- •Класифікація шкідливих та небезпечних виробничих чинників.
- •(1) Характеристика Закону України “Про охорону праці”.
- •121. (4) Система державного управління оп в Україні.
- •122. (5) Державний нагляд за оп.
- •131. (6) Система управління оп на підприємстві.
- •133.(7) Атестація робочих місць за умовами праці.
- •142. (8) Інструктажі з оп на підприємстві.Організація проведення інструктажів з питань охорони праці
- •161. (9) Основи фізіології праці. Чинники, що визначають санітарно-гігієнічні умови праці.
- •(10) Характеристика мікроклімату робочої зони.
- •1611. Класифiкацiя видiв та систем виробничого освiтлення
- •1612. (11) Вимоги і нормування виробничого освітлення.
- •1614. (12) Виробнича вентиляція: джерела, класифікація, характеристики.
- •(13) Гігієнічне нормування параметрів вібрацій.
- •1616. (14) Методи колективного та індивідуального захисту від вібрації
- •1617. (15) Характеристика параметрів звукового поля.
- •Параметры звукового поля: звуковое давление, интенсивность, частота
- •Звуково́е давле́ние — переменное избыточное давление, возникающее в упругой среде при прохождении через неё звуковой волны. Единица измерения — паскаль (Па).
- •Интенсивность звука (абсолютная) — величина, равная отношению потока звуковой энергии dP через поверхность, перпендикулярную направлению распространения звука, к площади dS этой поверхности:
- •1618. Класифікація шумів за походженням, характером, спектром та часовими характеристиками.
- •1619. (16) Нормування параметрів виробничого шуму.
- •1621. (17) Джерела і параметри інфразвукових коливань.
- •1622. (17) Нормування, контроль рівнів і основні методи захисту від інфразвуку.
- •1623. (17) Джерела і параметри ультразвукових коливань
- •1624. (17) Нормування, контроль рівнів і основні методи захисту від ультразвуку.
- •1627 (18) Джерела і характеристика електромагнітних випромінювань радіочастотного діапазону.
- •1634. (20) Засоби та заходи захисту від інфрачервоних та ультрафіолетових випромінювань.
- •1635. (21) Лазерне випромінювання: особливості, класифікація лазерів, методи захисту.
- •174. (22) Дія електричного струму на організм людини. Електричні травми і удари. Особливості електротравм
- •175. (23) Чинники, що впливають на небезпеку ураження людини електричним струмом.
- •176. (24) Умови ураження людини електричним струмом
- •177. (25) Аналіз небезпеки ураження людини електричним струмом
- •1711. (26) Класифікація приміщень за ступенем ураження людини електричним струмом згідно пуе
- •1712. (27) Загальна характеристика методів безпечної експлуатації електроустановок: електрозахисні заходи і засоби.
- •1713. (28) Надання першої допомоги у випадку ураження людини електричним струмом.
- •184. (29) Класифікація приміщень і будівель з вибухопожежної небезпеки
- •185. (31) Класи пожежонебезпечних та вибухонебезпечних зон.
- •186. (30) Характеристика системи запобігання пожежам на підприємстві.
- •1810. (32) Характеристика ручних засобів пожежогасіння.
184. (29) Класифікація приміщень і будівель з вибухопожежної небезпеки
Основою для встановлення нормативних вимог щодо конструктивних та планувальних рішень на промислових об’єктах, а також інших питань забезпечення їхньої вибухопожежобезпеки є визначення категорій приміщень та будівель виробничого, складського та невиробничого призначення за вибухопожежною та пожежною небезпекою (НАПБ Б.07.005186).
Категорія пожежної небезпеки приміщення (будівлі, споруди) – це класифікаційна характеристика пожежної небезпеки об’єкта, що визначається кількістю і пожежонебезпечними властивостями речовин і матеріалів, які знаходяться (обертаються) в них з урахуванням особливостей технологічних процесів розміщених в них виробництв.
Відповідно до НАПБ Б.07.005186 (ОНТП24186) приміщення за вибухопожежною та пожежною небезпекою поділяють на п’ять категорій (А, Б, В, Г, Д). Якісним критерієм вибухопожежної небезпеки приміщень (будівель) є наявність в них речовин з певними показниками вибухопожежної небезпеки. Кількісним критерієм визначання категорії є надлишковий тиск (Р), який може розвинутися при вибуховому загорянні максимально можливого скупчення (завантаження) вибухонебезпечних речовин у приміщенні.
Категорія А (вибухонебезпечна)
Приміщення в яких застосовуються горючі гази, легкозаймисті рідини з температурою спалаху не більше 28oС в такій кількості, що можуть утворюватися вибухонебезпечні парогазоповітряні суміші, при спалахуванні котрих розрахунковий надлишковий тиск вибуху в приміщенні перевищує 5 кПа.
Речовини та матеріали, здатні вибухати та горіти при взаємодії з водою, киснем повітря або одне з одним в такій кількості, що розрахунковий надлишковий тиск вибуху в приміщенні перевищує 5кПа.
Категорія Б (вибухопожежонебезпечна)
Приміщення в яких застосовуються вибухонебезпечний пил і волокна,легкозаймисті рідини з температурою спалаху більше 28oС та горючі рідини за температурних умов і в такій кількості, що можуть утворюватися вибухонебезпечні пилоповітряні або пароповітряні суміші, при спалахуванні котрих розвивається розрахунковий надлишковий тиск вибуху в приміщенні, що перевищує 5кПа.
Категорія В (пожежонебезпечна)
Приміщення в яких знаходяться горючі рідини, тверді горючі та важкогорючі речовини, матеріали здатні при взаємодії з водою, киснем повітря або одне з одним горіти лише за умов, що приміщення, в яких вони знаходяться або використовуються, не відносяться до категорій А та Б.
Категорія Г
Приміщення в яких знаходяться негорючі речовини та матеріали в гарячому, розжареному або розплавленому стані, процес обробки яких супроводжується виділенням променистого тепла, іскор, полум’я; горючі гази, спалимі рідини, тверді речовини, які спалюються або утилізуються як паливо.
Категорія Д
Приміщення в яких знаходяться негорючі речовини та матеріали в холодному стані.
Визначення надлишкового в порівнянні з допустимим тиску вибуху Р здійснюється розрахунковим методом.
Значення максимально можливого надлишкового тиску, що виникає при загорянні вибухонебезпечного середовища в приміщенні, визначається за формулою:
де Нт – теплота згоряння горючої речовини, Дж/кг (для нафтопродуктів,
розчиннків Нт = 40·10n Дж/кг);
Р0 – початковий тиск, кПа (приймається рівним 101 кПа);
z – коефіцієнт, що характеризує ступінь участі горючої речовини (для ЛЗР і
ГР, нагрітих вище температури спалаху, z = 0,3);
m – маса горючої речовини, кг;
Vp – вільний об’єм приміщення, м3 (береться рівним 0,8);
Cp – питома теплоємкість газової суміші в приміщенні, кДж/кгК (береться
рівною теплоємкості повітря 1 кДж);
ρ – густина газового середовища в приміщенні, кг/м3 (дорівнює густині пові1
тря при заданій температурі; ρ = 1,2 кг/м3);
k – коефіцієнт, що враховує роботу аварійної вентиляції (k=A·t+1, де A –
кратність аварійної вентиляції);
t – тривалість надходження горючих газів і парів, год.;
KH – коефіцієнт негерметичності приміщення (KH = 3);
T0 – температура в приміщенні (T0 = 300К).
При використанні в приміщенні горючих газів, легкозаймистих або горючих рідин для визначення маси, що входить в формулу 4.1, допускається враховувати роботу аварійної вентиляції, якщо забезпечено її автоматичний пуск при перевищенні гранично допустимої вибухонебезпечної концентрації та електропостачання за першою категорією надійності.
Об’єм приміщення, в якому вибухонебезпечна суміш буде утворювати концентрацію на межі поширення полум’я:
де 1,5 – коефіцієнт запасу;
Е – кількість вибухонебезпечної речовини, котра надійшла у приміщення, г;
СH.К.М. – нижня концентраційна межа поширення полум’я.
Після визначення категорії приміщень за вибухопожежною та пожежною небезпекою визначається категорія будівель в цілому.
Будівля (будинок) належить до категорії А, якщо у ній сумарна площа приміщень категорії А перевищує 5% площі усіх приміщень, або 200 м2.
Допускається не відносити будівлю до категорії А, якщо сумарна площа приміщень категорій А в будівлі не перевищує 25% сумарної площі усіх розташованих у ній приміщень (але не більше 1000 м2) і ці приміщення обладнуються установками автоматичного пожежогасіння.
Будівля належить до категорії Б, якщо одночасно виконуються дві умови:
а) будівля не належить до категорії А;
б) загальна площа приміщень категорії А і Б перевищує 5% сумарної площі усіх приміщень, або 200 м2.
Допускається не відносити будівлі до категорії Б, якщо сумарна площа приміщень категорій А і Б не перевищує 25% сумарної площі усіх розташованих в ній приміщень (але не більше 3500 м2) і ці приміщення обладнуються установками автоматичного пожежогасіння.
Будівля належить до категорії В, якщо одночасно виконуються дві умови:
а) будівля не належить до категорії А чи Б;
б) загальна площа приміщень категорії А, Б, В перевищує 5% (10%, якщо в будівлі відсутні приміщення категорій А і Б) сумарної площі усіх приміщень.
Допускається не відносити будівлі до категорії В, якщо сумарна площа приміщень категорій А, Б, В у будівлі не перевищує 25% сумарної площі усіх розташованих в ній приміщень (але не більше 3500 м2) і ці приміщення обладнуються установками автоматичного пожежогасіння.
Будівля належить до категорії Г, якщо одночасно виконуються дві умови:
а) будівля не належить до категорій А, Б або В;
б) загальна площа приміщень категорії А, Б, В і Г перевищує 5% сумарної площі усіх приміщень, або 200 м2.
Допускається не відносити будівлі до категорії Г, якщо сумарна площа приміщень категорій А, Б, В і Г не перевищує 25% сумарної площі усіх розташованих в ній приміщень (але не більше 5000 м2) і приміщення категорій А, Б, В обладнуються установками автоматичного пожежогасіння.
Будівля належить до категорії Д, якщо вона одночасно не належить до категорії А, Б, В або Г.
Визначення категорії будівель в цілому виконується після визначення категорій приміщень. Залежно від встановленої категорії за вибухопожежною та пожежною небезпекою, передбачається відповідний чинним нормативам комплекс об’ємно1планувальних рішень та профілактичних заходів.
