- •1. Психотерапія як галузь наукових знань та практичних підходів: сучасне розуміння. Сучасні тенденції та проблеми розвитку психотерапії в Україні. Основна проблематика психотерапії у сучасному світі.
- •1.2. Сучасні тенденції та проблеми розвитку пт в Україні.
- •2. Історія формування психотерапії як науки. Історія формування методів психотерапії.
- •3.1. Психологічна допомога особистості: визначення поняття, види та форми роботи.
- •3.2. Пт й психокорекція: спільне та відмінності.
- •3.3. Покази та проти покази для пт та психокорекції (індивідуальної/групової).
- •Психотерапія: складові процесу, основні задачі та форми роботи.
- •Чинники лікувального впливу психотерапії
- •7. Мета, задачі та цілі психотерапії. Короткотермінові та відтерміновані цілі психотерапії. Цілі психотерапії згідно підходів різних напрямків психотерапії
- •7.1. Мета, задачі та цілі пт.
- •9.Метамодель у психотерапії та психокорекції.
- •10. Методи оцінювання ефективності психотерапії.
- •11. Компоненти професійної готовності до психотерапевтичної роботи. Розуміння ролі психотерапевта в різних напрямках психотерапії. Особливості навчанні в галузі психотерапії
- •12.Відмінності психотерапії й екстрасенсорного цілительства
- •14. Специфічні особливості групової психотерапії. Механізми лікувального впливу групової психотерапії.
- •15. Класифікація методів психотерапії
- •16. Поняття прогресу у психотерапії
- •17. Значення abc теорії неврозу для пт.
- •18. Психодинамічна психотерапія: структура й особливості консультативного процесу в класичному психоаналізі.
- •Класичний психоаналіз з.Фрейда: особливості психотерапевтичного процесу, вимоги та очікування від клієнта, роль психолога-консультанта.
- •20. Індивідуальна психологія а.Адлера: основні поняття та особливості психотерапевтичного процесу.
- •21. Аналітична психологія к.Юнга: основні поняття та особливості психотерапевтичного процесу.
- •Групова психотерапія: визначення поняття,
- •Загальні принципи організації та проведення психотерапевтичних груп. Загальні чинники групової психотерапії. Види психотерапевтичних груп. Особливості комплектування психотерапевтичних груп.
- •Керівництво психокорекційною та психотерапевтичною групою: основні задачі групового психолога, етичні вимоги до керівника групи.
- •27. Методи психотерапії, засновані на принципі біологічного зворотного зв'язку
- •28.“Тренінг саморегуляції”: зовнішні вияви тривожності та релаксації
- •30. Еклектична психотерапія: передумови становлення, теоретичні засади та особливості психотехнік.
- •31. Теорії гіпнозу. Методи й техніки гіпнозу.Гіпносугестія та сугестія. Ефективність гіпносугестивної психотерапії. Автосугестія й автогенне тренування
- •32. Основні теоретичні положення сімейної психотерапії.
- •34. Трансперсональна психотерапія с.Грофа.
- •Екзистенційна психотерапія: основні поняття й положення, основні методи та психотехніки
- •Усвідомлення смертності
- •Робота з відповідальністю і свободою.
- •Робота з ізоляцією.
- •Робота з відсутністю сенсу.
- •36, 37 .Особливості методу парадоксальної інтенції в.Франкла
- •38. Кататимна імаготерапія: теоретичні положення, основні методи та психотехніки
- •39. Особливості дитячої психотерапії.
- •Усвідомлення смертності
- •Робота з відповідальністю і свободою.
- •Робота з ізоляцією.
- •Робота з відсутністю сенсу.
- •6. Поняття методу в психотерапії.
- •8.2. Особливості психотерапевтичної бесіди, задачі, стадії.
- •41. Когнітивно-поведінковий напрям в психотерапії
- •41. Когнітивно-поведінковий напрям в психотерапії
- •41. Когнітивно-поведінковий напрям в психотерапії
- •41. Когнітивно-поведінковий напрям в психотерапії
3.3. Покази та проти покази для пт та психокорекції (індивідуальної/групової).
Психотерапія
Існують різні покази та протипокази для конкретного методу ПТ. Наприклад, для групової ПТ – покази: різні види залежності (психічної та фізичної), проблеми в міжособистісних стосунках, поведінкові розлади. Протипокази: психотичні розлади, низький інтелект, виражені фізичні потворства.
Покази до психоаналітичної ПТ є такі неврози, як неврастенія, істерія, невроз нав'язливих станів, психогенна депресія, психосоматичні захворювання. Психоаналіз протипоказаний при шизофренії, афективних психозах.
Показання до психотерапії визначаються роллю психологічного чинника в етіопатогенезі захворювання, а також можливими наслідками перенесеного раніше чи поточного захворювання. Чим більш виражена психогенна природа захворювання (тобто, чим більш зрозумілий зв'язок між ситуацією, особистістю і хворобою), тим більш адекватним і необхідним стає застосування психотерапевтичних методів. Безумовно, що в кожному конкретному випадку показання до психотерапії визначаються не тільки нозологічної приналежністю, але й індивідуально-психологічними особливостями пацієнта, його мотивацією до участі у психотерапевтичній роботі.
Психокорекція
Покази: 1. наявність відхилень в процесі психічного і особистісного розвитку. 2. корекція розумового розвитку, емоційного, невротичних станів, неврозів 3. корекція недоліків характеру (у межах психічної норми): збудливість; дратівливість; лякливість, хворобливі страхи; песимізм або перебільшення веселості; нестійкість; імпульсивність; конфліктність; упертість; байдужість; неохайність; брехливість; замкненість; хвороблива сором’язливість; схильність до крадіжок; неуважність; деспотизм; жорстокість; та інше.
Протипокази: Психокорекція має справу з вже сформованими якостями особистості чи видами поведінки і спрямована на їх переробку. Працює з клінічно здоровою людиною, а отже не буде дієвою при використанні на хворій невротичній людині.
Психотерапія: складові процесу, основні задачі та форми роботи.
Складові процесу
1) Контакт. Знайомство, з'ясування проблем, встановлення первинного контакту.
2) Контракт. Вироблення терапевтом і клієнтом взаємоприйнятних цілей і завдань психотерапії, визначення структури, забезпечення конфіденційності та визначення меж відповідальності, у приватній практиці - визначення розмірів і способу оплати.
3) Власне психотерапія.
4) Завершення і закінчення
Форми роботи
Індивідуальна психотерапія - організаційна форма, в якій психотерапевтичний процес протікає в діаді "психотерапевт - клієнт". Основним інструментом терапевтичного впливу є психотерапевт і відносини між психотерапевтом і клієнтом. Використовується в рамках практично всіх концептуальних напрямів в психотерапії. Виділяють короткострокову (як правило, до 20 сеансів) і довгострокову індивідуальну терапію (відповідно, більше 20 сеансів). Системна сімейна психотерапія - розглядає сім'ю, як живий організм, як єдине ціле, яке за визначенням більше суми своїх елементів, і яке безперервно і динамічно пристосовується до світу в кожен конкретний момент часу, і знаходиться в постійному взаємообмін з навколишнім середовищем. Об'єктом психотерапевтичного впливу є вся сімейна система цілком, а не окрема людина, елемент цієї системи. Групова психотерапія. Робота будь-якої психотерапевтичної групи грунтується на груповій динаміці як сукупності подій і міжособистісних взаємодій у групі. Найважливішим психотерапевтичним фактором стають взаємовідносини учасників групи та їх взаємодія з терапевтом групи. Груповий досвід допомагає пацієнтові виробити власний стиль поведінки, оскільки в групі набагато більше можливостей для різноманітних контактів.
Завдання:
1Самопізнання. У процесі лікування пацієнт дізнається більше про себе, краще усвідомлює свої думки, почуття, мотиви своїх вчинків. Людина з психологічними проблемами схожа на заблукалу в лісі. Заблукав вона сам, вона сам йшов не в тому напрямку, але вона не знає - як вона ійшла, і вона не хотіла прийти туди, куди прийшла. Чим краще людина пізнає себе, тим краще вона розуміє - що вона зробила не так, як потрапила у цю ситуацію і відповідно - що треба зробити, щоб виходило так, як хочеться. Чим краще людина пізнає себе, тим більше повноправним господарем себе вона стає. 2 Відреагування «негативних» емоцій. Багато людей, а особливо, які страждають неврозами і психосоматичними захворюваннями, прагнуть тримати свої «негативні» емоції всередині. В результаті вони накопичуються, не знаходячи виходу назовні, звертаються всередину, «роз'їдаючи» самого пацієнта. Під час психотерапії пацієнт має можливість усвідомити і відреагувати свої «негативні» емоції. 3 Навчання нової поведінки. Під час проведення психотерапії пацієнт може «поставити експеримент», спробувати нові форми поведінки, які в житті не ризикував застосовувати.«Поставивши експеримент» в «лабораторних умовах» під час психотерапії, людина може виявитися задоволеним чи незадоволеним його результатами, і взяти чи не взяти нову поведінку з собою в життя. У кожному разі, пробувати нове поведінку під час психотерапії значно безпечніше, ніж у житті.