Рангові місця костюмних тканин за структурними, в’язкопружними характеристиками і показниками жорсткості щодо згинання

Найменування показника	Напрямок розкрою проб	Місце розташування тканини за показниками (від більшого до меншого)
Товщина, мм		II→I, V, VI→III→IV
Поверхнева густина, г/м2		II→III→I→VI→V→ІV
Кількість ниток на 100 мм	О	IIІ→II→I→ІV→V→VІ
	У	I→IIІ→ІV→II→VІ→V
Коефіцієнт незминальності, %	О	I→V→VІ→II→IIІ→ІV
	450	V→IIІ→II→ІV→I→VІ
	У	I→IIІ→II→VІ→V→ІV
Розривальнене зусилля Рр, Н	О	II→IIІ→V→VІ→ ІV→I
	450	V→VІ→ІV→IIІ→ІI→І
	У	VІ→ІV→V→IІ→ІІI→І
Умовно-миттєвий модуль пружності Ест, МПа	О	IV→III→V→I→II→VI
	450	IV→V→VI→III→I→II
	У	IV→III→VI →V→II→I
Динамічний модуль пружності Ед, МПа	О	III→ IV→I→II→V→VI
	450	III→ IV→II→V→I→VI
	У	IV→III→V→II→I→VI
Жорсткість щодо згинання EI, мкНЧсм2	О	II→III→I→V→IV→VI
	450	II→III→V→I→VI→IV
	У	II→V→VI→IV→III→I
Жорсткість щодо згинання GТ=200С, мкНЧм	О	III→II→I→V→IV→VI
	450	II→III→I→V→VI→IV
	У	II→V→VI→I→III→IV
Жорсткість щодо згинання GТ=1100С, мкНЧм	О	II→III→V→I→IV→VI
	450	II→V→III→VI→IV→I
	У	II→V→VI→IV→III→I

Виходячи з цього слід вважати, що для процесів ВТО (операцій розпрасування, запрасування, загинання) в якості вихідної бази даних слід використовувати показники жорсткості щодо згинання в умовах температурного впливу, а для оцінки експлуатаційної надійності виробів – динамічні характеристики.

В четвертому розділі, на основі попередньо проведеного аналізу конструкції швів, визначені величина припусків на шов (10 мм) та основні вимоги до оцінки якості (кута прилягання в та відновлення б). Дослідження процесів розпрасування швів здійснювалось на оригінальних експериментальних установках при використанні статичних та динамічних методів навантаження в умовах впливу температури та пропарювання.

На першому етапі досліджень визначалось мінімальне навантаження, при якому кут прилягання в→180⁰. Це дало можливість визначити величину сили супротиву згинанню досліджуваних предметів, які в подальшому використовувались при визначенні особливостей деформування припусків на шов в умовах гігротермічного впливу. Для вирішення цих задач в роботі використовувалась запропонована нами фізична модель процесу розпрасування шва (рис.4). Результати впливу ступеневого нагрівання швів, температура яких визначалась за допомогою вимірювача температури ИТ – 5 з похибкою ±2,5⁰С, представлені на рис.5.

Рис.4. Модель процесу розпрасування шва:

а – вихідне положення припусків на шов;

б, в, г – положення припусків на шов при відповідному навантаженні Р₁, Р₂, Р₃;

l – величина припуску на шов, мм;

в – кут прилягання припуску на шов, ⁰;

h₁, h₁^/ – відповідно відстань строчки до поверхні до і після навантаження, мм.

Рис.5. Залежність для костюмної тканини V(загинання зразків по основі).

Як видно із наведених даних, з підвищенням температури до 100⁰С повне прилягання швів (в=5–10⁰) забезпечується при навантаженні на порядок меншими в порівнянні з даними, отриманими при Т=20⁰С. При цьому встановлено (табл.6), що величина кута прилягання залежить як від температури, так і навантаження: найменші значення кутів прилягання (в =4 – 9⁰) досягаються при Т=110⁰С та Р=0,8 кПа.

Таблиця 6.