75. Херсонщина: історія краю.

Історико-геогфічний край Херсонщина розташований на півдні України. У межах краю протікають дві судноплавні річки - Південний Буг і Дніпро, а також Інгул та Інгулець. Згідно сучасного адміністративно-територіального поділу України, до меж Херсонщини ввійшла територія Миколаївської області, за виокремленням Кривоозерського району, а також Білозерський, Бериславський, Високопільський, Нововоронцовський і Великоолексан Заселення території Херсонщини розпочалося ще в епоху пізнього палеоліту (Анетівка).Доба мезоліту – поселення біля села Олександрівна Вознесенського району, містечка Казанки Казанківського району Миколаївської області.

Неоліт-енеоліт - буго-дністровська археологічна культура (поселення біля села Грушівка).

4-3 ст. – трипільська культура.. Синхронними трипільській культурі були пам'ятки нижньо-михайлівського типу (Петропавлівка і Новорозанівка). На території Херсонщини розвинувся також степовий буго-дністровськиїї осередок пізнього етапу трипільської культури (Єрмолаївка). У середині ІІІ тис. до н.е. зі сходу просунулись племена ямної культури. Окрім скотарів ямної культури, тут мешкали скотарські племена інгульської культури, що належали до катакомбної культурно-історичної спільності (с. Привільне, Булгакове Баштанського р-ну Миколаївської області). На території Херсонщини (Миколаїв, с. Пересадівка) виявлені пам’ятки культури багатоваликової кераміки. Доба пізньої бронзи – сабатинівська культура (Анатоліївка, Коблеве); білозерська культура (Миколаїв, Снігурівка). Доба заліза – кімерійці, скіфи. Перше відоме грецьке поселення – на о-ві Березань. У VI ст. до н.е. на правому березі Бузького лиману виникла інша грецька держава-місто рабовласницька республіка Ольвія.

В ІІ ст. н.е. в Причорноморські степи ринула нова хвиля кочовиків – сарматів (поховання біля с. Ковалівка, курган Соколова Могила). Пн-зх і пн частина Херсонщини в 2-4 ст. були заселені племенами черняхівської культури – анти. Наприкінці 4 ст. в Північне Причорномор’я вдерлись гуни. Під постійним напором нових хвиль кочовиків – аварів, болгар, хозарів, мад’яр (6-9 ст.) кількість землеробських поселень зменшилась. В середині 10 ст. в Прут-Дніпровському степовому межиріччі засіли орди печенігів, розпочались нашестя половців. В середині 13 ст. північне Причорномор’я захопили монголо-татари, був утворений татарський улус, правителем якого став Нагай. У другій половині 15 ст. значна частина Херсонщини була захоплена Туреччиною, литовці утримували частину земель, що розташовувалися між річками Кодимою і Синюхою. Після Люб­лінської унії ці землі відійшли до Польщі.

З утворенням Запорізької Січі починається нове заселення краю, тут виникають козацькі укріплення на Південному Бузі чи зимівники. Основним об'єктом військових походів запорожців став Очаків, який був важливим опорним пунктом Туреччини в Північному Причорномор'ї. Після укладення в 1686 р. "Вічного миру" між Росією і Річчю Посполитою під юрисдикцію росіян фактично перейшли і землі запорізьких козаків, в т.ч. і північно-східні райони сучасної Миколаївської області, від річки Синюхи до верхів'їв річки Інгульця. Із підписанням Кючук-Кайнарджійського миру (1774 р.) частина Херсонщини - землі між гирлом Дніпра і Південного Бугу ввійшла до складу Росії. Після ліквідації Запорозької Січі ця територія стала частиною Катерининського, Новопавлівського і Херсонського уїздів Новоросійської губернії. У 1795 р. указом Катерини II було створене Вознесенське намісництво, центром якого став Вознесенськ, що виник у тому ж році на місці запорозького зимівника Соколи. Проте Вознесенське намісництво існувало недовго. За указом Павла І про розподіл Росії на губернії воно 1797 р. було ліквідоване, а його територія розподілена між Новоросійською, Київською і Подільською губерніями. У 1802 р. Новоросія поділилася на Катеринославську, Миколаїв­ську і Таврійську губернії. До складу Миколаївської губернії ввійшли Єлизаветградський, Ольвіопольський, Тираспольський і Херсонський уїзди. Однак вибір Миколаєва в якості губернського міста був невдалим і губернський центр у 1803 р. переносять із Миколаєва до Херсона, а Миколаївська губернія перейменовується в Херсонську. На початку XX ст. Херсонська губернія складалася із 6 повітів, а міста Одеса і Миколаїв були виділені в окремі градо-начальства.

В січні 1920 р. Херсонську губернію було поділено на Одеську і Херсонську губернії. 1921 р. Херсонська губернія була перейменована на Миколаївську, 1925 р. її ліквідовано. Останні адміністративні переділи мали місце у 1930-40-х рр., коли 1937 р. була утворена Миколаївська область, а 1944 р. - Херсонська область.