6.Знання – провідний елемент освіти.

Види знань: наукові знання (на їх основі людина передбачає явища, події, контролює їх і керує ними) і житейські (особистий досвід пізнання світу, являються важливою орієнтованою основою повсякденнної поведінки людини).

Уміння – це здатність людини мобілізувати знання з метою виконання певних дій. Це пристосування знань до дії. Їх формування відбувається шляхом вправ.

Навички в навчанні – це навчальні дії, які внаслідок багаторазового виконання набувають автоматизованого характеру. Навичка – це найбільш глибинний рівень володіння інформацією. Загальнонавчальні навики: читання, письма, розв»язування задач.

Інші категорії дидактики: закономірності і приниципи навчання, методи і зхасоби навчання, форми організації навчання та інші.

32. Поняття про закономірності навчання.

Закономірності – це об’єктивні, стійкі зв’язки і повторюючі при певних умовах взаємозв’язки між складовими частинами навчального процесу.

Класифікація конкретних закономірностей навчання (І.Підласий)

1. Дидактичні закономірності. Вони визначають власне дидактичні характеристики- залежність результативності навчання від мети, методів, засобів навчання.

   • Результати навчання знаходяться в прямій пропорційній залежності від усвідомлення мети навчання учнями

   • Результати навчання залежать від методів (засобів), що застосовуються

   • Навчання шляхом діяння у 6-7 разів продуктивніше шляху слухання

2. Гносеологічні закономірності (відносяться до сфери пізнавальної діяльності і пов»язують результати навчання з пізнавальними можливостями учнів)

• Результати навчання прямо пропорційні умінню учнів вчитися

• Продуктивність навчання прямо пропорційна об»єму пізнавальної діяльності учнів.

3. Психологічні закономірності (стосуються психічних процесів сприймання, осмислення, запам’ятовування, засвоєння інформації)

• Продуктивність навчання прямо пропорційна інтересу учнів до навчальної діяльності

• Чим менша величина порогу подразника, тим вища чутливість аналізатора (С.Вавілов).

• У підлітковому віці шкільна успішність погіршується: в 11-15 р. вона в середньому на 25% нижча, ніж у віці 6-10 і 16-17

• «Крива забування» (закономірність нім. Психолога Еббінгауза, 1885): забування матеріалу зростає пропорційно логарифму часу, що пройшов з початку навчання. Встановлено, що забування вивченого матеріалу найбільш інтенсивно відбувається у перші години засвоєння. Через годину у пам’яті учня залишається приблизно 40% вивченого матеріалу, через 9 год. менше 30% і далі цей процес сповільнюється. Звідси: необхідність проведення закріплення різноманітними засобами відразу, домашні завдання.

• Міцність запам»ятовування матеріалу, що вивчається, залежить від способу відтворення цього матеріалу (закон Хілгарда)

Людина засвоює 10% того, що читає, 20 % - того, що чує, 30% - того, що що чує і бачить, 70% - того, що обговорює з іншими, 89% - того, що сама переживає і 90 % - того, що навчає когось іншого.

4.Організаційні закономірності (стосуються умов організації учнівської та вчительської праці)

5. Соціологічні закономірності (стосуються оптимальних умов функціонування учнівського колективу, шляхів подолання бар»єрів між учителями та учнями).

1. Найбільшу ефективність навчально-виховного процесу забезпечує поєднання колективної та індивідуальної праці учнів (В.Сухомлинський)

2. Грубе, нечуйне ставлення до дітей (дидактогенія) призводить до зниження ефективності навчання і виховання учнівського колективу в цілому й кожного з його членів зокрема (К.Ушинський)

6. Кібернетичні закономірності (стосуються процесів керування і управління навчально-виховною системою)

• Навчально-виховна система не може функціонувати нормально, якщо між учителем і учнями встановлюється й функціонує лише прямий і відсутній зворотній зв»язок.

• Якість знань залежить від ефективності контролю.