- •Класифікація шкідливих та небезпечних виробничих чинників.
- •(1) Характеристика Закону України “Про охорону праці”.
- •121. (4) Система державного управління оп в Україні.
- •122. (5) Державний нагляд за оп.
- •131. (6) Система управління оп на підприємстві.
- •133.(7) Атестація робочих місць за умовами праці.
- •142. (8) Інструктажі з оп на підприємстві.Організація проведення інструктажів з питань охорони праці
- •161. (9) Основи фізіології праці. Чинники, що визначають санітарно-гігієнічні умови праці.
- •(10) Характеристика мікроклімату робочої зони.
- •1611. Класифiкацiя видiв та систем виробничого освiтлення
- •1612. (11) Вимоги і нормування виробничого освітлення.
- •1614. (12) Виробнича вентиляція: джерела, класифікація, характеристики.
- •(13) Гігієнічне нормування параметрів вібрацій.
- •1616. (14) Методи колективного та індивідуального захисту від вібрації
- •1617. (15) Характеристика параметрів звукового поля.
- •Параметры звукового поля: звуковое давление, интенсивность, частота
- •Звуково́е давле́ние — переменное избыточное давление, возникающее в упругой среде при прохождении через неё звуковой волны. Единица измерения — паскаль (Па).
- •Интенсивность звука (абсолютная) — величина, равная отношению потока звуковой энергии dP через поверхность, перпендикулярную направлению распространения звука, к площади dS этой поверхности:
- •1618. Класифікація шумів за походженням, характером, спектром та часовими характеристиками.
- •1619. (16) Нормування параметрів виробничого шуму.
- •1621. (17) Джерела і параметри інфразвукових коливань.
- •1622. (17) Нормування, контроль рівнів і основні методи захисту від інфразвуку.
- •1623. (17) Джерела і параметри ультразвукових коливань
- •1624. (17) Нормування, контроль рівнів і основні методи захисту від ультразвуку.
- •1627 (18) Джерела і характеристика електромагнітних випромінювань радіочастотного діапазону.
- •1634. (20) Засоби та заходи захисту від інфрачервоних та ультрафіолетових випромінювань.
- •1635. (21) Лазерне випромінювання: особливості, класифікація лазерів, методи захисту.
- •174. (22) Дія електричного струму на організм людини. Електричні травми і удари. Особливості електротравм
- •175. (23) Чинники, що впливають на небезпеку ураження людини електричним струмом.
- •176. (24) Умови ураження людини електричним струмом
- •177. (25) Аналіз небезпеки ураження людини електричним струмом
- •1711. (26) Класифікація приміщень за ступенем ураження людини електричним струмом згідно пуе
- •1712. (27) Загальна характеристика методів безпечної експлуатації електроустановок: електрозахисні заходи і засоби.
- •1713. (28) Надання першої допомоги у випадку ураження людини електричним струмом.
- •184. (29) Класифікація приміщень і будівель з вибухопожежної небезпеки
- •185. (31) Класи пожежонебезпечних та вибухонебезпечних зон.
- •186. (30) Характеристика системи запобігання пожежам на підприємстві.
- •1810. (32) Характеристика ручних засобів пожежогасіння.
1810. (32) Характеристика ручних засобів пожежогасіння.
До первинних засобів пожежогасіння належать: вогнегасники; пожежні крани-комплекти, ручні насоси лопати, ломи, сокири, гаки, пили, багри; ящики з піском, бочки з водою; азбестові полотнища, повстяні мати та ін.
Первинні засоби пожежогасіння розміщують на пожежних щитах, які встановлюють на території об'єкта з розрахунку один щит на 5000м2. Вони мають бути пофарбовані у червоний колір, а пожежний інструмент у чорний.
Серед первинних засобів пожежогасіння найважливішу роль відіграють вогнегасники різних типів: водяні, водо-пінні, порошкові, вуглекислотні, газові.
Залежно від способу транспортування вони бувають: переносні (до 20 кг) та пересувні (до 450 кг).
Залежно від об'єму вогнегасники бувають малолітражні (до 5л), ручні (до 10 л), пересувні (понад 10л).
Вогнегасники маркують буквами, що означає їх вид та цифрами, що визначають їх об'єм.
Найбільш перспективними є порошкові вогнегасники, які застосовують для гасіння лужних металів, ЛЗР і ТР, електрообладнання, що горить під напругою до 1000В, твердих та газоподібних речовин.
Найбільш розповсюдженими є:
ОП-1, ОП-2, ОП-9, ОП-10 — переносні;
ОПА-50, ОПА-100 — пересувні.
Вони відрізняються між собою лише складом порошку та пристроєм для його подачі.
Вуглекислотні вогнегасники застосовуються для гасіння загорянь на машинах, автомобілях і для невеликих об'ємів нафтопродуктів, а також електроустановок під напругою до 1000В.
У корпусі вогнегасника міститься вуглекислий газ у рідкому стані під високим тиском 6мПа (ручні) і 15 мПА (переносні). У горловині балону змонтований спеціальний пусковий пристрій із сифонною трубкою, який приводиться у дію за допомогою вентильного або пістолетного пристрою. Виходячи з балону назовні, зріджений двооксид вуглецю перетворюється на снігоподібну масу за температури - 80?С.
Вибір типу вогнегасника визначається розмірами загоряння і можливих осередків пожеж.
