24. Особисте зобов’язання, особиста порука, застава - неізоляційні запобіжні заходи ( ст. 179, 180, 182).

25. Домашній арешт (ст. 181).

26. Затримання особи. Момент затримання. Строки затримання. Гарантії затриманої особи.

Затримання - це тимчасовий запобіжний захід, суть якого полягає в поміщенні особи на короткий строку спеціальне приміщення для тримання затриманих (ізолятор тимчасового тримання, гауптвахту).

Кримінально-процесуальне затримання слід відрізняти:

- від фізичного затримання особи на місці вчинення злочину чи з поличним, що має характер захоплення та його можуть здійснити як представники влади, так і окремі громадяни;

- доставлення особи до правоохоронного органу на строк до однієї години у порядку, передбаченому законодавством України про адміністративні правопорушення;

- затримання особи (до трьох годин) в адміністративному порядку.

Мета затримання:

-   з'ясувати причетність затриманого до вчинення злочину;

-     вирішити питання про застосування до нього запобіжного заходу у виді взяття під варту (тому затримання й називають тимчасовим запобіжним заходом, бо протягом строку затримання треба вирішити питання про необхідність обрання більш тривалого заходу - взяття під варту).

Види:

- за ухвалою слідчого судді, суду;

- без ухвали слідчого судді, суду (ст. 207-213).

27. Тримання під вартою. Строки тримання під вартою. Порядок продовження строку тримання під вартою (ст. 183, 197).

28,29. Поняття, завдання, значення стадії досудового розслідування. Форми досудового розслідування.

Починається досудове слідство вже не з порушення кримінальної справи, а з того, що слідчий або прокурор невідкладно, але, що дуже цікаво і нове – не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов’язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочати розслідування.

Слідчий, який здійснюватиме досудове розслідування, визначається керівником органу досудового розслідування. Здійснення досудового розслідування до внесення відомостей до реєстру або без такого внесення не допускається і тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Огляд місця події у невідкладних випадках може бути проведений до внесення відомостей до Єдиного реєстру, але це здійснюється негайно після завершення огляду. У разі виявлення ознак кримінального правопорушення на морському чи річковому судні, що перебуває за межами України, досудове розслідування розпочинається негайно; відомості про нього вносяться до Єдиного реєстру досудових розслідувань при першій можливості.

Досудове розслідування злочинів здійснюється у формі досудового слідства, а кримінальних проступків – у формі дізнання в порядку, передбаченому КПК. Підслідність визначається ст. 216 КПК, але ми у цій статті не будемо перераховувати – хто які справи веде. Поки що зазначимо лише, що слідчі підрозділи будуть діяти у органах внутрішніх справ, органах держбезпеки, в податковій службі і що є цілком новим – у державному бюро розслідувань.

У разі необхідності в одному провадженні можуть бути об’єднані матеріали досудових розслідувань щодо декількох осіб, підозрюваних у вчиненні одного кримінального правопорушення, або щодо однієї особи, підозрюваної у вчиненні кількох кримінальних правопорушень, а також матеріали досудових розслідувань, по яких не встановлено підозрюваних, проте є достатні підстави вважати, що кримінальні правопорушення, щодо яких здійснюються ці розслідування, вчинені однією особою (особами). Але не можуть бути об’єднані в одне провадження матеріали досудових розслідувань щодо кримінального проступку та щодо злочину. Натомість, у разі необхідності матеріали досудового розслідування щодо одного або кількох кримінальних правопорушень можуть бути виділені в окреме провадження, якщо одна особа підозрюється у вчиненні кількох кримінальних правопорушень або дві чи більше особи підозрюються у вчиненні одного чи більше кримінальних правопорушень.

Досудове розслідування здійснюється слідчим того органу досудового розслідування, під юрисдикцією якого знаходиться місце вчинення кримінального правопорушення. Якщо слідчому із заяви, повідомлення або інших джерел стало відомо про обставини, які можуть свідчити про кримінальне правопорушення, розслідування якого не віднесене до його компетенції, він проводить розслідування доти, доки прокурор не визначить іншу підслідність. Якщо місце вчинення кримінального правопорушення невідоме або його вчинено за межами України, місце проведення досудового розслідування визначає відповідний прокурор з урахуванням місця виявлення ознак кримінального правопорушення, місця перебування підозрюваного чи більшості свідків, місця закінчення кримінального правопорушення або настання його наслідків тощо. Спори про підслідність вирішує керівник органу прокуратури вищого рівня.

Слідчий, прокурор має право провадити слідчі (розшукові) дії та негласні слідчі (розшукові) дії на території, яка знаходиться під юрисдикцією іншого органу досудового розслідування, або своєю постановою доручити їх проведення такому органу досудового розслідування, який зобов’язаний її виконати. Тобто, фактично, як і раніше, в Україні ні якої виключної територіальної юрисдикції правоохоронних органів (як, наприклад, у США) не буде, що є цілком правильним.

Досудове розслідування повинно бути закінчено:

1) протягом одного місяця з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку;

2) протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину.

Строк досудового розслідування може бути продовжений у порядку, передбаченому параграфом 4 глави 24 КПК. При цьому загальний строк досудового розслідування не може перевищувати:

1) двох місяців із дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку;

2) шести місяців із дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину невеликої або середньої тяжкості;

3) дванадцяти місяців із дня повідомлення особі про підозру у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину.

Строк із дня винесення постанови про зупинення кримінального провадження до дня її скасування слідчим суддею або винесення постанови про відновлення кримінального провадження не включається у строки, передбачені цією статтею.

Клопотання сторони захисту, потерпілого і його представника чи законного представника про виконання будь-яких процесуальних дій слідчий, прокурор зобов’язані розглянути в строк не більше трьох днів з моменту подання і задовольнити їх за наявності відповідних підстав. Про результати розгляду клопотання повідомляється особа, яка заявила клопотання. Про повну або часткову відмову в задоволенні клопотання виноситься вмотивована постанова, копія якої вручається особі, яка заявила клопотання, а у разі неможливості вручення з об’єктивних причин – надсилається їй.

Слідчий, прокурор зобов’язаний за клопотанням сторони захисту, потерпілого надати їм матеріали досудового розслідування для ознайомлення (тобто, у будь який момент), але за виключенням матеріалів про застосування заходів безпеки щодо осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, а також тих матеріалів, ознайомлення з якими на цій стадії кримінального провадження може зашкодити досудовому розслідуванню. Відмова у наданні для ознайомлення загальнодоступного документа, оригінал якого знаходиться в матеріалах досудового розслідування, не допускається. Під час ознайомлення з матеріалами досудового розслідування особа, що його здійснює, має право робити необхідні виписки та копії.

Відомості досудового розслідування можна розголошувати лише з дозволу слідчого або прокурора і в тому обсязі, в якому вони визнають можливим. У необхідних випадках слідчий, прокурор попереджає осіб, яким стали відомі відомості досудового розслідування, у зв’язку з участю в ньому, про їх обов’язок не розголошувати такі відомості без його дозволу. Незаконне розголошення відомостей досудового розслідування тягне за собою кримінальну відповідальність, встановлену законом.

Підставами для проведення слідчої (розшукової) дії є наявність достатніх відомостей, що вказують на можливість досягнення її мети. Слідчий, прокурор вживає належних заходів для забезпечення присутності під час проведення слідчої (розшукової) дії осіб, чиї права та законні інтереси можуть бути обмежені або порушені. Та на жаль, це положення не достатньо конкретизоване щодо порядку такого забезпечення. Перед проведенням слідчої (розшукової) дії особам, які беруть у ній участь, роз’яснюються їх права і обов’язки, передбачені КПК, а також відповідальність, встановлена законом. Проведення слідчих (розшукових) дій у нічний час (з 22 до 6 години) не допускається, за винятком невідкладних випадків, коли затримка в їх проведенні може призвести до втрати слідів кримінального правопорушення чи втечі підозрюваного.

У разі отримання під час проведення слідчої (розшукової) дії доказів, які можуть вказувати на невинуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, слідчий, прокурор зобов’язаний провести відповідну слідчу (розшукову) дію в повному обсязі, долучити складені процесуальні документи до матеріалів досудового розслідування та надати їх суду у випадку звернення з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності.

Слідча (розшукова) дія, що здійснюється за клопотанням сторони захисту, потерпілого, проводиться за участю особи, яка її ініціювала, та (або) її захисника чи представника, крім випадків, коли через специфіку слідчої (розшукової) дії це неможливо або така особа письмово відмовилася від участі в ній. Під час проведення такої слідчої (розшукової) дії присутні особи, що її ініціювали, мають право ставити питання, висловлювати свої пропозиції, зауваження та заперечення щодо порядку проведення відповідної слідчої (розшукової) дії, які заносяться до протоколу.

Слідчий, прокурор зобов’язаний запросити не менше двох незаінтересованих осіб (понятих) для пред’явлення особи, трупа чи речі для впізнання, огляду трупа, в тому числі пов’язаного з ексгумацією, слідчого експерименту, освідування особи. Винятками є випадки застосування безперервного відеозапису ходу проведення відповідної слідчої (розшукової) дії (що є явно неправильним, адже камера ні коли не може охопити все, що робиться навколо, а за кадром дуже часто відбуваються порушення закону самими правоохоронцями). Поняті можуть бути запрошені для участі в інших процесуальних діях, якщо слідчий, прокурор вважатиме це за доцільне. Добре, що хоча б обшук та огляд житла чи іншого володіння особи, обшук особи здійснюються з обов’язковою участю не менше двох понятих незалежно від застосування технічних засобів фіксування відповідної слідчої (розшукової) дії.

Понятими не можуть бути потерпілий, родичі підозрюваного, обвинуваченого і потерпілого, працівники правоохоронних органів, а також особи, заінтересовані в результатах кримінального провадження. Зазначені особи можуть бути допитані під час судового розгляду як свідки проведення відповідної слідчої (розшукової) дії.

Слідчі (розшукові) дії не можуть проводитися після закінчення строків досудового розслідування, крім їх проведення за дорученням суду у випадках, передбачених частиною третьою статті 333 КПК. Будь-які слідчі (розшукові) або негласні слідчі (розшукові) дії, проведені з порушенням цього правила, є недійсними, а встановлені внаслідок них докази – недопустимими.

30. Початок досудового розслідування. Єдиний реєстр досудових розслідувань (ст. 214).

31. Підслідність, її види. Місце проведення досудового розслідування (ст. 216, 218).

32. Строки досудового розслідування, їх продовження (ст. 219).

33. Забезпечення прав учасників досудового розслідування. Розгляд клопотань під час проведення досудового розслідування. Ознайомлення з матеріалами досудового розслідування до його завершення (ст. 220-222).

34. Поняття і сутність слідчих (розшукових) дій як основного засобу збирання доказів у досудовому провадженні. Система слідчих (розшукових) дій.

Стаття 223. Вимоги до проведення слідчих (розшукових) дій

1. Слідчі (розшукові) дії є діями, спрямованими на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні.

Стаття 224. Допит

Стаття 228. Пред’явлення особи для впізнання

1. Перед тим, як пред’явити особу для впізнання, слідчий, прокурор попередньо з’ясовує, чи може особа, яка впізнає, впізнати цю особу, опитує її про зовнішній вигляд і прикмети цієї особи, а також про обставини, за яких вона бачила цю особу, про що складає протокол. Якщо особа заявляє, що вона не може назвати прикмети, за якими впізнає особу, проте може впізнати її за сукупністю ознак, у протоколі зазначається, за сукупністю яких саме ознак вона може впізнати особу. Забороняється попередньо показувати особі, яка впізнає, особу, яка повинна бути пред’явлена для впізнання, та надавати інші відомості про прикмети цієї особи.

Стаття 229. Пред’явлення речей для впізнання

1. Перед тим, як пред’явити для впізнання річ, слідчий, прокурор або захисник спочатку запитує в особи, яка впізнає, чи може вона впізнати цю річ, опитує про ознаки цієї речі і обставини, за яких вона цю річ бачила, про що складається протокол. Якщо особа заявляє, що вона не може назвати ознаки, за якими впізнає річ, проте може впізнати її за сукупністю ознак, особа, яка проводить процесуальну дію, зазначає це у протоколі. Забороняється попередньо показувати особі, яка впізнає, річ, яка повинна бути пред’явлена для впізнання, та надавати інші відомості про її прикмети.

Стаття 230. Пред’явлення трупа для впізнання

Стаття 233. Проникнення до житла чи іншого володіння особи

Стаття 234. Обшук

1. Обшук проводиться з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання знаряддя кримінального правопорушення або майна, яке було здобуте у результаті його вчинення, а також встановлення місцезнаходження розшукуваних осіб.

Стаття 237. Огляд

1. З метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення слідчий, прокурор проводять огляд місцевості, приміщення, речей та документів.

Стаття 238. Огляд трупа

Стаття 239. Огляд трупа, пов’язаний з ексгумацією

Стаття 240. Слідчий експеримент

1. З метою перевірки і уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, слідчий, прокурор має право провести слідчий експеримент шляхом відтворення дій, обстановки, обставин певної події, проведення необхідних дослідів чи випробувань.

Стаття 241. Освідування особи

1. Слідчий, прокурор здійснює освідування підозрюваного, свідка чи потерпілого для виявлення на їхньому тілі слідів кримінального правопорушення або особливих прикмет, якщо для цього не потрібно проводити судово-медичну експертизу.

Стаття 246. Підстави проведення негласних слідчих (розшукових) дій

1. Негласні слідчі (розшукові) дії - це різновид слідчих (розшукових) дій, відомості про факт та методи проведення яких не підлягають розголошенню, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.

Стаття 260. Аудіо-, відеоконтроль особи

1. Аудіо-, відеоконтроль особи є різновидом втручання у приватне спілкування, яке проводиться без її відома на підставі ухвали слідчого судді, якщо є достатні підстави вважати, що розмови цієї особи або інші звуки, рухи, дії, пов’язані з її діяльністю або місцем перебування тощо, можуть містити відомості, які мають значення для досудового розслідування.

Стаття 261. Накладення арешту на кореспонденцію

2. Арешт на кореспонденцію накладається, якщо під час досудового розслідування є достатні підстави вважати, що поштово-телеграфна кореспонденція певної особи іншим особам або інших осіб їй може містити відомості про обставини, які мають значення для досудового розслідування, або речі і документи, що мають істотне значення для досудового розслідування.

3. Накладення арешту на кореспонденцію надає право слідчому здійснювати огляд і виїмку цієї кореспонденції.

4. Кореспонденцією, передбаченою цією статтею, є листи усіх видів, бандеролі, посилки, поштові контейнери, перекази, телеграми, інші матеріальні носії передання інформації між особами.

Стаття 262. Огляд і виїмка кореспонденції

Стаття 263. Зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж

1. Зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж (мереж, що забезпечують передавання знаків, сигналів, письмового тексту, зображень та звуків або повідомлень будь-якого виду між підключеними до неї телекомунікаційними мережами доступу) є різновидом втручання у приватне спілкування, яке проводиться без відома осіб, які використовують засоби телекомунікацій для передавання інформації, на підставі ухвали слідчого судді, якщо під час його проведення можна встановити обставини, які мають значення для кримінального провадження.

Стаття 264. Зняття інформації з електронних інформаційних систем

1. Пошук, виявлення і фіксація відомостей, що містяться в електронній інформаційній системі або їх частин, доступ до електронної інформаційної системи або її частини, а також отримання таких відомостей без відома її власника, володільця або утримувача може здійснюватися на підставі ухвали слідчого судді, якщо є відомості про наявність інформації в електронній інформаційній системі або її частині, що має значення для певного досудового розслідування.

Стаття 267. Обстеження публічно недоступних місць, житла чи іншого володіння особи

1. Слідчий має право обстежити публічно недоступні місця, житло чи інше володіння особи шляхом таємного проникнення в них, у тому числі з використанням технічних засобів, з метою:

1) виявлення і фіксації слідів вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину, речей і документів, що мають значення для їх досудового розслідування;

2) виготовлення копій чи зразків зазначених речей і документів;

3) виявлення та вилучення зразків для дослідження під час досудового розслідування тяжкого або особливо тяжкого злочину;

4) виявлення осіб, які розшукуються;

5) встановлення технічних засобів аудіо-, відеоконтролю особи.

2. Публічно недоступним є місце, до якого неможливо увійти або в якому неможливо перебувати на правових підставах без отримання на це згоди власника, користувача або уповноважених ними осіб.

Стаття 268. Установлення місцезнаходження радіоелектронного засобу

1. Установлення місцезнаходження радіоелектронного засобу є негласною слідчою (розшуковою) дією, яка полягає в застосуванні технічних засобів для локалізації місцезнаходження радіоелектронного засобу, у тому числі мобільного терміналу систем зв’язку, та інших радіовипромінювальних пристроїв, активованих у мережах операторів рухомого (мобільного) зв’язку, без розкриття змісту повідомлень, що передаються, якщо в результаті його проведення можна встановити обставини, які мають значення для кримінального провадження.

Стаття 269. Спостереження за особою, річчю або місцем

1. Для пошуку, фіксації і перевірки під час досудового розслідування тяжкого або особливо тяжкого злочину відомостей про особу та її поведінку або тих, з ким ця особа контактує, або певної речі чи місця у публічно доступних місцях може проводитися візуальне спостереження за зазначеними об’єктами або візуальне спостереження з використанням відеозапису, фотографування, спеціальних технічних засобів для спостереження.

Стаття 270. Аудіо-, відеоконтроль місця

1. Аудіо-, відеоконтроль місця може здійснюватися під час досудового розслідування тяжкого або особливо тяжкого злочину і полягає у здійсненні прихованої фіксації відомостей за допомогою аудіо-, відеозапису всередині публічно доступних місць, без відома їх власника, володільця або присутніх у цьому місці осіб, за наявності відомостей про те, що розмови і поведінка осіб у цьому місці, а також інші події, що там відбуваються, можуть містити інформацію, яка має значення для кримінального провадження.

Стаття 271. Контроль за вчиненням злочину

1. Контроль за вчиненням злочину може здійснюватися у випадках наявності достатніх підстав вважати, що готується вчинення або вчиняється тяжкий чи особливо тяжкий злочин, та проводиться в таких формах:

1) контрольована поставка;

2) контрольована та оперативна закупка;

3) спеціальний слідчий експеримент;

4) імітування обстановки злочину.

2. Контроль за вчиненням злочину не проводиться, якщо внаслідок таких дій неможливо повністю запобігти:

1) посяганню на життя або заподіянню особі (особам) тяжких тілесних ушкоджень;

2) поширенню речовин, небезпечних для життя багатьох людей;

3) втечі осіб, які вчинили тяжкі чи особливо тяжкі злочини;

4) екологічній або техногенній катастрофі.

Стаття 272. Виконання спеціального завдання з розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації

1. Під час досудового розслідування тяжких або особливо тяжких злочинів можуть бути отримані відомості, речі і документи, які мають значення для досудового розслідування, особою, яка відповідно до закону виконує спеціальне завдання, беручи участь в організованій групі чи злочинній організації, або є учасником зазначеної групи чи організації, який на конфіденційній основі співпрацює з органами досудового розслідування.

Стаття 274. Негласне отримання зразків, необхідних для порівняльного дослідження

1. Негласне отримання зразків для порівняльного дослідження може бути здійснене лише у випадку, якщо їх отримання відповідно до статті 245 цього Кодексу неможливе без завдання значної шкоди для кримінального провадження.

Стаття 275. Використання конфіденційного співробітництва

1. Під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій слідчий має право використовувати інформацію, отриману внаслідок конфіденційного співробітництва з іншими особами, або залучати цих осіб до проведення негласних слідчих (розшукових) дій у випадках, передбачених цим Кодексом.

35. Підстави та умови проведення слідчих (розшукових) дій (ст. 223).

36. Суб'єкти, уповноважені проводити слідчі (розшукові) дії. Особи, що залучаються до участі у провадженні слідчих (розшукових) дій. Гарантії прав особи при провадженні слідчих дій.

37. Допит свідка, потерпілого, підозрюваного. Допит свідка, потерпілого до судового засідання, під час судового засідання. Проведення допиту у режимі відео конференції(ст. 224-226, 232).

38. Пред’явлення для впізнання (ст. 228-231).

39. Поняття, підстави і порядок проведення огляду (237-239).

40. Поняття, підстави і порядок проведення освідування (ст. 241).

41. Поняття, підстави і порядок проведення обшуку (ст. 234-236).

42. Поняття, підстави і порядок проведення слідчого експерименту (ст. 240).

43. Поняття, підстави і порядок проведення експертизи (ст. 242).

44. Поняття і сутність негласних слідчих (розшукових) дій у досудовому провадженні. Система негласних слідчих (розшукових) дій.

45. Підстави та умови проведення негласних слідчих (розшукових) дій (ст. 246).

46. Проведення негласних слідчих (розшукових) дій до постановлення ухвали слідчого судді. Вимоги до постанови слідчого судді, прокурора про проведення негласних слідчих (розшукових) дій. Розгляд клопотання про дозвіл на проведення негласних слідчих (розшукових) дій (ст. 247-251).

47. Гарантії осіб, щодо яких проводяться негласні слідчі (розшукові) дії (ст. 253-255).

48. Суб’єкти прийняття рішення про проведення і проведення негласних слідчих (розшукових) дій (ст. 247-251).

49. Засоби, що використовуються під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій (ст. 273). Фіксація ходу і результатів негласних слідчих (розшукових) дій (ст. 252).

50. Використання результатів негласних слідчих (розшукових) дій у доказуванні, інших цілях або передання інформації (ст. 256-257).

51. Підстави і порядок втручання у приватне спілкування (ст. 258).

52. Обстеження публічно недоступних місць, житла чи іншого володіння особи. Установлення місцезнаходження радіоелектронного засобу. Спостереження за особою, річчю або місцем. Аудіо-, відеоконтроль місця. (ст. 267-270).

53. Виконання спеціального завдання з розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації (ст. 272). Негласне отримання зразків, необхідних для порівняльного дослідження (ст. 274). Використання конфіденційного співробітництва (ст. 275).

54. Контроль за вчиненням злочину (ст. 271).

55. Повідомлення про підозру (ст. 276).

56. Зміст письмового повідомлення про підозру (ст. 277). Вручення письмового повідомлення про підозру (ст. 278). Зміна повідомлення про підозру (ст. 279).

57. Зупинення і відновлення досудового розслідування (ст. 280-282).

58-62. Закінчення досудового розслідування (ст. 283-293).

63-64. Оскарження рішень, дій чи бездіяльності під час досудового розслідування (ст. 303-313).

65. Особливості досудового розслідування кримінальних проступків (ст. 298-302).

66. Підсудність (ст. 32-34).

67. Підготовче судове засідання (ст. 314-317).

68. Головуючий у судовому засіданні (ст. 321). Члени суду. Запасний суддя (ст.320).

69. Участь прокурора в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 129 Конституції до основних засад судочинства віднесено змагальність сторін та підтримання в суді державного обвинувачення, яке згідно зі ст. 121 Конституції покладається на прокуратуру. Виходячи з цього, Постанова Пленуму Верховного Суду України від 1 листопада 1996 року №9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» слушно зазначав, що при відданні особи до суду слід в усіх справах, що надійшли до суду з обвинувальним висновком, визнавати обов'язковою участь у судовому засіданні прокурора.

Судове слідство - найважливіша частина судового розгляду, в ході якої проводиться перевірка обґрунтованості обвинувачення, пред'явленого підсудному, і ретельно досліджуються всі докази його вини у скоєнні злочину. Загальновизнано, що повно, всебічно і об'єктивно проведене судове слідство закладає фундамент майбутнього справедливого вироку. Головну роль у цьому покликаний зіграти прокурор, який приймає участь в судовому розгляді і несе основний тягар доказування. Тим більше, що у наступних судових дебатах він формулює свої висновки про доказаність вини підсудного, мотиви скоєного злочину, його юридичну кваліфікацію, міру покарання, що підлягає застосуванню.

На відміну від інших учасників процесу, прокурор у кримінальному суді ніякого власного інтересу не має, а захищає громадські інтереси, які трансформуються в державні. Звідси його право й обов'язок реагувати на будь-яке порушення закону, від кого б воно не виходило. Опонент прокурора - захисник - теж має право реагувати на будь-яке порушення закону, але він не завжди зобов'язаний це робити, якщо при цьому не порушуються права підзахисного.

70. Участь у судовому засіданні обвинуваченого (ст. 42-44). Наслідки неприбуття (ст. 323).

71. Участь у судовому засіданні захисника (ст. 45-54). Наслідки неявки (ст. 324).

72. Потерпілий і його представник (ст. 55-59). Наслідки неявки (ст. 325).

73. Участь цивільного позивача і відповідача (ст. 61-64). Наслідки неявки (ст. 326).

74. Застосування заходів забезпечення кримінального провадження та проведення слідчих (розшукових) дій під час судового провадження (ст. 333).

75. Розпорядок судового засідання. Заходи до порушників порядку судового засідання (ст. 330).

76. Визначення меж судового розгляду (ст. 337). Зміна обвинувачення в суді (ст. 338). Висунення додаткового обвинувачення (ст. 339). Відмова від підтримання державного обвинувачення (ст. 340-341).

77-78. Процедура судового розгляду. Дослідження обсягу доказів. (ст. 342-368).

79. Порядок проведення допитів у судовому засіданні (ст. 351-354).

80. Дослідження доказів в суді (ст. 357-359).

81. Проведення експертизи за ухвалою суду (ст. 332). Допит експерта в суді (ст. 356).

82. Вироки суду (ст. 364- 376).

83. Провадження у суді присяжних (ст. 383-391).

84. Судові рішення, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку (ст. 392). Право на апеляційне оскарження (ст. 393).

85. Порядок і строки апеляційного оскарження (ст. 395). Вимоги до апеляційної скарги (ст. 396).

86. Підготовка до апеляційного розгляду (ст. 401). Апеляційний розгляд (ст. 405). Письмове апеляційне провадження (ст. 406).

87. Підстави для скасування або зміни судового рішення судом апеляційної інстанції (ст. 409-414). Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги (ст. 407).

88. Питання, які вирішуються судом під час виконання вироків (ст. 537). Питання, які вирішуються судом після виконання вироку (ст. 538). Порядок вирішення судом питань, пов’язаних із виконанням вироку (ст. 539).

89. Набрання судовим рішенням законної сили (ст. 532). Звернення судового рішення до виконання (ст. 535). Відстрочка виконання вироку (ст. 536).

90. Судові рішення, які можуть бути оскаржені в касаційному порядку (ст. 424). Право на касаційне оскарження (ст. 425).

91. Порядок і строки касаційного оскарження (ст. 426). Вимоги до касаційної скарги (ст. 427).

92. Підготовка касаційного розгляду (ст. 430). Касаційний розгляд (ст. 434). Письмове касаційне провадження (с.435).

93. Повноваження суду касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги (ст. 436). Підстави для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції (ст. 438).

94. Перегляд у ВСУ (ст. 445-454).

95. Перегляд за ново виявленими обставинами (ст. 459-467).

96. Кримінальне провадження, яке містить відомості, що становлять державну таємницю (ст. 517-518).

97. Кримінальне провадження щодо неповнолітніх (ст. 484-502).

98. Застосування примусових заходів виховного характеру (ст. 498-500).

99. Кримінальне провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру (ст. 503-516).

100. Кримінальне провадження щодо окремої категорії осіб (ст. 480-483)

101. Кримінальне провадження на підставі угод (ст. 468-476).

102. Кримінальне провадження у формі приватного обвинувачення (ст. 477-479).

103. Відновлення втрачених матеріалів кримінального провадження (ст. 524-531).

104. Кримінальне провадження на території дипломатичних представництв, консульських установ України, на повітряному, морському чи річковому судні, що перебуває за межами України під прапором або з розпізнавальним знаком України, якщо це судно приписано до порту, розташованого в Україні (ст. 519-523).

105. Надання міжнародної правової допомоги (ст. 551-561).

106. Видача осіб, які вчинили кримінальне правопорушення (екстрадиція) (ст. 573-594).

107. Кримінальне провадження у порядку перейняття (ст. 595-601).

108. Визнання та виконання вироків судів іноземних держав (ст. 602-604).