31. Оптимізація навантаження і темпів праці.

Створення нормальних умов праці на всіх робочих місцях є основою високої трудової віддачі персоналу. Працездатність людини і результати його праці визначаються безліччю взаємопов'язаних чинників, серед яких на одне з перших місць виступають умови праці, його тяжкість і інтенсивність, що характеризують в кінцевому рахунку витрати та результати праці. Тому раціональне використання праці має передбачати створення в кожному трудовому процесі належних умов для оптимального витрачання робочої сили.

Ослаблення несприятливого впливу психофізичних чинників в процесі роботи досягається: зменшенням фізичних зусиль; оптимізацією темпу і ритму роботи; вибором раціональної пози, зниженням нервово-психічної напруги, попередженням монотонності і ін.

Обмеження фізичних зусиль відповідно до фізіологічних рекомендацій повинне забезпечуватися як за рахунок дозування ваги вантажу, що піднімається, так і з урахуванням загального вантажообігу за зміну. Так, для жінок разовий підйом тяжкості не повинен перевищувати 20 кг, для чоловіків - 50 кг.

При дозуванні фізичної праці слід керуватися вимогою: витрати енергії за одну годину роботи не повинен перевищувати 250 ккал. В іншому випадку треба пропорційно збільшувати час на відпочинок. Для більш інтенсивної роботи встановлюється режим праці і відпочинку, що передбачає не тільки перериви, але і перемикання на інший вид діяльності.

При оптимізації темпу і ритму роботи слід знати, що завищений і занижений темпи, ослабляючи увагу і знижуючи точність руху і ритмічність роботи, негативно позначаються на працездатності людини. Тому темп слід встановлювати залежно від ступеня фізичного і нервово-психічного навантажень: із збільшенням навантажень темп роботи повинен знижуватися. Стосовно окремих ланок рухового апарату людини оптимальний темп - не більш 20% від максимальних можливостей людини, які складають: для пальців - 6 рухів в секунду, для долоні - 3, для руки - 80 рухів в хвилину, для ноги - 45, для корпусу - 3.

Порушення ритму трудової діяльності викликає напругу нервової системи, приводить до втрати засвоєного ритму, а це вимагає вироблення нового стереотипу, що приводить до уповільнення виконання трудових операцій. Ще більш утомлива для людини аритмічність, коли малі фізичні і нервово-розумові зусилля і низький темп несподівано зміняються в процесі праці форсованими зусиллями і швидким темпом.

Ритмічність праці протягом зміни сприяє організації роботи по графіку, коли розподіл денного навантаження планується з урахуванням фізіологічних закономірностей розвитку працездатності людини. В перші і останні години навантаження повинне бути на 10-15% менше ніж в середині 1ї і 2ї половини робочого дня.

При організації праці доставку деталей, матеріалів необхідно здійснювати партіями відповідно до графіка обслуговування. При роботі на конвеєрі темп регулюється програмуванням швидкості руху конвеєрної стрічки або створення лінії з вільним темпом роботи.

Оптимальне нервово-психічне навантаження забезпечується дотриманням вимог щодо об'єму інформації, норм обслуговування устаткування: 1)науково обґрунтоване визначення норм праці; 2)чергування різних видів навантаження.