- •5. Тенденції розвитку української мови на сучасному етапі.
- •6. Мовне законодавство та мовна політика в Україні
- •7.Функціональні стилі української літературної мови.
- •8. Офіційно діловий тиль: основні риси, різновиди, функції, форми реалізації.
- •9. Науковий стиль: основні риси, різновиди
- •Особливості наукового стилю
- •Підстилі та жанри наукового стилю мовлення
- •10. Мовні засоби наукового стилю
- •11. Професійна сфера як інтеграція офіційно-ділового, наукового і розмовного стилю
- •12. Словники у професійному мовленні. Типи словників
- •13. Роль словників у підвищенні мовленнєвої культури
- •14. Культура професійної мови управлінця-менеджера, юриста
- •15. Усна і писемна ділова мова. Її специфіка
- •16. Текст як форма реалізації мовнопрофесійної діяльності. Вимоги до укладання тексту.
- •21. Невербальні компоненти спілкування
- •22. Публічний виступ як важливий засіб комунікації
- •23. Співбесіда з роботодавцем
- •24. Етикет телефонної розмови
- •25. Ділова бесіда. Стратегія підготовки до ділової бесіди
- •26. Збори як форма прийняття коллективного рішення.
- •27. Нарада як форма прийняття колективного рішення.
- •1. За метою й завданням:
- •2. За способом проведення:
- •3. За ступенем підготовленості:
- •4. За технікою проведення:
- •2.1. Відкриття наради
- •2.2. Виголошення доповіді
- •2.5. Відповіді на запитання
- •28. Діловий документ як засіб писемної професійної комунікації. Вимоги до документа
- •29. Види документів за способом викладу інформації.
- •30. Особливості мови документа
- •31. Класифікація документів
- •32. Національні стандарти України. Вимоги до змісту та розташування реквізитів.
- •33. Оформлення сторінки документа
- •34 Документи з кадрово-контрактних питань. Резюме
- •35. Документи з кадрово-контрактних питань.Рекомендаційний лист
- •40. Довідково-інформаційні документи. Довідка.
- •41. Довідково-інформаційні документи. Протокол. Витяг із протоколу.
- •43.Довідково-інформаційні документи. Оголошення. Повідомлення про захід
- •44. Етикет службового листування. Стиль ділових листів
- •45. Етикет службового листування. Класифікація листів
- •46. Етикет ділового листування. Реквізити листа та їх оформлення
- •47. Етикет службового листування. Форми звертання. Кличний відмінок
- •48. Відмінювання та правопис українських прізвищ, форм по батькові, їх відмінювання
- •49.Комунікативні ознаки культури мови: точність
- •50. Комунікативні ознаки культури мови: чистота
- •51 Комунікативні ознаки культури мови: правельність
- •52 Комунікативні ознаки культури мови: Логічність. Причини помилок у логіці викладу
- •53.Історичне становлення укр. Термінології .
- •1. Період стихійного нагромадження термінологічної лексики (іх – перша половина хіх ст.).
- •2. Період другої половини хіх ст. – початку хх ст. Діяльність Наукового товариства імені Тараса Шевченка
- •4. Період діяльності Інституту української наукової мови
- •5. Період функціонування української термінології 1932–1990 років
- •6. Сучасний період розвитку української термінології (90-ті роки хх ст. – початок ххі ст.)
- •54. Терміни, характерні ознаки термінів.
- •55. Вимоги до терміна в документах
- •56.Іншомовні слова в документах
- •57. Загальнонаукова, міжгалузева і вузькоспеціальна термінологія
- •59. Номенклатурні назви в документах
- •61. План, тези, конспект як важливий засіб організації розумової праці.
- •62. Анотування і реферування наукових текстів
- •63. Суть і види перекладу
- •1. За формою переклад переділяють на усний і письмовий.
- •3. За змістом виділяють такі основні різновиди перекладу:
- •64. Типові помилки під час перекладу наукових текстів українською мовою
6. Сучасний період розвитку української термінології (90-ті роки хх ст. – початок ххі ст.)
На сучасному етапі розвитку української лігвістичної науки простежуємо зацікавлення термінознавством. Помітним є намагання науковців – фахівців у різних ділянках знань і мовознавців – унормовувати галузеві термінології.
Сучасні українські термінологи глибше, ніж їхні попередники, опрацьовують теорію термінології як підсистеми літературної мови, теорію терміна як мовного знака, формулюють вимоги, які слід ставити до окремого терміна та й до “ідеальної” (якщо така можлива) термінології.
54. Терміни, характерні ознаки термінів.
Термін – слово або словосполучення, що виражає чітко окреслене поняття певної галузі науки, культури, техніки, мистецтва, суп – політ життя. Від слова термін утворено слово термінологія – сукупність термінів з усіх галузей знання. Науку що вивчає українську термінологію наз термінознавством.
Характерні ознаки терміна:
1. Системність. Кожний термін входить до певної терміносистеми, у якій має термінологічне значення. За межами своєї терміносистеми термін може мати зовсім інше значення, пор: ножиці цін “розбіжність рівнів і динаміка цін у сфері міжнародної торгівлі на окремі групи товарів” і значення загальновживаного слова ножиці.
2. Точність. Термін повинен якнайповніше й найточніше передавати суть поняття, яке він позначає: прибуток.
3. Тенденція до однозначності в межах своєї терміносистеми. Якщо більшість слів загальновживаної мови багатозначні, то більшість термінів - однозначні, що зумовлено їхнім призначенням.
4. Наявність дефініції. Кожний науковий термін має дефініцію (означення), яка чітко окреслює, обмежує його значення.
Деякі термінознавці називають і такі ознаки (або вимоги) до терміна:
— нейтральність, відсутність емоційно-експресивного забарвлення;
— відсутність синонімів (розвинена синонімія ускладнює наукове спілкування: профіцит- прибуток - зиск - вигода);
— інтернаціональний характер;
— стислість (дуже зручно користуватися короткими термінами, але не завжди вдається утворити короткий термін, який би при цьому був ще й точним);
— здатність утворювати похідні: зношення - зношування - зношеність - зношуваний.
Види: - загальновживані(звичайні слова, які набули значного поширення, найменування предметів, якостей, ознак які однаково використовуються в побутовій мові, худ літературі, ділових док); - вузькоспеціалізовані(позначають п-я, що відображають специфіку конкретної галузі.
55. Вимоги до терміна в документах
Мовознавчі вимоги до терміна
Сучасна мова науки і техніки пред'являє термінам декілька вимог. Найбільш важливими з яких є наступні:
1) Термін має відповідати правилам і нормам відповідної мови.
2) Термін має бути систематичним.
3) Терміну властива якість дефінітиви ості, тобто кожен термін спів ставляється з чітким окремим визначенням, котре орієнтує на відповідне поняття (valuer - оцінювач, concert - концерт, jazz - джаз).
4) Терміну властива відносна незалежність від контексту, і те, що він не втрачає в ньому свого значення (music - музика).
5) Термін має бути точним, хоча в субмовах мають місце численні "хибно орієнтовні" (термін Д.С. Лотте) одиниці (choir - хор).
6) Термін має бути стислим, хоча ця вимога нерідко суперечить вимозі точності, тобто повноти терміна (aria - арія).
7) Термін має прагнути до однозначності (opera - опера).
Тут варто зробити одне суттєве уточнення: такої однозначності варто домагатися в межах однієї терміносфери, адже на рівні декількох субмов полісемія термінів - явище досить розповсюджене, (e. g. architecture - drum - барабан купола (частина споруди), music - drum - барабан (муз. інструмент)
8) Для термінології не характерна синонімічність, котра заважає взаєморозумінню (to imitate - копіювати, підроблювати; syn: to reproduce, to forge, to copy).
9) Терміни експресивно нейтральні, хоча тут правильніше казати не про експресивність терміна чи виразу, а скоріше про інтенсивність деяких семантичних складових. Причинами такої інтенсивності можуть слугувати прагнення підкреслити елітарність уявлення того, хто говорить, або намагання приховати свої наміри.
10) Термін має бути милозвучним (тобто вимога евфонії), тому не варто заохочувати створення термінів, походженням з діалектів, жаргонів чи варваризмів.
Разом з тим терміни не є ізольованими, незалежними, "вибраними " одиницями загальновживаної мови, котрі володіють лише їм характерними властивостями, а складають повноцінну частину загального складу мови, де якості слів появляються більш визначено, регламент-товано, відповідаючи вимогам професійного спілкування та взаєморозуміння. Таким чином, можна говорити про переважаючий характер властивості терміну порівняно із загальновживаним словом, а не про повну відсутність тієї або іншої особливості в межах відмінних галузей мови; можна стверджувати про бажані властивості термінологічної одиниці, але не можна вважати її не повноцінною чи непотрібного, ґрунтуючись лише на тому, що вона не має цієї властивості, хоча даний термін давно застосовується користувачами. З поглибленням міжнародних зв'язків вивчення іноземної мови набуває фахового термінологічного спрямування, однією з ознак якого є термінологічна двомовніст.
