45. Особливості використання числівників у професійних текстах.

І.  Особливості використання граматичних форм іменників

Іменник — самостійна частина мови, що об'єднує слова, які називають предмети, опредмечені знаки, процеси, дії та відповідають на питання хто? що?

Слід пам'ятати, що особливості ділової мови вимагають:

1. Перевагу віддавати абстрактним, неемоційним, однозначним іменникам книжного походження: автор, біографія, варіант, габарит, гарант, довідка, екзотика, екскурсія, ємність,  прецедент та ін.

неправильно                    правильно

анонімка                анонімний лист

маршрутка                 маршрутне таксі

кадровик                 кадровий працівник

Отже, треба уникати вживання іменників із розмовного стилю, із суфіксами збільшеності чи зменшеності, з усіченою основою тощо й заміняти їх нейтральними, книжними іменниками або іншими частинами мови чи розгорнутими пояснювальними конструкціями.

53.Вживання прийменника по в діловому мовленні. Особливості перекладу прийменникових конструкцій української мови.

Для українського ділового мовлення важливе правильне вживання прийменника по, особливо тоді, коли йдеться про переклад з російської мови на українську. Адже російські конструкції з прийменником по в українській мові перекладаються цілим рядом конструкцій з прийменниками:

за: за свідченням; за власним бажанням; за дорученням; за наказом; за вказівкою; менеджер за професією і т. д.;

з: з питань комерційної торгівлі; з ініціативи; дослідження з уфології; курс лекцій з української мови; з багатьох причин; з певних обставин; з нагоди (чогось) і т. д.;

на: на замовлення; на вимогу; на пропозицію; на мою адресу;

для: курси для вивчення; комісія для складання актів;

після: після одержання посвідчення; після повернення; після від'їзду; після розгляду (чогось) і т. д.;

у (в): викликати у службових справах; у вихідні; в усіх напрямках;

по: черговий по району; наказ по відділенню; спеціаліст по проектуванню споруд; колеги по роботі; по можливості; комітет по сприянню малим підприємствам і підприємцям і т. д.

59. Розділові знаки в простих реченнях.

У простому неускладненому реченні коми не ставляться, може ставитися лише тире. Тире ставиться між групою підмета і групою присудка, на місці пропущеного члена речення та за бажанням автора.

1. Між групою підмета і групою присудка кома не ставиться, навіть якщо там чується пауза: Людина без книги як риба без води (Нар. творчість). Освітлена місяцем шхуна стояла непорушно на водній поверхні (М.Трублаїні).

Між групою підмета і групою присудка звичайно не ставиться й тире: Київ прекрасний за всякої пори (І.Цюпа). Я син народу, що вгору йде, хоч був запертий в льох (І.Франко). Промені як вії сонячних очей! (П. Тичина).

Але між групою підмета і групою присудка ставиться тире, якщо між ними чується вичікувальна пауза і в групі присудка є вказівні частки це, то, ось, значить або їх можна підставити: Яка тонка це річ — людини творчість! (П. Тичина). Лиш боротись — значить жить (І.Франко). [Це]Обов’язок лікаря — лікувати хворого (О.Гончар).

Тире між групою підмета і групою присудка ставлять також тоді, коли хочуть виділити присудок. В усній мові тут робиться пауза й далі підвищується тон: Не спиться. Ніч — як та печать. Лиш паровози — кричать (П. Тичина). Твій кожен мур, твій кожен камінь — рідний, твій кожен дім — знайомий, любий, свій (М.Бажан). Невже ж надії всі — пропащі? (Є.Маланюк).

2. У неповному реченні на місці пропущеного члена, найчастіше — присудка, якщо цього вимагає інтонація, ставиться тире: ^ Юність завжди загадкова. А своя — проста була чи ні? (В.Симоненко). Від малих дітей болить голова, від великих — серце. Раз опечешся, другий — остережешся (3 нар. творчості). Але нема тире: Не ясла до коней ходять, а коні до ясел. Сказав кумі, а вона всій слободі (З нар. творчості).

3. Тире в простому реченні може ставитися будь-де, якщо є потреба інтонаційно виділити якусь його частину (наступна після тире частина читається особливим, часто підвищеним тоном): У душі моїй — місця немає туманам, у душі моїй — сонце червоне буя(В.Симоненко). І мрію з мрій про велелюдну спільність на крилах атома несли ми із пітьми і донесли — в космічну безгомінність (М.Вінграновський).