Права, обов'язки і відповідальність експерта

Відповідно ст. 75 КПК України та ст.7 закону України "Про судову експертизу", в якому викладені права і обов'язки осіб, що є учасниками слідчого і судового процесу, судовий експерт має право:

1. ознайомлюватися з матеріалами справи, що стосуються предмета судової експертизи, і подавати клопотання про надання додаткових матеріалів;

2. вказувати в акті судової експертизи на виявлені у ході її проведення факти, які мають значення для справи, і з приводу яких йому не були поставлені питання;

3. з дозволу особи або органу, які призначили судову експертизу, бути присутнім під час проведення слідчих чи судових дій і заявляти клопотання, що стосуються предмета судової експертизи;

4. подавати скарги на дії особи, у провадженні якої перебуває справа, якщо ці дії порушують права судового експерта;

5. одержувати винагороду за проведення судової експертизи, якщо її виконання не є службовим завданням.

До обов'язків судового експерта належить:

1) проведення повного дослідження і надання обґрунтованого та об'єктивного письмового висновку;

2) на вимогу органу дізнання, слідчого, прокурора, судді, суду надавати роз'яснення щодо даного ним висновку;

3) заявляти самовідвід за наявності передбачених законо­давством підстав, які виключають його участь у справі. Інші права і обов'язки судового експерта передбачаються процесуальним законодавством.

Відповідальність судового експерта

Судовий експерт на підставі і в порядку, передбаченому законодавством, може бути притягнутий до дисциплінарної, матеріальної, адміністративної чи кримінальної відповідаль­ності (закон України "Про судову експертизу " ст. 7). Судовий експерт несе повну відповідальність за висновок, свідомо неправдиві свідчення (ст.384 КК України). Експерт несе відповідальність за розголошення слідчої таємниці (ст.387 КПК України). Обов'язок експерта є державним зобов'язанням і ніхто із фахівців не має права відмовлятися від його виконання без поважних причин (ст. 385 КК України).

Відхилення експерта

Процесуальні норми передбачають відхилення експерта від участі у справі за умов:

1. особиста пряма або непряма зацікавленість у справі (ст. 11 закону "Про судову експертизу");

2. коли лікар знаходився або знаходиться у службовій або будь-якій іншій залежності від обвинуваченого, потерпілого, громадського позивача або громадського відповідача;

3. коли лікар впроваджував з даної справи ревізії, матеріали якої були підставою для порушення карної справи;

4)коли експерт виявив свою некомпетентність.

Експерта слід призначати з фахівців інших відомств або господарств.

У випадках, коли суд визначає висновок експерта недостатньо зрозумілим, він може призначити нову експертизу. Суд може також не погодитися з думкою експерта, не призначати нової експертизи і винести вирок по суті справи. Однак, відхиляючи висновки експертизи, суд повинен докладно мотивувати у самому рішенні, якими міркуваннями він при цьому керувався.

Призначаючи експертизу, суд і слідчі органи повинні точно вказати, за якими обставинами справи треба дати висновок, тобто поставити перед експертом ряд конкретних питань.

Наприклад, питання при загибелі або захворюванні тварини від механічних пошкоджень:

• коли настала смерть?

• чи є на трупі пошкодження?

• зажиттєве або позажиттєве походження їх?

• яким предметом або засобом заподіяне пошкодження?

• як швидко після отримання пошкодження настала смерть?

- чи була вчасно надана допомога і чи достатньою вона була? тощо.

Експерт повинен спиратися тільки на перевірені наукові дані. Він не повинен висловлювати припущення, а зобов'язаний чітко відокремлювати достовірне від вірогідного. У незрозумілих умовах краще відмовитися від дачі висновку, ніж заплутувати справу недостатньо обґрунтованою думкою.