1.2.4. Будова вуха, слух і рівновага

Сприйняття звукових коливань людина здійснює зовнішнім вухом (рис. 1.4.), а саме завдяки вушній мушлі – видимій частині зовнішнього вуха, яка спрямовує звукові хвилі до слухового ходу. Звукові хвилі, потрапивши на барабанну перетинку, спричиняють її коливання.

Вухо поділяється на три частини. Зовнішнє вухо, у якому є волосини і залози, що виробляють вушну захисну сірку, служить для проведення звуку. Середнє вухо передає механічні коливання. Внутрішнє вухо трансформує механічні коливання у нервові імпульси.

Середнє вухо – заповнена повітрям порожнина у скроневій кістці, між барабанною перетинкою і внутрішнім вухом. Три маленькі слухові кісточки – молоточок, коваделко і стремінце – передають звукові коливання від барабанної перетинки до внутрішнього вуха. Слухова (євстахієва) труба сполучає середнє вухо з носовою частиною горла, цей канал вирівнює тиск по обидва боки барабанної перетинки. Стремінце – це найменша кісточка, яка нагадує кінське стремено. З’єднана з коваделком за допомогою суглоба і, подібно до двох інших слухових кісточок (молоточка і коваделка) утримується завдяки зв’язкам.

Інша назва внутрішнього вуха – лабіринт – відображає його будову. Внутрішнє вухо складається із системи перетинчастих каналів, що мають кісткову основу. Орган слуху локалізується у слимакоподібній завитці, а відчуття рівноваги отримується від структур, розміщених у півколових каналах. Ці три кісткові канали розміщені у трьох взаємно перпендикулярних площинах. Найменші рухи голови супроводжуються переміщенням рідини в півколових каналах.

Рис. 1.4. Структура вуха

Звукові хвилі зумовлюють коливання барабанної перетинки. Слухові кісточки передають коливання до овального вікна – на перетинку, що закриває вхід до внутрішнього вуха. Її коливання спричиняють хвилеподібні рухи рідини, що заповнює завитку, наслідком чого є подразнення волоскових клітин. Завитка має три заповнених рідиною канали, що лежать паралельно і закручені навколо кісткової осі. Серединний канал – завиткова протока – містить спіральний (Кортіїв) орган, що сприймає звукові подразнення. Цей орган локалізований на мембрані, складається з підтримуючих клітин і тисяч укладених рядами чутливих волоскових клітин, що перетворюють механічні коливання на електричні імпульси, які передаються до головного мозку.

Відчуття рівноваги ґрунтується не лише на інформації, що надходить від чутливих елементів внутрішнього вуха, а й на зоровому сприйнятті, а також на інформації від рецепторів організму, зокрема тих, що локалізовані навколо суглобів. Цю інформацію переробляє мозочок і кора головного мозку, що дає змогу утримувати тіло у просторі. Кожний півколовий канал має ампулу (розширення), у якому є чутливі елементи – ампульні гребінці. Два розширення присінка внутрішнього вуха – мішечок і маточка містять чутливі ділянки – плями, які контролюють положення голови стосовно землі. Якщо нахилити голову, під дією тяжіння субстанція, в яку втоплені вирости чутливих клітин, зміщується, подразнюючи волоскові клітини. Ампульні гребінці сприймають обертальні рухи. Волоскові клітини гребінців втоплені у так званий желатинозний купол. Під час обертання рідина у каналах рухається, зміщуючи желатинозний купол і збуджуючи волоскові клітини.

Нормальне функціонування органу слуху так же як і органу зору залежить від багатьох чинників. Ураження його можливе як від надмірного звуку, так і внаслідок дегенеративних змін, що виникають із віком. Слух та зір взаємопов’язані таким чином, що зменшення функціональних можливостей одного компенсується підсиленням іншого. Деякі сенсорні розлади можуть бути садковими. Важливо діагностувати та виправляти слухові та зорові розлади у дітей якомога швидше, оскільки корекція ефективна лише в ранньому віці.

Кондуктивна глухота є наслідком порушень звукопроведення до внутрішнього вуха. У дорослих це зазвичай зумовлено надлишком вушної сірки. Іншими причинами є ушкодження барабанної перетинки або іммобілізація коваделка і стремінця, що розміщені у середньому вусі. Сенсоневральна глухота виникає, якщо нервові імпульси слабо проводяться внаслідок ушкодження структур внутрішнього вуха або слухового нерва. Ушкодження структур внутрішнього вуха часто буває природженим. До інших причин належать: побічна дія деяких ліків, тривалий вплив гучного шуму, підвищення внутрішньовушного тиску рідини при хворобі Меньєра або вікові зміни структури вуха.