113. Проблема сенсу та спрямованості історичного процесу

Предмет філософії історії – історії – трактується не лише як спадщина, залишена попередніми поколіннями, а й як становлення сусп.. в часовому вимірі.

Становлення філософського осмислення історії розпочинається в Стародавньому світі. Історія в межах міфологічного світогляду не знає еволюції. З плином часу виникає уявлення про кругообіг історії, циклічну зміну й повторення тих самих подій. Історичний рух також визначається як песимістичних погляд на життя сусп.. як процес деградації. Прихильники ідеї сусп.. прогресу розглядають історичний процес як рух по спіралі чи висхідній лінії позитивних змін, передбачають наявність цілі та рушійність сил історії.

Рушійними силами та детермінантами історії різні напрями філософії історії називають Бога, трансцендентний закон чи ідею, долю, духовно-раціональну природу людини, природне середовище, економічні відносини тощо. Вирішення про питання історичного процесу має альтернативу. Одні розглядають історію як рух сусп.. спільним моно лінійним шляхом історичного розвитку, інші говорять, що існують одна від одної локальні цивілізації, кожна з яких має унікальну культуру, власну історію, отже ніякої спільної історії еволюції людства немає.

114. Цивілізаційні моделі розвитку суспільства.

Цивілізаційна модель історичного розвитку сусп. належить до немарксиських концепцій (ХІХ-ХХ ст..), які приймали ідею історичного прогресу.

Ідея цивілізації як домінанти істор. процесу була висунута рос. істориком Данилевським (ХІХ ст.) Учений доводив, що не існує загальних закономірностей розвитку сусп.. Він відстоював ідею про те, що розвиток проходить ніби паралельними соціально-економічними організаціями, в основі яких лежить соц.. культура. Цивілізації мають не тільки локальні характеристики, а й одночасно є замкнутими, обмеженими у зовн. контактах.

З огляду на цивілізаційну концепцію рнольда Тойнбі, цивілізація –це стійка спільнота людей, об*єднана духовними традиціями, подібністю способу життя, географічними та істор. межами. Тойнбі вважав, що історія – це процес зародження життя, самознищення одних цивілізацій урізних куточках Землі. Учений виділяв 2 типи цивілізацій:

- основін цивілізації (залишають значні досягнення в історії людства, опосередковано (через релігію) впливають на інші цивілізації);

- локальні (якнайбільше закриваються у своїх національних межах. Найбільш цікавими Тойнбі виділяє російську, німецьку та мексиканську).

Учений говорив, що цивілізація складається з творчої меншості та інертної більшості. Також він виділяв стадії розвитку, які проходить кожна цивілізація: зародження, зростання, надлом, зникнення.

115. Поняття соціально-історичної практики.

Визначення характеру й змісту законів сусп.. розвитку ускладнюється впливом суб*активного чинника на розвиток історії. Історичні події – унікальні на неповторні, вони здійснюються людьми, які мають свободу волі, власні інтереси, потреби та цілі. Проте не зважаючи на унікальність конкретних культурно-історичних обставин, усі сусп.. явища й процеси мають спільні, універсальні риси, що дають підстави говорити про наявність законів історичного розвитку суспільства. Ці закони мають імовірнісний характер, і визначають загальні тенденції руху історії. Людини здатна змінювати умови власного існування, отже, може змінити умови функціонування історичних законів, тобто творити соціально-історичну реальність.

116. Соціальне прогнозування: види,типи,методи.

Прогнозування – створення моделі майбутнього стану предмета чи явища, спираючись на дослідження його попереднього розвитку та сучасного стану. Результатом прогнозування є прогноз – наково обґрунтоване припущення про можливе майбутнє предмета.

Розрізняють безпосереднє та віддалене майбутнє. Що більш віддаленого майбутнього стосується прогноз, то він є менш точним.

Соц. прогнозування здійснюється на основі аналізу та узагальнення наукових досліджень, статистичних даних, експертних оцінок, анкетного опитування, політичних, наукових, урядових звітів і т.д. Осн. методи соц. прогнозування:

- анкетування

- екстраполяція (застосування висновків, отриманих під чс дослідження певної сукупності предметів, щодо інших предметів)

- моделювання

Зазвичай для підвищення надійності прогнозу застосовується кілька методів одночасно. Істинність результатів перевіряється досвітом.