- •1. Що таке система, види систем
- •2. Що таке управління? Основні його елементи.
- •7. Емерсон і його 12 принципів продуктивності.
- •8. Трентовський і його філософське бачення управління.
- •9. Приватні (специфічні) функції управління
- •10. Ланки в організаційній структурі управління
- •11. Ступінь управління
- •12. Управлінські процедури
- •15. Три підходи до організації структури управління
- •16. Загальні функції управління
- •17. Характеристика підсистеми атп, що управляє
- •18. Визначення рівня централізації управління
- •19. Суть аналізу організаційних стуктур управління
- •20. Алгоритм побудови організаційних структур управління
- •23. Богданов і його "Тектологія"
- •25. "Технократична школа" управління, її представники
- •26. Системний підхід в управлінні - ст.52
- •27. Ситуаційний підхід в управлінні - ст.52
- •28. Загальна теорія управління
- •29. Слідство із аксіоми.
- •30. Основні характеристики організаційних структур управління
- •33. Алгоритм вдосконалення структур упраління
- •35. Класифікація автотранспортних підприємств
- •40. Емпірична школа менеджменту та її представники
- •41. Процес управління та його характеристика
- •42. Принципи побудови організаційних структур
- •43. Психологічний клімат в колективі та його формування
- •44. Принцип контролю та його зміст
- •45. Закономірності управління, їх характеристика
20. Алгоритм побудови організаційних структур управління
Роботи з проектування раціональних структур управління (алгоритм системного утворення організаційної моделі) здійснюють у такому порядку. Спочатку уточнюють цілі піприємства (об’єднання). У загальному вигляді цілі підприємств сформульовано у їх статуті.
У процесі проектування здійснюється перевірка відповідності структури управління організаційній побудові підприємства, правильності співвідношення працівників за функціями управління, ефективності вертикальних і горизонтальних зв’язків, спрямованості потоків інформації, обсягів робіт з управління і можливості передачі деяких з них за межі підприємства. При цьому оптимізують розміри і кількість внутрішньогосподарських підрозділів, вибирають раціональні форми організації праці і виробництва.
Враховуючи обсяги робіт з управління і прийняті нормативи, визначають чисельність працівників апарату управління, кількість структурних підрозділів, розробляють і закріплюють у вигляді структурної схеми лінійні й функціональні зв’язки системи управління, встановлюють підпорядкованість відділів, служб і працівників управління.
При проектуванні структури управління складним завданням є правильне поєднання централізації й децентралізації функцій управління. Під централізацією функцій управління розуміють зосередження справ у вирішенні питань на відповідному рівні управління і встановлення прямих зв’язків між верхнім і нижнім рівнями ієрархії. Досвід показує, що чим вищі концентрація виробництва і централізація управління, тим складніша структура управління, що призводить до рецедивів бюрократизму.
22. Файоль і його роль в розвитку науки управління - ст.12; конспект.
23. Богданов і його "Тектологія"
Тектологія — наукова дисципліна, розроблена у 20-х рр. XX ст. Її автор — Олександр Богданов, вчений-економіст. Хоча робота не була оцінена і признана сучасниками, започаткований напрям став кібернетики та системного підходу в науці. Оригінальна пропозиція Богданова полягає в об’єднанні всіх гуманітарних та природничих наук, розглядаючи їх як системи взаємовідносин, і пошуку організаційних принципів, які лежать в основі усіх типів систем. На думку вченого, у майбутньому суспільстві наука, ідеологія та виробництво стануть єдиним цілим.Тектология - "наука про будівництво" підприємств нового типу
В основі Тектології лежать поняття формування і регулюваннядинамічних комплексів (систем). Богданов вводить три типи комплексів:організовані, дезорганізовані, нейтральні і, стверджуючи, що цятаксономія залежить від спостерігача і контексту, по суті, формулює принципвідносності в теорії організацій.
24. Школа людських відносин. - конспект.
25. "Технократична школа" управління, її представники
Кількісна школа, або нова школа управління до якої належить Р.Аккоер. С.Бір, А.Екман, Е.Квейд та ін. яку характеризують як технократичну бо представники цієї школи розглядали управління як логічний процес, який може бути виражений математично, вони намагалися розвивати і використовувати кількісні методи для надання допомоги менеджерам в прийнятті рішень за складних і кризових ситуацій.
Виявивши неспроможність своїх менеджерів справлятися з наростаючими труднощами в стосунках з зовнішнім середовищем, особливо на фоні японського впливу в управлінні, американські корпорації стикнулися з кризою керованості своїх господарських систем. Подальша гуманізація виробничих відносин і пошуки виходу з цієї кризи зумовили нову управлінську парадигму, під якою розуміють нову систему поглядів у менеджменті.
Парадигма- це система понять, найузагальненіша модель явищ, стосовно до якої решта характеристик- є окремими частинами. Зміна парадигми - це зміна всієї системи понять [4, c. ]. Її базові положення полягають в деякій відмові від управлінського раціоналізму класичних шкіл менеджменту і в широкому використанні системного і ситуаційного підходів, котрі, в свою чергу, не ведуть до негайного руйнування структур, що склалися, систем і методів менеджменту (а якби доповнюють їх), поступово пристосовуючи їх до нових умов.
