2. Структура стада і фактори впливу на його ремонт.

Структура стада— це виражене у відсотках співвідношення в ньому окремих статевих і вікових груп худоби, зокрема: бугаїв, корів, нетелей, телиць старше одного року, телиць до одного року, бугайців старше одного року, бугайців до одного року та худоби на відгодівлій нагулі.

Визначається структура стада такими основними факторами, як напрям м'ясного скотарства, вік і маса молодняку, призначеного для реалізації, темпи зростання поголів'я, строки виробничого ви­користання тварин, вік першого парування, вихід молодняку, інтен­сивність його вирощування та ін. Співвідношення статево-вікових груп тварин у стаді змінюється протягом року в результаті отри­маний приплоду, переведення тварин із однієї групи в іншу, вибра­кування та забою. Структуру стада визначають на початок року з урахуванням призначення господарства (племінне, товарне), еко­номічних і природних особливостей зони розведення тварин та кон­кретних господарських умов. Встановлена структура стада впливає на темпи відтворення поголів'я та кількість і якість одержуваної продукції.

У м'ясному скотарстві значну частку в структурі стада, як прави­ло, становить надремонтний молодняк. Проте за інтенсивної системи вирощування телят і молодняку його можна реалізовувати для забою в 15 — 18-місячному віці, використовуючи літній період для нагулу. При ньому поголів'я корів у структурі стада становить 35 — 40 %, а нетелей — до 20 % від кількості корів. У господарствах, що займають­ся розведенням м'ясної худоби, корів у структурі стада ЗО — 85 %, не­телей — 6 — 7, ремонтних телиць старше року — 4 — 5, ремонтних те­лиць до року —10— 11 і надремонтного молодняку — 43 — 44 %, що зумовлено екстенсивним веденням галузі. Щорічне вибракування 20 % корів дає змогу через кожні 5 років оновлювати стадо і забивати тварин у віці 7 — 8 років, отримуючи м'ясо кращої якості.

У племінних господарствах при реалізації молодняку віком один рік частку корів можна збільшувати до 40 — 50 %. Кращим вважа­ється таке співвідношення статево-вікових груп худоби у стаді, кот­ре забезпечує за наявних господарських умов виробництво найбі­льшої кількості м'яса за найменших витрат праці і коштів.

Структура стада значно залежить і від системи відтворення. Зі зміною рівня щорічно вибракуваних корів, віку першого запліднен­ня телиць, виходу приплоду, сезонності отелень змінюється і спів­відношення статево-вікових груп тварин. Збільшення поголів'я що­річно вибракуваних корів у стаді зумовлює різке збільшення кіль­кості ремонтного молодняку. Встановлюючи розмір групи телиць старше року, потрібно зважати на річну потребу в первістках і вік запліднення телиць.

Білет №5.

1. Біологічна і економічна доцільність застосування природного парування або штучного осіменіння.

Доцільність застосування штучного осіменіння чи природного парування визначають, враховуючи наявність і ціну якісних бугаїв, а також наявність кваліфікованих кадрів, витрати на виявлення тварин в охоті та осіменіння, складність програми осіменіння та яку худобу треба розводити — чистопородну чи товарну.

Основна перевага штучного осіменіння — це можливість використання кращих бугаїв. Проте воно потребує відданості справі та технічної майстерності. Проводити його треба протягом 3 — 12 год. після виявлення ознак активної охоти. Наявність охоти у тварин виявляють не менш як тричі на день: з б до 10, з 14 до 15 та з 17 до 20 год. Під час виявлення тварин в охоті, а також установлюючи оптимальний час осіменіння, треба зважати на низку додаткових ознак стадії збудження у статевому циклі. Клінічно тічка характе¬ризується виділенням слизу із статевих органів самки, набуханням та почервонінням їх слизової оболонки. На початку тічки слиз скло¬подібний, прозорий, а потім стає в'язким. Проте осіменяти корів і телиць у цей період ще передчасно, оскільки загальне збудження розпочинається через 20 - 32 год. після перших ознак тічки і вияв¬ляється зміною поведінки корови. Овуляція (процес виділення яй¬цеклітини з дозрілого фолікула) відбувається у неї в середньому че¬рез 8-13 год. після закінчення охоти (через 20 - 28 год. після її по¬чатку) і переважно увечері або вранці.

Слід стежити за тим, щоб корова, яку треба осіменяти, не пере¬бувала у стресовому стані. На пасовищі має бути спеціальне облад¬нання для штучного осіменіння. Наприклад, наявність огоро¬джених розколів дає змогу відокремлювати корів і осіменяти їх з мінімумом стресів. Повторно тварин осіменяють через 10 — 12 год.

Найефективнішим у м'ясному скотарстві є вільне (природне) па¬рування, коли в стадо корів на парувальний сезон пускають плід¬ника. При такому паруванні вихід телят істотно залежить від на-вантаження на одного плідника. Так, при обслуговуванні одним 4 - 6-річним бугаєм більш як 30 корів вихід телят від 100 самок зменшується із 97 до 91, а при більшому навантаженні — до 48 го¬лів. Співвідношення теличок і бугаїв залежить від їхнього віку та розміру пасовища. Оптимальне навантаження на одного бугая — 20 телиць, що пов'язано із синхронністю охоти. Оскільки період па-рування є коротким, навантаження на одного бугая до 2-річного ві¬ку має становити 20 — 25 корів, а на дорослого бугая ЗО — 35.

У разі ручного парування за маточним стадом закріплюють бу¬гаїв однієї лінії, неспоріднених з маточним поголів'ям. Плідників утримують окремо від корів. Виявлених в охоті самок виокремлю¬ють із стада, заганяють у станок, де парують з бугаєм відповідно до плану парувань. Проте ручне парування застосовують рідко і за¬звичай тільки в племінних господарствах, де для отримання мак¬симальної кількості телят корів парують у стійловий період. На па¬совищах організувати ручне парування практично неможливо через трудомісткість робіт, пов'язаних із відокремленням тварин в охоті від стада.