18. Визначення рівня централізації управління

Значний вплив на ефективність структури управління справляє виважене поєднання централізації й децентралізації управління. Централізація - це концентрація прав щодо прийняття рішень, зо­середження владних повноважень на вищому рівні управління підприємством. Централізація управління має свої переваги й не­доліки. Серед переваг централізації управління є:

- вищий рівень контролю за діяльністю управління;

- можливість зведення до єдиного стандарту всіх операцій, ви­конуваних в межах підприємства;

- усунення можливого дублювання тих чи інших заходів і зу­силь;

.- ефективне використання кадрів, обладнання виробничих приміщень, запровадження комп'ютеризації й механізації процесів.

Недоліками централізованого управління є:

- зростання бюрократизму, накопичення важливих для вирі­шення питань, збільшення обсягів документації;

- повільність у прийнятті рішень, особливо на робочих місцях;

- рішення приймаються тими, хто не знайомий з реальною си­туацією на виробництві.

Рівень централізації управління змінюється у процесі розвитку, і така зміна об'єктивно виявляє тенденцію — закономірність управління. Відповідно до цієї закономірності не вважається взагалі поганим чи хорошим як високоцентрализоване, так і децентралізоване управління. Для кожного етапу розвитку мусить бути свій, оптимальний рівень централізації.

Ця закономірність знаходить свій відбиток у порядку розподілу актів управління з ієрархії системи управління та зміні варіантів цього розподілу з розвитком виробництва, його якісного реформування. У формальному відношенні це передусім розподіл повноважень із вертикалі системи та делегування в процесі управління.

19. Суть аналізу організаційних стуктур управління

Організаційна структура управління в системі менеджменту постійно змінюється під впливом факторів внутрішнього і зовнішнього середовищ, а також результатів виробничо-господарської діяльності підприємства. Постійними є аналіз та оцінювання діючих організаційних структур управління з метою їх удосконалення.

Існує декілька способів аналізу та оцінювання організаційної структури управління: експертний, аналогій, структуризації цілей і завдань, організаційного моделювання, структурних еволюційних порівнянь.

Експертний спосіб

Сутність його полягає у попередньому дослідженні чинної структури управління, виявленні недоліків і характерних особливостей. Для цього проводять діагностичне дослідження системи менеджменту з метою порівняння фактичних значень відповідних показників з нормативними (плановими).

Спосіб аналогій

Передбачає використання організаційних структур і форм управління, що виправдали себе на інших підприємствах.

Спосіб структуризації цілей і завдань

Має на меті розгляд організації як багатоцільової системи, а також структуризацію цілей і проблем організації за певними ознаками, які беруть за основу при визначенні видів діяльності, функцій, складу управлінських робіт.

Способи організаційного моделювання

Базуються на використанні формальних показників системи управління і створенні відповідних моделей.

Спосіб структурних еволюційних порівнянь

В його основі такі положення:

— необхідність оцінювання організаційної структури управління в процесі її розвитку (з урахуванням змін, удосконалень, уточнень тощо);

— необхідність комплексного застосування під час оцінювання організаційної структури управління всіх способів — експертного, порівнянь та аналогій, структуризації завдань і цілей тощо.