1.2.2. Шкіра, епітелій, слизові оболонки, відчуття дотику, смаку і нюх

Шкіра людини (рис. 1.2) є найбільший за площею орган людини. Вона забезпечує зовнішній захист організму, відіграє суттєву роль у підтриманні температури тіла, забезпечує відчуття дотику, тиску, болю. Шкіра складається з двох шарів – епідермісу (зовнішній шар) і дерми (внутрішній шар) Епідерміс утворений епітелієм, тобто пластом плоских тісно розташованих клітин, і має пори, через які виходить піт, та ті через які проходять волосини. Головна функція епітелію – захист, всмоктування і виділення (секреція). Саме епідерміс забезпечує найбільший опір протіканню електричного струму через тіло людини. Дерма утворена волокнистою сполучною речовиною, яку пронизують кровоносні судини, нерви, волосяні фолікули, сальні та потові залози, м’язи-підіймачі волосин, які скорочуються у відповідь на холод або страх, інколи утворюючи так звану «гусячу шкіру».

Рис. 1.2. Структура шкіри

Епітелій, або епітеліальні тканини, є важливим структурним елементом не лише шкіри, а і багатьох інших органів, які він вистеляє або вкриває. Епітеліальні тканини утворюються одним або кількома шарами клітин, які можуть мати різну форму – плоску, сплюснуту, кубічну, стовбчасту. Простий епітелій, утворений одним шаром клітин, є у ділянках органів, що вимагають високої проникності. Простий кубічний епітелій, наприклад, міститься у пігментному шарі сітківки ока.

Одношаровим також є епітелій, що вистеляє повітроносні шляхи – трахею та бронхи, але через те, що стовбчасті клітки цього епітелію мають різну висоту, такий епітелій зветься псевдобагатошаровим. Клітини різної висоти цього епітелію мають різну функцію. Одні клітини мають війки, вони затримують і видаляють будь-які сторонні частки. Між війчастими клітинами розташовані келихоподібні клітини з тонкими ворсинками. Ці клітини продукують слиз, який допомагає виводити сторонні частки з повітроносних шляхів під час кашлю або чхання.

Внутрішні поверхні ротової порожнини, травного тракту, придаткових порожнин носа, дихальних органів, сечостатевих шляхів, вивідні протоки залоз тощо вистелені м’яким шаром, який зветься слизовою оболонкою. Слизова оболонка має товщину 0,5 – 4 мм, поверхня її вкрита слизом, що виділяється залозами, які знаходяться безпосередньо в оболонці, і запобігає її висиханню.

В шкірі, епітеліальних тканинах та слизових оболонках знаходиться надзвичайно велика кількість рецепторів – закінчень чутливих нервових волокон або спеціалізованих кліток, що перетворюють подразнення, які надходять ззовні та зсередини організму у нервове збудження, що передається до центральної нервової системи.

У самих верхніх шарах шкіри знаходяться вільні нервові закінчення, що сприймають дотик, тиск, біль, тепло, холод. В епідермісі переважно безволосих ділянок шкіри розташовані також диски Меркеля – вільні рецептори тактильної чутливості, які реагують на дотик до шкіри. Глибше, у дермі шкіри, знаходяться тактильні рецептори кількох інших типів, які сприймають також обертальні рухи, вібрацію, зміну тиску. Навколо волосяних фолікулів розташовані вільні нервові закінчення, що реагують на дотик і легкі зміщення кореня волосини.

Смакові рецептори, або смакові бруньки, реагують на вплив розчинених речовин. Вони локалізуються переважно у складі сосочків язика, невелика кількість смакових бруньок знаходяться також на піднебінні, горлі та надгортаннику. Окремі смакові бруньки різних частин язика сприймають одне з чотирьох смакових відчуттів – солодке, гірке, кисле та солоне. Багато інших смаків утворюються комбінацією цих основних відчуттів між собою, а також з іншими відчуттями, зокрема, температурою, запахом тощо. Смак, що відчуває людина, впливає на її апетит і травлення і в свою чергу може залежати від фізіологічного стану цієї людини. Під час деяких захворювань смакові відчуття можуть бути порушені.

Нюхові рецепторні клітини розміщені у верхній частині носової порожнини у так званому нюховому епітелії. Відростки цих клітин досягають нюхових цибулин, через які здійснюється зв'язок із нюховими ділянками головного мозку. Нюх у людини розвинений краще, ніж смак. Завдяки нюху людина отримує попереджувальну інформацію про наявність у повітрі токсичних та інших шкідливих речовин. Знижена нюхова чутливість і втрата нюху виявляється в неможливості відчувати запахи речовин у повітрі, розпізнавати зіпсовану їжу. Для працівників парфумерної, харчової промисловості, сфери харчування втрата нюху може стати причиною зміни професії.

Шкіра, епітеліальні тканини та слизові оболонки можуть уражатися внаслідок дії різноманітних чинників виробничого процесу – хімічних, фізичних, біологічних і навіть соціальних. Найбільш поширеними захворюваннями шкіри є вугрі, фурункули, бородавки, кісти, шкірні висипи та рак шкіри.

Вугрі утворюються коли сальні залози продукують надмірну кількість секрету. Цей секрет окислюється та утворює чорні пробки, що закупорюють пори шкіри. Затримка секрету, змертвіння клітин та інфікування створюють умови для запалення та утворення пустул – невеликих вогнищ запалення, заповнених гноєм.

Внаслідок інфікування організму стафілококами у волосяному фолікулі або сальній залозі виникає гостре запалення і нагромаджується гной, створюючи фурункул. Група фурункулів може зливатись та збільшуватись, формуючи карбункул.

Бородавки розвиваються внаслідок інфікування шкіри папілома-вірусом людини, який спричиняє розростання клітин епідермісу. Надлишок клітин виштовхується нагору, утворюючи видиме потовщення.

Кіста – мішкоподібне утворення, що містить рідину або напіврідкі маси. У більшості кіст є щільна капсула. Поширений вид кісти – стеатома, або жировик, – капсула, заповнена секретом сальних залоз.

Висипи утворюються у разі різноманітних запалень шкіри, викликаних алергічними реакціями, інфекційними хворобами, а також такими хворобами шкіри як екзема та псоріаз. Висипи можуть захоплювати невеликі ділянки або навіть велику частину тіла і супроводжуватися гарячкою та свербінням.

Наслідком надмірного впливу на шкіру сонячного або виробничого випромінювання, яке містить ультрафіолетові промені, може бути часткова загибель клітин шкіри, зміна їхньої форми та розміру, ушкодження ДНК, зміна генетичного коду клітин і рак шкіри.

Слизові оболонки дихальних шляхів та очей можуть пересихати, внаслідок чого зменшується їх захисна здатність протистояти мікробам.