8. Боспорське царство.

• Боспорське царство – антична держава в Північному Причорномор'ї на Боспорі Кіммерійському (Керченській протоці).

• Столиця - Пантікапей.

• Державний устрій – рабовласницька монархія

• Утворилося 480 року до н. е. в результаті об'єднання грецьких міст на Керченському і Таманському півостровах.

• Пізніше територія держави розширилася вздовж східного берега Меотиди (суч. Азовського моря) до гирла Танаїсу (Дону).

• Найбільшого розквіту Боспорське царство досягло в IV-III ст. до н.е.

• Починаючи з ІІІ ст. до н.е. внаслідок кризи всієї рабовласницької системи Боспор поступово занепадає, відбуваються фінансово-економічні й соціальні катаклізми.

• Повстання під проводом Савмака 107 р. до н.е.поглибило цей процес. У літературі його тлумачать по-різному: як палацовий переворот з метою усунення царя Перісада з престолу; як вияв класової боротьби рабів проти рабовласників; як національно-визвольний рух місцевого скіфсько-сарматського населення проти боспорської зверхності.

• Після глибоких струсів Боспорське царство вже не могло піднестися. Впродовж І ст. до н.е. воно потрапляло в залежність то від Понтійського царства, то від Риму.

• В ІІІ ст. н.е. його територію розорили готи, а в IV ст. н.е. остаточно зруйнували гунни.

• В 1-й пол. VI ст увійшло до складу Візантії.

9. Кочові народи Північного Причорномор’я в добу раннього залізного віку (кіммерійці, сармати).

Кімерійці – кочові іракомовні скотарі, що прийшли з території Азії. Перший народ на Укр, імя якого згадується в писемних джерелах. Хронологічні межі: 9-7 ст.до н.е.

Територія розселення: Причорномор’я, Крим, Кавказ.

Суспільний устрій: утворили рабовласницьку державу на чолі з царем. населення склад з кімер(степи Пн.Причор-я)+завойованих місцевих племен чорноліської культури(Лісостеп).

Господарство:Кім. займалися кочовим скотарством (переусім конярством), ремеслами(гончарство, обробка бронзи/заліза, зброярством). Чорнолісці займалися рільництвом, присадибним скотарством, гончарством, ковальством. Військова справа: основа війська – кіннота, озброєнні: залізні мечі,далекобійні луки зі стрілами, бойові молота і булави. Завойовницькі походи до Малої Азії.

Культура: віра в потойбічне життя, поховання в курганах, ставили кам’яні стели із зображ. озброєних фігур без голови.

Сармати – іраномовні племена, споріднені зі скіфами, з’явилися з уральсько-поволзьких степів.

Хронологічні межі: 3 до - 3 н.е.

Територія розселення: Пн.Причорномор’я,Приазов’я.

Суспільний устрій: жили племенами(роксолани, алани,аорси); значні пережитки матріархату; рабовласництво; уважається, що власної держави не створювали.

Господарство: кочове скотарство, полювання, землеробство засвоєно на початку н.е, розвиток ремесла(ткацтво, гончарство, ковальство).

Військова справа: основа війська – важкоозброєна піхота і кіннота, озброєння: луки, списи, мечі (мали панцири, щити).

Культура: язичництво, культ богині-матері Астарти (покровительки коней), віра в очисну силу вогню.

Пам’ятки: курган Сокоорва Могила на Миколаївщині. У 4 ст. сармати були витіснені готами і гунами, частково асимільовані під час Вел.переселення народів.