15.Втрати від безробіття. Закон Оукена.

1.Втрати від циклічного безробіття мають комплексний характер.

2.Втрати підприємств полягають у тому, що останні скорочують випуск продукції і зменшують свої прибутки. Це у свою чергу скорочує надходження до державного бюджету і змушує державу витрачати бюджетні кошти на виплати по безробіттю.

3.Найбільші втрати несуть безробітні. Вони втрачають заробітну плату, яка частково компенсується виплатами по безробіттю, а в умовах тривалої професійної бездіяльності частково втрачають і свою кваліфікацію.

4.Безробіття завдає людині психологічної травми, викликає невіру в себе, занепад моральних принципів, погіршання здоров’я тощо.

Розрив ВВП.

1.Оскільки певна частка робочої сили не використовується в процесі виробництва, то економіка не спроможна виробляти потенційно можливий обсяг товарів і послуг, тобто потенційний ВВП.

2.Цей невироблений (втрачений) обсяг продукції свідчить про відставання фактичного ВВП від потенційного, яке називається «розрив ВВП».

3.Розрив ВВП показує, на скільки процентів відхиляється фактичний ВВП від потенційного під впливом циклічного безробіття.

4.Чим вище циклічне безробіття, тим більшим є розрив ВВП і тим більшу величину ВВП втрачає економіка.

Закон Оукена.

Американський економіст Артур Оукен виявив для США емпіричну залежність між циклічним безробіттям і розривом ВВП.

К ожний процент циклічного безробіття викликає 2,5-3,0 % відставання фактичного ВВП від потенційного.

«Закон Оукена»:

де Dy - розрив ВВП у процентах до потенційного ВВП;

B - коефіцієнт чутливості ВВП до циклічного безробіття, який показує, на скільки процентів фактичний ВВП менший від потенційного, якщо фактичне безробіття перевищує природний рівень на один процентний пункт;

u - фактичний рівень безробіття;

u_n - природний рівень безробіття.

Y- фактичний обсяг виробництва.

Y/- потенційний обсяг виробництва, тобто обсяг виробництва при природному рівні безробіття.

U – фактичний рівень безробіття.

U/ - природний рівень безробіття.

коефіцієнт пропорційності.

Ця формула показує, що відсоток зростання безробіття понад природний рівень пропорційний відсотку скорочення реального обсягу виробництва.

Державний бюджет несе збиток від скорочення податкових надходжень і виплати допомоги по безробіттю;

За період незайнятості працівник втрачає професійні навики і на його перепідготовку потрібні нові кошти;

Особливу небезпеку для економіки становить зростання безробіття, що супроводжується інфляцією – стагфляція.

16.Стагфляція як макроекономічне явище: сутність та засоби подолання.

Стагфляция–период одновременного кризисного спада в производстве и продолжающегося инфляционного повышения цен. Термин “стагфляция” впервые в начале 70- х годов был применен американскими экономистами для описания конкретной ситуации сочетания циклического спада с процессом инфляции.

Рост цен в условиях кризисов непосредственным образом снижает уровень материального благосостояния всех категорий населения, но особенно тяжело стагфляция сказывается на доходах наемных работников, а также лиц, получающих фиксированные социальные выплаты ( инвалидов, пенсионеров по старости, получателей пособий по безработице, стипендий и т. д. )

В условиях стагфляции организованному рабочему профсоюзному движению приходится решать две трудно совместимые задачи:

во–первых, отстаивать право трудящихся на труд, когда безработица принимает массовый характер ;

во–вторых, бороться за сохранение уровня доходов, выплат из социальных фондов путем индексации платежей, т. е. увеличения их размера в соответствии с темпом роста цен.

Политика государства по преодолению стагфляции включает в себя как меры по стимулированию экономического роста, так и дефляционные мероприятия, направленные на предотвращение роста цен.

Во–первых, происходит целенаправленное расширение сферы рыночных конкурентых начал в экономике. С этой целью осуществляется ряд мер по дорегулированию отраслей инфраструктуры, кредитной системы, рынка рабочей силы. Проводится реприватизация части государственных предприятий, ослабляется экологический контроль.

Во– вторых, проводится жесткая реструктивная кредитно – денежная политика: пересматривается структура бюджетных расходов и доходов.

В–третьих, предпринимаются усилия по снижению всех непроизводительных социальных затрат. На уровне отдельного предприятия – это замораживание реальной заработной платы при росте производительности труда. В масштабах страны – сокращение государственных бюджетных расходов по ряду социальных программ.