17. Речові докази. (ст. 98).

Дати вичерпний перелік речових доказів неможливо, і тому закон, перелічуючи основні їх види, додатково вказує, що речовими доказами є і всі інші предмети, які можуть бути засобами для розкриття злочину і виявлення винних або для спростування обвинувачення чи пом’якшення відповідальності обвинуваченого.

Знаряддя вчинення злочину - це різноманітні предмети, що мають певне призначення у сфері побутової, господарської, медичної, військової чи іншої діяльності (ніж, викрутка, отрутохімікат, пістолет тощо), спеціально виготовлені чи пристосовані для вчинення конкретного злочину (відмичка, фінка та ін.).

Транспорті засоби можуть бути визнані знаряддям злочину лише, якщо їх використання було безпосередньо пов’язане зі вчиненням дій, належних до об’єктивної сторони складу злочину, коли без їх використання вчинення злочину було б неможливим або надто складним (транспортування членів злочинної групи до місця вчинення злочину, перевезення викраденого майна з місця вчинення злочину тощо).

Предмети, що зберегли на собі сліди злочину, – це предмети, які набули певних ознак (властивостей) унаслідок події злочину. Це предмети, що зберегли на собі сліди рук, ніг, зубів, взуття, крові, фарби, мікрочастки та ін. Оскільки в багатьох випадках матеріальні сліди неможливо відокремити від поверхні, на якій вони розташовуються, ці сліди вилучаються разом з предметами, на яких вони відображені, а коли й це неможливо – виготовляються копії, зліпки (це виняток із загального правила про незамінність речових доказів).

Об’єкти злочинних дій – це предмети, на які було безпосередньо спрямоване злочинне посягання (майно, гроші, автомобіль тощо). Необхідно розрізняти об’єкт злочинних дій як вид речових доказів і об’єкт злочину в кримінальному праві (суспільні відносини, що охороняються кримінальним законом).

Гроші, цінності й інші речі, нажиті злочинним шляхом, – це все те, що було набуто на викрадені гроші та гроші, отримані від продажу викраденого, а також власне гроші, отримані від реалізації викраденого майна. Предмети, що можуть бути речовими доказами, виявляються при провадженні слідчих дій (огляді, обшукові, виїмці), а також подаються учасниками процесу й іншими особами. Предмети визнаються речовими доказами та приєднуються до справи постановою особи, що провадить дізнання, слідчого, прокурора чи ухвалою суду лише після того, як вони будуть:

• уважно оглянуті;

• по можливості сфотографовані;

• докладно описані в протоколі огляду.

Зберігають речові докази до набрання вироком законної сили або до закінчення строку оскарження постанови чи ухвали про закриття справи.

Речові докази зберігаються при справі, громіздкі предмети – в органі дізнання, досудового слідства, в суді або відповідному підприємстві, установ чи організації.

Якщо справу передають від одного органу дізнання або досудового слідства до іншого, направляють прокуророві чи до суду, а також передають. З одного суду до іншого, речові докази передають разом зі справою. Інколи речові докази може бути до вирішення справи в суді повернуто їхнім володільцям, якщо це не зашкодить успішному провадженню в справі. Документи, що є речовими доказами, мають зберігатися при справі, а заінтересованим особам, підприємствам, установам і організаціям за їх клопотанням видають копії.

Речові докази, що можуть швидко зіпсуватися та не можуть бути повернені володільцеві, негайно здають відповідним державним або кооперативним організаціям для реалізації. Якщо згодом виникне потреба повернути речові докази, то організації, що їх отримали, повертають взамін такі ж речі або сплачують їхню вартість за державними цінами на момент повернення. Вирішення питання про речові докази формулюється у вироку, ухвалі чи постанові суду або постанові органу дізнання, слідчого, прокурора про закриття справи, при цьому:

– знаряддя злочину, що належать обвинуваченому, конфіскують;

– речі, вилучені з обігу, передають відповідним установам або знищують;

– речі, що не становлять жодної цінності та не можуть бути використані, знищують, а якщо заінтересовані особи просять про це – передають їм;

– гроші, цінності й інші речі, нажиті злочинним шляхом, передають у дохід держави;

– гроші, цінності й інші речі, що були об’єктом злочинних дій, повертають їхнім законним володільцям, а якщо їх не встановлено, то докази переходять у власність держави.

Спір про належність речей, що підлягають поверненню, вирішується в порядку цивільного судочинства.