велику увагу приділено тим іншомовним термінам, які стали інтернаціональними в зв'язку з сучасною науково-технічною революцією, надзвичайно швидким прогресом усіх галузей науки, техніки, культури, розвитком міжнародних контактів.

Суспільно-політична термінологія словника представлена найважливішими і найпоширенішими політичними, економічними, філософськими, історичними, соціологічними термінами іншомовного походження. Подано загальновживані терміни у галузях міжнародного права, дипломатії, юриспруденції. Включено терміни з етики, естетики, всіх жанрів літератури й мистецтва.

Термінологічний словник – один із різновидів лінгвістичного словника, у якому подано

термінологію галузі (кількох галузей) знань. Теорією і практикою укладання словників займається

термінологічна лексикографія. Розроблення загальної класифікації документів є одним із провідних

напрямків документознавства, класифікація термінологічних словників розглядається в колі

проблематики термінографії.

Довідкова література, твори друк, призначений для здобуття відомостей всілякого характеру (наукового; прикладного і ін.), що визначає форму викладу і побудови. Видання С. л. не розраховані на суцільне і систематичне читання, а лише на вибіркове. Для вмісту С. л. характерні широта тематичних рамок, прагнення до максимальної повноти відомостей з даного конкретного питання, що поєднуються з гранично лаконічною формою виклади і таким розташуванням матеріалу, яке сприяє перш за все швидкому знаходженню необхідної інформації. У багатьох видах С. л. їх основу складає такий жанр, як довідкова стаття, вміст, об'єм, форма якої визначається типом довідника і його будови — словарного або систематичного. У сфері науково-інформаційної діяльності, що здійснює збір, переробку, зберігання, пошук і поширення закріпленої в документах наукової інформації, С. л. виконує важливі функції як авторитетний і традиційний вигляд інформаційних джерел, ряд яких умовно можна віднести до вторинних джерел.

28. Творення назв осіб за професійною незалежністю. Правопис слів разом, окремо та через дефіс.

Разом пишуться:

* складні іменники, що утворилися з допомогою спо¬лучних голосних: лісостеп, чорнозем, водогін, верболіз, легкоатлет, медозбір, снігопад, листопад, людинолюб;

* складні слова без сполучних голосних: перекотиполе, Трипілля, болиголов, Перебийніс, Вернигора, сторіччя, П'ятихатки, сорокаріччя, шістдесятиріччя;

* складні слова з частками пів-, напів-, спів-, полу-: піввідра, півпаляниці, полумисок, полукіпок, співдружність, співтовариство;

* складні слова, що утворилися з підрядних словосполучень: народна пісня — народнопісенний, сільське господарство — сільськогосподарський, багато

* води —багато¬водний, зерно збирати — зернозбиральний, швидко діяти — швидкодіючий, довгий вік — довговічний.

Через дефіс пишуться слова, що є незалежними одне від одного і, наблизившись фонетично, складаючи одне поняття, не злились остаточно в одне слово:

* слова, що не мають сполучного голосного: хата-читальня, ракета-носій, дизель мотор, блок-система;

* географічні назви: Франкфурт-на-Майні, Івано-Франківськ, Рава-Руська;

* повторення синонімічних слів: плаче-ридає, думає-гадає, зайчик-побігайчик;

* повторення того самого слова: ледве-ледве, далеко-далеко, рідний-рідний;

* сполучення слів, що мають приблизне значення: день- другий, сотня-дві, туди-сюди;

* слова з частиною пів- у власних назвах: пів-України, пів-Києва, пів-Європи;

* прикметники, утворені від двох і більше слів, що перебувають у сурядному зв'язку: фізико-математичний (фізика і математика), історико-філологічний (історія і філологія), фінансово-економічний (фінанси і економіка), молочно-кавовий (молоко і кава);

* прикметники, що означають поєднання двох окремих кольорів або їх відтінків: жовто-блакитний, сніжно-білий, темно-зелений, криваво-червоний, блідо-рожевий, темно-вишневий.

33.Складні випадки слововживання.

1. Вживання багатозначних слів.

2. Визначення паронімів.

3. Що таке омоніми.

4. Вибір синонімів.

Багатозначним (полісемантичним) називають слово, яке у різних контекстах має різні лексичні значення. Багатозначні слова можуть вживатись у прямому та переносному значенні. Пряме значення – це основне, первинне значення слова, яке безпосередньо пов’язане з реалією дійсності, яку воно називає. Наприклад, голова – частина тіла людини або тварини. Переносне значення – це вторинне значення багатозначного слова, яке є похідним від прямого й визначається тільки у контексті через асоціацію з прямим значенням. Наприклад, голова зборів – людина, яка керує зборами. 

Пароніми – слова, досить близькі за звуковим складом і звучанням, але різні за значенням. Часто вони мають один корінь, а відрізняються лише суфіксом, префіксом, закінченням, наявністю чи відсутністю частки –ся.(Адрес – письмове привітання на честь ювілею тоще. Адреса – напис на конверті, бандеролі, поштовому переказі, місце проживання чи перебування особи або місце знаходження установи).

Групи паронімів за значенням:

1. Синтаксичні: тяжкий –важкий.

2. Антонімічні: емігрант-іммігрант.

3. Близькі за семантичним забарвленням: затрати-витрати.

4. Тематичні: абонент-сбонемент.

Омоніми – це слова, які мають однакове значення і написання, але зовсім різні значення. Можуть бути повними і неповними. Повні лексичні омоніми – це слова, що тотожні за звуковим складом і написанням у всіх граматичних формах: коса-заплетене довге волосся; коса-вузька намивна смуга суходолу в озері, морі чи річці; коса-сільськогосподарське знаряддя. Неповні лексичні омоніми поділяються на омоформи, омофони і омографи. Омоформи (граматичні омоніми) – це слова, які збігаються за звучанням та написанням лише в окремих граматичних формах: діти –куди вас діти; коса-іменник і коса(лінія) — прикметник жіночого роду. Омофони(фонетичні омоніми) – це слова, які збігаються лише за звучанням, а пишуться неоднаково: мріяти і мрія ти; сонце-чи не сон це? Омографи – це слова, що збігаються за написанням, але різняться за звучанням і наголосом: мала дитина – не мала щастя; плачу і плачу; замок і замок.

Синоніми – це слова, різні за звучанням, але близькі за значенням (дорога-путь, шлях, мовознавство — мововедення). Синоніми поєднуються в єдиний синонімічний ряд. Домінанта, або стрижневе слово синонімічного ряду – це слово, що найчастіше вживається у мовленні. Так, наприклад, у синонімічному ряду неминуче, конче, напевне, неодмінно, безсумнівно, обов’язково є слово обов’язково.

35.Правила написання складноскорочених слів, абревіатур, графічних скорочень у професійному мовленні.

Написання складноскорочених слів і графічних скорочень

Складноскорочені слова (абревіатури), утворені з початкових букв або звуків, незалежно від написання словосполучен­ня пишуться великими буквами (крапки між ними не став­ляться): Міністерство внутрішніх справ — МВС, житлово-ек-сплуатаційна контора — ЖЕК, державна автоінспекція — ДАІ, мале підприємство — МІГ, виробниче об'єднання — ВО, Україн­ська республіканська партія — УРП.

Великими буквами пишуться також складноскорочені слова, утворені від іншомовних словосполучень: МАТО, ЮНЕСКО, МАГАТЕ, УЄФА.

Але малими буквами пишуться: загс, вуз (від російського вьісшее учебное заведение).

Великими й частково малими буквами пишуться складно-скорочені слова на зразок Демократична партія України — ДемПУ, Конгрес української інтелігенції — КУІн.

Якщо складноскорочені іменники, утворені з початкових букв або звуків, відмінюються, то закінчення біля них допи­суються малими буквами: ЛАЗи, у ЖЕКу, з ВАКом.

У складноскорочених словах, утворених іншими способа­ми, усі частини пишуться з малої букви: районна державна адміністрація — райдержадміністрація, завідувач господар­ства — завгосп.

Але власні складноскорочені назви пишуться з великої букви: Дніпрогес, Донбас, Укрінбанк.

Від абревіатур слід відрізняти умовні графічні скорочення, які вимовляються повністю й скорочуються лише на письмі. Наприклад, пишемо: 4 кг, читаємо: чотири кілограми.

Слова на письмі скорочуються на приголосний: громадянин — гр., добродій — д., пан — п., наприклад — напр., область — обл., імені — ім., і так далі — і т. д.; але: нашої ери — н. є., острів — о.

У кінці графічних скорочень ставиться крапка: півн.-сх. {північно-східний), проф. (професор), р. {рік). Але крапка не ста­виться при скорочених назвах метричних мір: 5 кг, 10 км, 2 год ЗО хв, 4 мкФ тощо. Не ставиться крапка й між подво­єними буквами, що вказують на множину: pp. — роки, mm. — томи, пп. — пани.

Якщо в графічному скороченні залишаються початок і кінець слова, то на місці пропущених букв ставиться лише дефіс (без крапки): видавництво — вид-во, район — р-н, фабри­ка — ф-ка, товариство — т-во. Такі скорочення не розрива­ються для переносу.

Частини скороченого словосполучення іноді розділяються похилою рискою: поштова скринька — п/с, військова части на — в/ч, метрів за хвилину — м/хв.

Не виділяється й префікс су- в слові сусід, префікс об- у слові обруч (колись дослівно означало «навколо руки») — і тепер ці слова сприймаються як непохідні. Внаслідок спро­щень збільшується кількість коренів у мові.

Перерозклад — пересування межі між морфемами в слові. Наприклад, у формах вертиш, вертить, вертимо і т. д. ко­лись виділялися закінчення -ш, -ть, -мо, нині —иш, -ить, -имо (пор. латинське verti-s, verti-t, verti-mus). У слові внутрішній ми тепер виділяємо префікс в- і корінь -нутр-, а колись тут виділявся префікс вн- і корінь -утр- (той самий, шо й у слові утроба).

Ускладнення — збільшення кількості виділюваних у слові морфем. Наприклад, слово вальці в українській мові сприй­мається як утворене від вал за допомогою суфікса -ець / -ц'. Насправді ж у цьому слові немає суфікса, воно запозичене з німецької мови — die Wahe, у якому суфікс не виділяється.