Основний зміст роботи

У вступі обґрунтовано актуальність роботи, подано короткий аналіз стану проблеми, її наукова новизна і практична цінність, сформульовані мета і завдання досліджень, вибір об’єктів, предметів та методів досліджень.

У першому розділі дисертації наведено огляд літературних джерел пов’язаних з удосконаленням обладнання та процесів ВТО. С позиції системного аналізу представлені наукові досягнення в сфері створення енергозберігаючих технологій ВТО, показані позитивні та негативні сторони існуючих технологій та обладнання ВТО.

Показано, що при виготовленні якісного одягу актуальною залишається проблема зниження рівня матеріальних, трудових та енергетичних витрат на всіх стадіях технологічного процесу. При цьому в технологічному процесі виготовлення швейних виробів значну частку трудових (20 – 30%) та енергетичних витрат (40 – 90%) від загальної трудомісткості та енергетичної складової займають операції ВТО. Тому актуальною є необхідність пошуку альтернативних шляхів удосконалення процесів ВТО, за рахунок яких можна суттєво знизити рівень енергетичних витрат та підвищити коефіцієнт корисної дії роботи обладнання.

Розглядаючи процес ВТО виготовлення одягу як велику систему (рис.1), були визначені специфічні особливості функціонування її підсистем і окремих взаємопов’язаних елементів, які мають характерні для систем внутрішні зв’язки, упорядкованість, цілісність і, певною мірою, незалежність.

Рис.1. Техніко-технологічна інформаційна система енергозабезпечення процесу ВТО.

При цьому аналіз показав, що найбільший вплив на рівень енерговитрат має підсистема “Обладнання ВТО” база даних якої охоплює наступні елементи: спосіб завантаження деталей одягу (БД1), джерело та параметри робочого середовища (БД2), тип приводу (БД3), тип та кількість робочих органів (подушок, манекенів) (БД4), система забезпечення охолодження виробу (БД5).

Підсистема “Стадії процесу ВТО” характеризується базою даних (БД6 – БД8) стосовно рівня енерговитрат на I, II, III стадіях процесу ВТО (недостатні, достатні, надлишкові) та включає параметричні показники якості на операціях ВТО, які в свою чергу залежать від фізико-механічних властивостей текстильних матеріалів та вимог щодо якості виконання операцій ВТО.

Підсистема “Операції ВТО” характеризується базою даних (БД9 – БД17), яка враховує велику різноманітність операцій ВТО (розпрасування, запрасування, загинання, пресування тощо) та вимоги до якості їх виконання.

Ці три підсистеми разом формують науково-технічний рівень (НТР) процесів ВТО.

Встановлено, що більшість досліджень (проф. Меліков Е.Х., проф. Березненко М.П., проф. Орловський Б.В., проф. Бурмістенков О.П. та ін.) були спрямовані на мінімізацію енергетичних витрат підсистеми “Обладнання ВТО” за рахунок удосконалення основних робочих органів (подушок), способів їх нагрівання, використання різних робочих середовищ, систем завантаження та керування процесами тощо. Показано, що альтернативою статичним методам навантаження (пресове обладнання ВТО) являються динамічні методи, в тому числі і відцентровий спосіб формування деталей одягу. Визначено, що найменш дослідженими залишаються динамічні методи ВТО. Ця технологія, як показали дослідження попередників, є перспективною і дає можливість зменшити метало- та енергомісткість конструкції обладнання за рахунок: відсутності масивних робочих органів; зниження витрат енергії на операції ВТО, зважаючи на циклічний характер споживання енергії лише в період обробки виробу; об’єднання операцій формування та формозакріплення в одному циклі обробки. Показано, що поза увагою дослідників залишились операції розпрасування, які, як показав аналіз технологічних послідовностей обробки чоловічих піджаків, займають 36% трудових витрат в загальних витратах при виконанні операцій ВТО. Крім цього не вирішеним залишилися питання визначення впливу низки факторів на роботу установки для віброформування деталей одягу, в тому числі використання процесу пропарювання, можливості регулювання силового поля в умовах температурного впливу.

У зв’язку з недостатністю існуючої інформаційної бази даних по показникам фізико-механічних властивостей тканин давальницького походження, в тому числі з урахуванням впливу на ці показники температури, виникає необхідність в проведенні додаткових досліджень з використанням статичних та динамічних методів та в удосконаленні пристрою і методики визначення показників жорсткості щодо згинання в умовах температурного впливу.

Таким чином, завдяки проведеному літературному огляду були виявлені основні напрямки удосконалення технології вібропресування, визначені мета, об’єкт, предмет і задачі досліджень дисертаційної роботи.

У другому розділі дисертації здійснений аргументований вибір предметів досліджень, представлена технічна характеристика засобів та методів визначення показників фізико-механічних властивостей предметів досліджень і процесів вібророзпрасування швів.

На прохання спеціалістів підприємства ВАТ “Желань” м. Київ, в якості предметів досліджень були вибрані так звані “складні” костюмні тканини давальницького походження, характеристика яких була доповнена результатами власних випробувань (табл.1) згідно діючих нормативних документів (ГОСТ, ДСТУ, ТУУ).

Дослідження показників фізико-механічних властивостей костюмних матеріалів (Р_р – розривальне зусилля, Н; е –видовження під час розриву,(%), Е_ст – умовно-миттєвий модуль пружності, МПа) статичним методом здійснювалось на установці “INSTRON” серії 5500 (похибка виміру ±1%) (рис.2, а). Динамічні характеристики матеріалів (Е_д – динамічний модуль пружності, МПа, д – декремент затухання (фазовий кут запізнювання деформації щодо напруги при сталих гармонійних коливаннях у в’язкопружному середовищі)) визначалися на установці проф. Кострицького В.В. УДМ-1КБ (рис.2, б).

Визначення показників жорсткості щодо згинання здійснювалося на пристрої ПТ–2 (ГОСТ 10550-93) та на удосконаленому нами пристрої для визначення показників жорсткості щодо згинання текстильних матеріалів в умовах температурного впливу (ПВЖЗ) (рис.2, в).

Окрім цього в розділі наведені методики виконання процесів вібророзпрасування швів на удосконаленій установці для віброформування деталей одягу (рис.2, г) та засіб і методика визначення кута загинання краю тканини (кута розпрасування в або кута відновлення a).