2. Історія формування психотерапії як науки. Історія формування методів психотерапії.

Періоди:

- донауковий - науковий

Донауковий період ПТ пронизаний магічними практиками, що спираються на міфологію стародавніх культур, теологічними тлумаченнями, містеріями, «тонким відчуттям» і таємними інтуїтивними знаннями адептів, вірою в існування надприродних сил. За всієї їх таємничістю часто стояло навіювання та самонавіювання.

В епоху Пінеля, закладаються істинно наукові передумови подальшого розвитку психіатрії та психотерапії. Пінель знімає ланцюга з душевнохворих в Бісетрі у 1793 р., що стало переломним моментом в психіатрії - до осіб з психічними розладами стали ставитися як до звичайних хворим, які мають потребу в доброму обігу і лікуванні. У цей же час, в 1776 р. була зроблена перша, дуже наївна спроба наукового пояснення лікувального впливу навіювання у вигляді теорії «тваринного магнетизму» Месмера. Месмер починає займатися лікуванням магнітом. Незабаром він зауважує, що лікування може наступати і при звичайному дотику або проведенні долонь над тілом хворого (так звані «паси»), і приходить до висновку, що магніт є лише передавачем особливого флюїду, що виходить від людини.Фіксацією погляду усипляє пацієнтів лікар Бред. Коло випробуваних у Бреда ширилось, все більш уточнювалися деталі і способи усипляння. Бред вважав, що викликаний ним стан - це штучний нервовий сон, що виникає внаслідок концентрації уваги і стомлення погляду. Це стан він визначив спеціальним терміном - гіпноз, що, власне, грецькою і означає сон. Все своє подальше життя Бред присвятив вивченню гіпнозу.

Трохи раніше в Парижі, в госпіталі Сальпетрієр знаменитий невропатолог того часу Шарко вивчав явища гіпнотизму у зв'язку з перевіркою теорії і методу металотерапія. Шарко приходить до висновку, що гіпноз є патологічним станом - штучним істеричним неврозом. За характером поглядів Сальпетріерська школа на чолі з Шарко вважалася фізіологічною, а Нансійская, очолювана Бернгеймом - психологічною. Таким чином, до 80-х років XIX століття належить посилена наукова розробка гіпнозу як лікувального методу. Гіпноз став початком всієї наукової психотерапії, у всьому різноманітті її методів. Дюбуа розробив метод раціональної психотерапії, який протиставив гіпнозу. Своєрідний метод психотерапії був запропонований німецьким лікарем Марциновський в 1909 р. - Лікування ідеалами (психотерапія світоглядом), суть якого полягала у формуванні у пацієнтів цілющого духовного світогляду. У 1895 році Брейер і Фрейд публікують спільну роботу «Дослідження з істерії», де описано псіхокатарсичний метод лікування істеричних розладів. Фрейд вважав, що метод катарсичного відреагування Брейера дав йому ключ до розуміння істерії. У цьому ж році Фрейд відмовляється від використання гіпнозу і починає розвивати психотерапевтичну систему, засновану на виявлення особливостей переживань і дій людини, обумовлених неусвідомлюваними мотивами - психоаналізу.

Основним засобом самоаналізу Фрейд вважав аналіз сновидінь і в 1900 р. узагальнив свій досвід у книзі «Тлумачення сновидінь», яка і сьогодні вважається однією з головних його робіт. До Фрейда звернулася група студентів, в тому числі Адлер і Юнг, з проханням керувати щотижневим семінаром з проблем психоаналізу. Так виникла психоаналітична школа Фрейда. У 1911 р. з-за теоретичних розбіжностей від Фрейда відійшов Адлер - засновник індивідуальної психології . Адлер стверджував, що цілі й очікування людини більше впливають на поведінку, ніж минулий досвід, а головним спонукальним мотивом є досягнення переваги і адаптація до середовища. В 1914 р. від Фрейда відійшов і швейцарський психіатр Юнг, якого він вважав своїм духовним сином і спадкоємцем психоаналітичної школи. Юнг розробив власну аналітичну психологію, в якій інтерпретував лібідо не як сексуальну енергію, а як життєву енергію взагалі, де секс присутній як один з компонентів. Він ввів поняття колективного несвідомого як найбільш глибокого рівня психічної діяльності, що містить у собі архетипи (вроджений досвід минулих поколінь). Надалі Юнг виділяє психологічні типи, визначає поняття інтроверсії і екстраверсії, так широко відомі в даний час.

Окрім індивідуальної психології Адлера та аналітичної психології Юнга психоаналізу Фрейда став основою активної аналітичної терапії Штекеля, вольової теорії Ранка, интерперсональної психотерапії Саллівана, характерологічного аналізу Райха, інтенсивної психотерапії Фромм-Райхманн, Его-аналізу Кляйн, характерологічного аналізу Хорні, гуманістичного психоаналізу Фромма і багато інших.

Біхевіоризм – Уотсон. До 1930 р. біхевіоризм представляв собою вже велику наукову школу і надалі продовжив свій розвиток у роботах необіхевіорістов Толмена, Халла і Скіннера. Таким чином, поведінкова психотерапія сьогодні - ще розвивається, в психотерапії. У 60-ті роки XX століття в американській психології виникає новий напрям, що отримало назву гуманістичної психології. Основоположниками гуманістичного спрямування вважаються Маслоу і Роджерс. Саме гуманістичний напрям, як третя сила в психотерапії, є найменш однорідної і об'єднує такі різноманітні методи, як гештальт-терапію Перлса, екзистенційний аналіз Сартра, дазайнаналіз Бинсвангера, логотерапию Франкл та ряд інших методів.

3. Психологічна допомога особистості: визначення поняття, види та форми роботи. Психотерапія й психокорекція: спільне та відмінності. Покази та протипокази для психотерапії та психокорекції (індивідуальної / групової).