Рекомендації для проведення розрахунків

1. Використовуючи формулу перехресної еластичності, визначити зміну обсягу продажу товару-субституту.

2. Розрахувати величину маржинального доходу для лінійки товарів-субститутів (МД_а), грн.

3. Розрахувати відносне значення маржинального доходу для лінійки товарів-субститутів

4. Розрахувати зміну беззбиткового обсягу реалізації з врахуванням придбання лінійки товарів-субститутів.

Таблиця 8.2 – Початкові дані для проведення розрахунків

Варіант	Лінійка товарів					Запланована зміна ціни на яблука, %		Коефіцієнт перехресної еластичності
	Яблука		Груші
	Ціна, грн./кг	Змінні витрати, грн./кг		Ціна, грн./кг	Змінні витрати, грн./кг
1	10,0	6,0		9,0	4,0		- 5		2
2	7,0	5,0		15,0	10,0		+ 5		1,6
3	8,0	6,5		15,0	9,0		- 6		1,4
4	7,5	6,0		14,0	8,0		+ 7		1,3
5	8,5	5,5		12,0	8,0		+ 6		4
6	9,0	6,5		17,0	10,0		- 4		2
7	10,5	8,5		9	6,0		+ 4		1,2
8	9,5	7,5		8	5,0		- 3		1
9	9,3	7,3		9,0	7,0		+ 3		0,8
10	9,1	6,1		9,5	6,5		- 2		0,7
11	8,7	6,7		10,0	8,0		+ 2		1
12	8,5	6,5		9,7	5,7		- 5		1,2
13	8,3	5,3		9,6	5,6		+ 5		3
14	8,1	5,1		9,3	5,3		- 6		1,2
15	7,9	6,9		9,1	5,1		+ 7		1,5
16	7,6	4,6		8,9	6,9		+ 6		0,9
17	7,4	5,4		8,7	4,7		- 4		0,8
18	7,2	5,2		8,4	4,4		+ 4		1,8
19	6,9	4,9		8,2	5,2		- 3		1,9
20	6,8	3,8		7,9	3,9		+ 3		2

3. Розрахувати фінансові показники діяльності підприємства та необхідний рівень еластичності попиту на товар, за умови підвищення ціни. Вихідні дані для розрахунків зведені до таблиці 8.3. Результати розрахунків оформити у вигляді таблиці 8.4 Зробити висновки стосовно доцільності запланованих заходів.

Таблиця 8.3 - Початкові дані для проведення розрахунків

Варіант	Ціна товару, грн.	Заплановане підвищення ціни, %	Змінні витрати, грн./ шт.	Рентабельність одиниці продукції, (до підвищення ціни),%	Обсяг реалізації, шт.
1	100	10	60	15	1000
2	80	8	50	12	1000
3	90	12	60	14	900
4	70	15	45	10	800
5	60	20	40	8	800
6	50	18	30	9	1000
7	40	17	20	16	600
8	95	16	75	12	500

Продовження таблиці 8.3

Варіант	Ціна товару, грн.	Заплановане підвищення ціни, %	Змінні витрати, грн./ шт.	Рентабельність одиниці продукції, (до підвищення ціни),%	Обсяг реалізації, шт.
9	85	14	55	15	700
10	75	15	45	16	650
11	70	9	30	14	850
12	65	19	30	11	550
13	60	10	25	10	950
14	55	18	20	9	750
15	40	20	20	8	650
16	45	5	25	7	450
17	50	6	25	10	400
18	100	7	80	11	600
19	120	8	90	12	700
20	110	9	70	15	900

Таблиця 8.4 – Розрахунок фінансових показників діяльності підприємства

Показник	До підвищення ціни	Після підвищення ціни
Ціна товару, грн./шт.
Заплановане підвищення ціни, %
Змінні витрати, грн./ шт.
Маржинальний дохід , грн./шт.
Зміна беззбиткового обсягу реалізації, %
Обсяг реалізації, шт.
Виручка від реалізації, грн.
Зміна виручки від реалізації, грн.
Загальна сума змінних витрат, грн.
Валовий маржинальний дохід, грн.
Загальна сума постійних витрат, грн.
Загальний прибуток, грн.
Прибуток, грн./шт.
Рентабельність одиниці продукції, %
Коефіцієнт еластичності попиту

Питання для перевірки знань

1. Визначте сутність цінової політики підприємства.

2. За допомогою якого механізму відбувається реалізація цінової політики?

3. Визначте особливості встановлення цін на багатономенклатурних підприємствах.

4. Наведіть формули розрахунку розміру уточненого доходу від продажу продукції, що входить до лінійки товарів.

ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ № 9

Тема: Встановлення цін у міжнародних контрактах

Мета: ознайомлення студентів з правилами встановлення цін у міжнародних контрактах та набуття студентами навичок розрахунку цін при здійсненні експортно-імпортних операцій.

Теоретичні відомості

Одним з основних питань при укладанні міжнародних контрактів є встановлення ціни.

Ціни, що використовуються в зовнішньо-торгівельній діяльності називаються цінами світового ринку [10].

У міжнародному контракті купівлі-продажу обов’язково вказуються: одиниця виміру ціни, базис ціни, валюта ціни, cпociб фіксації та рівень ціни.

В залежності від особливості ринку та наявної інформації про ціни, визначення цін у міжнародних контрактах здійснюється на основі:

1. Цін міжнародних бірж (встановлення за курсом визначеної біржі на день поставки).

2. Довідкових цін, що публікуються об’єднаннями виробників та інформаційними агенціями в періодичній пресі.

3. Прейскурантних цін, що публікуються виробниками в галузевих виданнях на базисні види товарів.

4. Цін міжнародних товарних аукціонів (найвища ціна на запропоновану продукцію).

5. На основі середніх експортних та імпортних цін, що склались на даному ринку.

6. На основі ціни пропозицій лідерів ринку по випуску даного виду продукції.

За багаторічну практику міжнародної торгівлі та укладання договорів сформувалися правила поведінки експортерів та імпортерів – правила Incoterms (International Commercial Terms), остання редакція яких відбулась у 2010 році (табл. 9.1).

Правила Іncoterms встановлюють базис ціни міжнародного контракту шляхом обумовлення можливості включення до ціни транспортних та страхових витрат. Визначені в Іncoterms торгові терміни становлять універсальний набір умов, знання та застосування яких полегшує здійснення торгових операцій [26].

Використання базисних умов контрактів в Україні регламентовано Указом Президента України від 4 жовтня 1994 р. з внесеними подальшими змінами і доповненнями [20].

Таблиця 9.1 - Класифікація груп і умов поставки згідно правил Іncoterms-2010*

Назва групи	Умови поставки	Умови відшкодування транспортних витрат, ризиків, митних зборів	Транспорт (спосіб транспортування)
			Вод-ний	Автомо-більний	Заліз-ничний	Повіт-ряний	Комбінований
Група “Е”	EXW	Франко-завод	+	+	+	+	+
Група “F”	FCA	Франко –перевізник (назва місця призначення)	+	+	+	+	+
	FAS	Вільний уздовж борта судна (назва порту відвантаження)	+	-	-	-	-
	FOB	Вільний на борту (назва порту відвантаження)	+	-	-	-	-
Група “C”	CFR	Вартість та фрахт (оплачений фрахт до порту призна-чення)	+	-	-	-	-
	CIF	Вартість, страху-вання та фрахт (порт призначення)	+	-	-	-	-
	CIP	Фрахт і страху-вання сплачені до... (вказується пункт призначення)	+	+	+	+	+
	CPT	Фрахт сплачений до (вказується пункт призначення)	+	+	+	+	+
Група “D”	DAТ	Поставка на терміналі	+	+	+	+	+
	DАР	Поставка в пункті	+	+	+	+	+
	DDР	Поставка зі сплатою мита	+	+	+	+	+

*Складено за даними [http://www.tamognia.ru/incoterms_2010/]

Залежно від способу фіксації, розрізняють наступні види цін: тверда; рухома; з подальшою фіксацією; ковзаюча.

Тверда ціна встановлюється в момент підписання контракту і не змінюється протягом терміну його дії.

Рухома ціна передбачає можливість зміни, за умови коливань ринкової ціни на даний товар під час виконання контракту. Зазвичай у контракті обумовлюється граничне відхилення ринкової ціни, за якого не відбувається перегляд встановленої контрактної ціни.

Ціна з подальшою фіксацією передбачає встановлення цін на дату поставки виходячи з світових цін, біржових котирувань, опублікованих цін в профільних інформаційно-галузевих виданнях. Покупцю може бути надано право вибору моменту фіксації ціни протягом строку дії контракту.

Ковзаюча ціна найчастіше встановлюється у довгострокових контрактах, оскільки протягом дії контракту суттєво змінюються економічні умови поставок та світові ціни на продукцію. Ковзаюча ціна складається з двох частин – базової і змінної. Базова ціна встановлюється на дату підписання контракту. Змінна ціна враховує економічні трансформації, що відбулись на момент поставки товарів в країні експортера. Ковзаюча ціна розраховується за формулою:

, (9.1)

де - кінцева ціна;

– базова ціна;

- частки, які займають у ціні окремі складові;

- індекси цін на матеріали на період закупівлі їх постачальником;

- індекси заробітної плати на період перерахунку ціни;

- незмінна частка у змінній частині ціни.

Перелік елементів формули визначення ковзаючої ціни може бути розширений за рахунок інших складових, що займають суттєву частку у складі витрат на виготовлення продукції. При цьому сума всіх часток елементів повинна дорівнювати одиниці.

Розрахунок контрактної ціни передбачає врахування технічних i комерційних поправок до ціни.

Найбільш відомими технічними поправками є :

1. Поправка на техніко-економічні відмінності. Розглядаються розбіжності у параметрах даного виробу і виробів-аналогів, на які встановлені конкретні ціни. Наприклад, при здійсненні розрахунку цін на машини й обладнання найчастіше робляться поправки на потужність i продуктивність виробів, витрати палива та електроенергії. В цьому випадку формула має вигляд:

, (9.2)

де – розрахункова ціна і потужність (продуктивність);

- базова ціна і потужність (продуктивність) виробу-аналога;

– коефіцієнт гальмування ціни.

2. Поправка на комплектацію. Розраховується на основі відмінності в комплектації виробу, що оцінюється, та аналогу. Поправка робиться шляхом віднімання ( додавання) від (до) ціни аналога ціни вузлів.

3. Поправка на умови використання. Машини і обладнання, призначені для роботи в умовах високої температури та вологості, повинні відповідати особливим вимогам і забезпечувати надійність техніко-економічних показників та інші необхідні споживчі властивості. Поправка становить 10-15% від вартості продукції у звичайному виконанні [3].

4. Поправка на серійність. Передбачає встановлення знижок на продукцію серійного та масового виробництва.

Найпоширенішими комерційними поправками є:

1. Приведення до єдиних умов поставки. Імпортні ціни приводяться до умов поставки "франко-кордон" (DAF) або CIF — порт країни-покупця. Експортні ціни приводяться до умов поставки "франко кордон" (DAF) або FOB країни-продавця. Дані про вартість фрахту та страхування беруться зі спеціальних даних транспортно-експедиційних організацій. Під час розрахунків залежності між умовами ClF тa FOB застосовується така формула:

(9.3)

де - ціни на продукцію з врахуванням транспортування на умовах CIF i FOB;

Ф - вapтicть фрахту (перевезення від порту відправлення до порту призначення),

А - ставка страхування вантажу під час перевезення водним транспортом.

2. Поправка на торг. У встановленні цін контактів цей вид поправки переважно не використовується.

3. Поправка на термін поставки. Внаслідок існування часового лагу між встановленням ціни у контракті і моментом поставки, поточні ціни змінюються, що вимагає корегування ціни на момент поставки. Механізмом приведення імпортних цін є використання індексів експортних цін, опублікованих в профільних інформаційно-галузевих виданнях. Розрахунок приведеної імпортної ціни здійснюється за формулою:

(9.4)

де - приведена ціна;

- ціна на дату поставки за контрактом;

і₁ – індекс на дату поставки за контрактом;

і₂ - індекс цін на дату закінчення поставки.

4. Поправка на умови платежу. В залежності від умов розрахунку (готівка, чек, переказ, інкасо, авансовий, у кредит і т. д.) відбувається корегування базисної ціни контракту на дату фактичного розрахунку. Наприклад, якщо розрахунок здійснюється з розстрочкою платежу, ціна визначається за формулою:

(9.5)

де - контрактна ціна на дату фактичних розрахунків;

- базисна ціна;

- банківський відсоток за кредит, взятий продавцем;

Т – період надання кредиту.

Процес визначення цін експортних та імпортних операцій відрізняється між собою.

Визначення ціни на товари, що експортуються містить такі етапи:

1. Визначення собівартості виготовлення продукції.

2. Визначення національної собівартості шляхом включення в ціну прибутку, який бажає отримати виробник товару.

3. Визначення і включення до ціни вивізного мита.

4. Внесення поправок до ціни.

Таким чином, для продукції, що експортується :

(9.6)

де - експортна ціна, грн.;

- витрати на виготовлення продукції (собівартість), грн.;

- норматив рентабельності, %;

- вивізне мито, грн.;

- поправки до ціни, грн.

Визначення ціни на товари, що імпортуються, містить такі етапи:

1. Визначення митної вартості товару, в яку включається ціна, зазначена у рахунку-фактурі та фактичні витрати, здійснені відповідно до правил Incoterms. Іноземна валюта перераховується в національну за курсом НБУ на день подання митної декларації.

2. Проведення розмитнення товару шляхом нарахування на митну вартість мита та митних зборів та їх сплати. Мито може розраховуватись адвалерним способом (% до митної вартості), специфічним (кількісна або фізична одиниця товару), комбінованим. При застосуванні адвалерного виду мита розрахунок здійснюється за формулою:

(9.7)

де М_∑ - сума ввізного мита;

МВ – митна вартість товару , грн.;

М – ставка ввізного мита, %.

При застосуванні специфічного виду мита розрахунок здійснюється за формулою:

(9.8)

де М_∑ - сума ввізного мита;

К – кількісна або фізична характеристика товару в натуральному виразі;

М – ставка ввізного мита в іноземній валюті за одиницю товару;

К_в – курс іноземної валюти, встановлений НБУ на день прийняття документів.

При застосуванні комбінованого виду мита сплаті підлягає сума ввізного мита, розрахована за адвалерною або специфічною ставкою, в залежності від того, яка є більшою [5].

Митні збори – це збори, якими обкладаються товари понад мита за надані імпортеру митні послуги, митне оформлення товарів, переміщення товарів через кордон, збереження на складі митниці, перебування під митним контролем, здійснення санітарного та іншого контролю товарів [10]. Митні збори також є складовою ціни імпортного товару.

3. Включення в ціну непрямих податків (акцизний податок та ПДВ).

4. Включення в ціну посередницьких надбавок.

Таким чином, ціну товарів, що імпортуються, розраховують за формулою:

(9.9)

де МЗ – митні збори, грн.;

А – акцизний податок, грн.;

ПДВ – податок на додану вартість, грн.;

Н – посередницька надбавка, грн.