Питання для перевірки знань

1. Поясність природу залежності між обсягом випуску продукції, витратами та прибутком.

2. Перелічіть основні етапи визначення точки беззбитковості та розкрийте їх зміст.

3. Висвітліть сутність аналітичного методу розподілу витрат на постійні та змінні.

4. Перелічіть відомі вам методи розрахунку точки беззбитковості.

5. Охарактеризуйте математичний метод розрахунку точки беззбитковості.

6. Поясніть поняття «маржинальний дохід» та наведіть формулу його розрахунку.

7. Визначте переваги та недоліки графічного методу визначення точки беззбитковості та поясніть принципи його побудови.

8. Що характеризує «зона безпеки» на графіку беззбитковості?

9. За яких умов встановлення цін на основі методу беззбитковості є доцільним?

Практичне заняття № 5 Тема: Розрахунок ціни продукції методом прямих витрат

Мета: закріплення теоретичних знань студентами та розвиток практичних навичок розрахунку ціни продукції методом прямих витрат.

Теоретичні відомості

Метод прямих витрат передбачає визначення ціни на базі прямих витрат з додаванням до них визначеної надбавки - прибутку. Розрахунок ціни означеним методом був започаткований Джонатаном Харрісом у 1936 році в США і отримав назву «директ-костинг» (direct costing).

Головною особливістю директ-костингу (DC) є планування собівартості продукції тільки на основі змінних витрат. При цьому постійні витрати збирають на окремому рахунку і з заданою періодичністю списують безпосередньо на дебет рахунку фінансових результатів, наприклад, «Прибутки та збитки».

За способом включення до собівартості продукції витрати організації в системі обліку DC поділяються на:

- прямі - витрати, передбачені технологією виробництва конкретного виду продукції, робіт, послуг, які можуть бути безпосередньо віднесені на собівартість об’єкта калькулювання в момент їх здійснення або нарахування безпосередньо на підставі даних первинних документів.

- непрямі - витрати, пов’язані з виробництвом всіх або групи об’єктів калькулювання, які можуть бути віднесені на собівартість об’єкта калькулювання тільки встановленими методами розподілу.

Сума прибутку і постійних витрат називається в цій системі обліку маржинальним доходом (сумою покриття).

В науковій і періодичній літературі існує кілька різних варіантів концепції DC [28-30]. На думку науковців, обмежена собівартість може включати:

• тільки прямі витрати;

• тільки змінні;

• розраховуватись на основі виробничих витрат.

Сучасна система DC пропонує два варіанти обліку витрат:

- простий DC, при якому у складі собівартості враховуються тільки прямі змінні витрати

- розвинений DC, при якому в собівартість включаються прямі змінні і прямі постійні витрати.

Для деяких підприємств у силу галузевої специфіки і технологічних особливостей відбувається об’єднання таких понять як "прямі витрати" та "змінні витрати" в практиці управління витратами. В зв’язку з цим, організація обліку витрат і результатів за системою простого DC може бути представлена таким чином:

- прямі умовно-змінні витрати, які пов'язані безпосередньо з виробничим процесом і знаходяться в прямій залежності від обсягів продукції, що випускається, відображаються в бухгалтерському обліку на рахунках «Основне виробництво» і «Допоміжні виробництва»;

- умовно-постійні витрати в частині управлінських і господарських витрат відображаються на рахунку «Загальногосподарські витрати» і в кінці кожного звітного періоду повністю списуються на результати продажу продукції (робіт, послуг) за дебетом рахунку «Собівартість реалізації», який в кінці звітного періоду списується на «Фінансові результати».

Однак необхідно відзначити, що найбільш важливим моментом застосування розвиненої моделі DC є аналіз накладних витрат і співвіднесення їх із загальним обсягом брутто-прибутку, а також формування системи прямого віднесення витрат на об’єкти калькулювання.

Система DC дозволяє проводити ефективну політику ціноутворення. У деяких ситуаціях, при недостатній завантаженості виробничих потужностей, залучення додаткових замовлень може бути виправдане навіть у тому випадку, коли оплата за них не покриває повністю витрати з їх виконання. Знижувати ціну на такі замовлення можна до певної межі, що визначається необхідністю повної компенсації змінних витрат на виробництво продукції і часткової компенсації постійних витрат. При встановленні ціни нижче цієї межі витрат, виконання замовлень на виготовлення продукції є недоцільним. Визначити значення межі дозволяє система DC.

Управлінські рішення подібного роду йдуть у розріз з традиційними уявленнями про те, що в основі ціни неодмінно повинна знаходитись ідея компенсації повної собівартості продукції.