6. Поняття методу в психотерапії.

Найбільший розвиток і визнання отримали 3 психотерапевтичних напрямки і виниклі на їх основі методи: 1) динамічний, 2) біхевіористичний, 3) гуманістичний. У цих трьох напрямках психотерапії, орієнтованих на особистісні зміни, а не на один лише симптом, наявність певної особистісної концепції дозволило створити психотерапевтичну систему, що характеризується логічною послідовністю поглядів, яка властива і іншим областям медицини. Це уявлення про норму, про патологію і логічно випливає з цього уявлення про завдання та способи лікування. Так, психоаналіз, який розглядає в якості основної детермінанти особистісного розвитку та поведінки первинні потяги і потреби, а невроз - як наслідок їх витіснення в несвідоме і конфлікту з свідомістю, логічно зрозуміло визначає і основну задачу психотерапії - усвідомлення цього конфлікту. Для біхевіоризму особистість є поведінка, а невроз - це неадаптівное поведінка, що виникло в результаті неправильного навчання, тому основне завдання психотерапії формулюється як навчання новим, адаптивним способам поведінки. Гуманістична психологія розглядає як основну потреба особистості у самоактуалізації, а невроз - як результат блокування цієї потреби. З такого розуміння слід і завдання психотерапії, яка полягає в придбанні пацієнтом нового емоційного досвіду, що сприяє становленню адекватного цілісного образу «Я», і можливостей для самоактуалізації особистості.

Александрович зробив спробу проаналізувати все різноманіття значень, в яких використовується поняття методу в психотерапії: 1) методи психотерапії як конкретні методичні прийоми і техніки (гіпноз, релаксація, бесіда, дискусія, психогімнастика та ін.), 2) методи психотерапії, що визначають умови, які сприяють оптимізації досягнення психотерапевтичних цілей (сімейна психотерапія та ін.); 3) методи психотерапії в значенні інструмента психотерапевтичного впливу (таким інструментом може бути психотерапевт в разі індивідуальної психотерапії або група при груповій психотерапії); 4) методи психотерапії у значенні терапевтичних інтервенцій (втручань), Розглянутих або в параметрах стилю (директивний, недирективна), або в параметрах теоретичного підходу, який і визначає характер цих втручань (інтерпретація, научіння, міжособистісне взаємодія). Представляється, що власне поняттю «метод» відповідає 1-й рівень - це методи як конкретні техніки і прийоми; 2-й рівень - відображає види психотерапії (на підставі умов, в яких вона протікає); 3-й рівень - форми психотерапії (на підставі інструментів психотерапевтичних впливів) і 4-й рівень - теоретичні напрямки.

Для практичного застосування тих чи інших методів психотерапії має значення їх класифікація за поставленим цілям. Волберг розрізняє 3 типи психотерапії: 1) підтримуюча психотерапія, метою якої є зміцнення та підтримка наявних у хворого захисних сил і вироблення нових, кращих способів поведінки, 2) перенавчаюча психотерапія, метою якої є зміна поведінки хворого шляхом підтримки і схвалення позитивних форм поведінки і несхвалення негативних, 3) реконструююча психотерапія, метою якої є усвідомлення інтрапсіхіческіх конфліктів, що стали джерелом особистісних розладів, прагнення досягти істотних змін рис характеру та відновлення повноцінності індивідуального та соціального функціонування особистості.

У клінічній практиці прийнято поділ методів психотерапії на симптомоцентровані, особистісноцентровані і соціоцентріровані, інтеграція яких часто забезпечує найкращий терапевтичний ефект.