- •1.Виникнення деонтології як науки
- •2.1. Функції юридичної практики
- •3. Дисциплінарна відповідальність адвокатів
- •4.1. Юридична деонтологія: поняття та ознаки
- •5.1. Методи здійснення юридичної діяльності
- •6. Кваліфікаційні вимоги до суддів
- •7. Предмет та завдання юридичної деонтології
- •8. Типи вищих навчальних закладів які готують юристів: загальна характеристика
- •10.Юридична деонтологія як навчальна дисципліна
- •9.Професійно-особисті якості юриста
- •12. Психологічна культура юриста
- •13. Юридична наука та її місце в системі суспільних наук
- •14. Функції юридичної практики
- •15.Інтелектуальна культура юриста
- •16.Історичні аспекти виникнення професії юрист.
- •17.Методи здійснення юридичної діяльності.
- •18.Кваліфікаційні вимоги до адвокатів.
- •19.Предмет та об’єкт юридичної деонтології
- •20.Структура та види юридичної практики
- •23.Сутність правотворчої функції юридичної практики
- •25.Місце та соціальне призначення юриста в суспільстві та в державі
- •26.Типи вищих навчальних закладів,які готують юристів:загальна характеристика:
- •27.Кваліфікаційні вимоги до державних службовців:( я не впевнена в цьому питанні)
- •28.Юридична діяльність як вид соціальної діяльності її зміст та види
- •29.Форми організації навчального процесу у вищих навчальних закладах:загальна характеристика
- •28.Юридична діяльність як вид соціальної діяльності ,її зміст та види
- •30 . Кваліфікаційні вимоги до працівників відділів реєстрації актів громадянського стану
- •31.Завдання юридичної деонтології як навчальної дисципліни.
- •32. Правове регулювання статусу Київського університету імені Тараса Шевченка
- •33.Дисциплінарна відповідальність працівників прокуратури
- •34.Сутність правоконкретизуючої функції юридичної практики
- •35.Права та обов’язки осіб, які здобувають професію юриста у вищих навчальних закладах
- •36.Дисциплінарна відповідальність суддів
- •Глава VI дисциплінарна відповідальність суддів
- •37. Сутність право стабілізуючої функції юридичної практики
- •38. Рівні акредитації вищих закладів юридичної освіти.
- •39. Кваліфікаційні вимоги до працівників органів дізнання.
- •40. Юридична наука та її місце в системі суспільних наук.
- •41. Форми організації навчального процесу у вищих навчальних закладах.
- •43.Класифікація юридичних наук та місце в ній юридичної деонтології
- •44. Основні ознаки юридичної практичної діяльності.
- •4. Повага та непорушність прав, свобод та законних інтересів інших суб'єктів.
- •6. Інформативність юридичної практичної діяльності.
- •7. Гласність юридичної практичної діяльності.
- •8. Конфіденційність юридичної практичної діяльності (або професійна таємниця).
- •9. Чесність, порядність та щирість у веденні юридичної справи.
- •45.Психологічна культура юриста
- •46.Професія, спеціальність, кваліфікація юриста.
- •47.Система та структура юридичної освіти в Україні
- •57. Професійні стандарти для юристів у документах міжнародних організацій
- •58. Становлення та розвиток юридичної деонтології
- •59.Принципи та функції юридичної практичної діяльності
- •60.Кваліфікаційні вимоги до адвокатів.
- •61.Соціальне значення юридичних деонтологічних знань
- •62.Форми юридичної діяльності
- •63.Професіограма судді
- •64.Поняття юридичної деонтології та її принципи
- •65.Засоби юридичної діяльності
- •66.Професіограма адвоката
- •67.Система юридичної діяльності
- •68. Фактори формування професійної свідомості юриста
- •69. Професіограма юрисконсульта
- •70. Предмет юридичної деонтології
- •71. Соціальні конфлікти та їх прояв у сфері юридичної діяльності
- •72. Професіограма прокурора
- •74. Структура вищого закладу юридичної освіти
- •75. Професіограма нотаріуса
60.Кваліфікаційні вимоги до адвокатів.
Адвокатом, за Законом "Про адвокатуру", може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, котрий склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України. Він не може працювати в суді, прокуратурі, державному нотаріаті, органах внутрішніх справ, національної безпеки, державного управління. Адвокатом не може бути й особа, яка має судимість.
Для визначення рівня професійних знань осіб, які мають намір займатися адвокатською діяльністю, створюють (у Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі) кваліфікаційно-дисциплінарні комісії адвокатури, положення про які затверджено Указом Президента України від 5 травня 1993 р. Ці комісії діють у складі двох палат — атестаційної та дисциплінарної. Атестаційна палата має у складі 11 членів: до неї входять чотири адвокати, чотири судді та по одному представнику від Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, обласних Київської та Севастопольської міських Рад народних депутатів і відповідних управлінь юстиції, а також відділення Спілки адвокатів України.
Атестаційна палата розглядає заяви з доданими до неї документами осіб, які виявили бажання займатися адвокатською діяльністю, приймає кваліфікаційні іспити, ухвалює рішення про видачу або відмову у видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.
Особа, яка має бажання займатися адвокатською діяльністю, подає до атестаційної палати заяву, нотаріально засвідчену копію диплома про вищу юридичну освіту, документ, що підтверджує стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років. Подані документи розглядаються палатою протягом одного місяця з дня надходження.
Кваліфікаційні іспити включають відповіді на усні запитання з різних галузей права, вирішення практичних завдань, співбесіди тощо. Програми цих іспитів розробляє і затверджує Вища кваліфікаційна комісія адвокатури. Особа, яка не склала кваліфікаційні іспити, має право складати їх повторно через рік. Рішення щодо видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю або про відмову у його видачі приймається відкритим голосуванням, більшістю голосів від загальної кількості членів палати.
61.Соціальне значення юридичних деонтологічних знань
Роботу юристів можна спостерігати в різних сферах суспільного життя, на різних рівнях організації соціального організму. Це прийняття законів, організація їх виконання, здійснення правосуддя, захист інтересів громадян, а також участь у вирішенні інших важливих питань.
Авторитет юриста зростає одночасно з підвищенням авторитету права. Право все більше проникає в систему соціальних зв´язків, втягуючи все більшу кількість людей у багатогранні правові відносини, завдяки чому підвищується роль захисників права.
Саме юристам у першу чергу доведеться проектувати правовий шлях вирішення цих проблем, як це має бути у правовій державі (за умов, що вони знаходяться у сфері правового регулювання).
Наприклад, це проблема офіційного визнання, легалізації сексуальних меншин, проблема визнання особистого права на смерть, проблема застосування смертної кари, питання участі у військових місіях на території іноземних держав тощо. Перш за все — це моральні питання, а потім вже правові. Тому їх вирішення значною мірою залежить від суспільної моралі, від морального вигляду тих, кому доведеться встановлювати відповідні правові заборони, надавати права, наділяти обов´язками.
Багато з перелічених питань необхідно попередньо вирішувати теоретично у межах юридичної деонтології, а точніше — знаходити своє попереднє моральне обґрунтування. Це свідчить про необхідність та важливість деонтологічних знань, їх вирішальне значення у діяльності юристів, а також у діяльності тих, хто має відношення до вирішення юридичних справ. І дійсно, останнім часом майже в усіх навчальних закладах правознавчого профілю викладається навчальна дисципліна "юридична деонтологія", яка готує майбутніх юристів до сприйняття спеціальних юридичних знань, належного виконання своїх професійних обов´язків, виховує їх у дусі шанобливого ставлення до права, до особи.
