Висновки

1. Сучасні вимоги до педагога на перше місце ставлять систематичну самостійну роботу з розвитку професійної компетентності, поглиблення його теоретичних знань та практичних умінь. Отже, проблема самоосвіти стає все більш актуальною. Завданням методичних служб на даному етапі є максимальне використання творчого потенціалу педагогів. Актуальність самоосвіти педагога зумовлена також психологічними аспектами та специфікою вчительської праці.

2. Самоосвіта педагогів являє собою органічну складову безперервної педагогічної освіти, хоча і досить специфічну складову. Її специфіка полягає в тому, що в процесі самоосвіти суб’єкт і об’єкт освіти виступають в одній особі. Самоосвіта педагогів є безперервний, особливим чином організований процес розвитку та збагачення сукупної культури педагога на основі сформованих в нього освітніх потреб. Цей факт зумовлює особливе місце самоосвіти в системі післядипломної освіти педагогів.

3. Основним змістом самоосвіти є оновлення і вдосконалення знань, що є у спеціаліста, його умінь і навиків з метою досягнення бажаного рівня професійної компетентності. У сучасному суспільстві постійна самоосвіта, з одного боку, все більше стає умовою успіху в професійній діяльності, а з іншої – і це особливо важливо – воно захищає від інтелектуального зубожіння особистості.

4. Педагогічна самоосвіта здійснюється різними засобами: систематичне вивчення новинок художньої, спеціальної і педагогічної літератури, при цьому робляться нотатки, складаються конспекти або тези. Багато вчителів мають спеціальні картотеки, які допомагають використовувати необхідний матеріал. Самоосвіта дає ефективні результати у тому випадку, коли вона здійснюється цілеспрямовано, рівномірно й систематично.

5. Апробація нових форм методичної роботи на кафедрі, їх різноманітність допомагають підтримувати у вчителів інтерес до предмету , прагнення до вдосконалення та запобігають професійному вигоранню. Реалізація творчого потенціалу вчителя, його самоосвітньої діяльності найбільш ефективно відбувається за таких умов, як: створення сприятливого психологічного клімату, атмосфери творчого пошуку новизни; регулярне і своєчасне фіксування досягнень кожного педагога; урахування при плануванні відповідності творчого потенціалу кафедри з реальними завданнями; стимулювання ініціативи; прояв довіри і поваги до індивідуального педагогічного доробку кожного педагога.

6. Педагогічна самоосвіта – цілеспрямована, наближена до дослідницької, самостійна діяльність педагога з удосконалення педагогічних знань, вмінь з метою застосування у професійній діяльності. Для створення мотивації педагога до самоосвітньої діяльності використовуються різні засоби управлінського впливу, які складають систему чинників, завдяки яким особистість вчителя саморозвивається.

 Результативність такого впливу залежить від структури процесу управління самоосвітньою діяльністю, який передбачає: під час підготовки – з'ясування мети діяльності і взаємин, що складаються між її учасниками; визначення завдань і планування роботи; під час здійснення – організацію діяльності, аналіз ходу процесу і його корекцію; під час підведення підсумків – аналіз ефективності зробленого, визначення нових завдань.

7. Ефективність процесу самоосвіти багато в чому залежить від диференційований підходу до роботи з різними категоріями вчителів на основі створення нової модульної системи в організації науково-методичних об’єднань, яка б знизила розрив між рівнями методичної майстерності вчителів.

         СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Азгальдов Г.Г. О квалимитрии / Г.Г. Азгальдов, Э.П. Райхман. – М.: Издательство стандартов, 1972. – 172 с.

2. Андреев В.И. Педагогика творческого саморазвития. Инновационный курс. Кн. 1. – Казань: Изд.-во Казан., ун-та, 1996. – 577 с.

3. Бесєдін М.О., Нагаєв В.М. Основи менеджменту. – К.: Центр навчальної літератури, 2005. – 496 с.

4. Браже Т.Г. Развитие творческого потенциала учителя / Т.Г. Браже // Сов. Педагогика. – 1989. - № 8. – С. 89-94.

5. Василенко В.О., Шматько В.Г. Інноваційний менеджмент. – К.: Центр навчальної літератури, 2005. – 440 с.

6. Вершловский С. Образование взрослых в России: вопросы теории [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.znanie.org/docs/Vershl.html

7. Єльнікова Г.В. Наукові основи розвитку управління загальною середньою освітою в регіоні / Галина Василівна Єльнікова. – Х.: Крок, 1999. – 303 с.

8. Зеер Э. Компетентностный подход к модернизации профессинального образования / Э. Зеер, Э. Сыманюк // Высшее образование сегодня. – 2003. - № 4. – С. 23-30.

9. Зязюн І.А. Освітні технології у вимірах педагогічної рефлексії / І.А. Зязюн // Світло. – 1996. - № 1. – С. 4-6.

10. Карамушка Л.М. Психологія освітнього менеджменту. / Л.М. Карамушка – К.: Либідь, 2004. – 424 с.

11. Князев А.М., Немцова Е.В., Палецкая С.Н. Социальные компоненты личности как объект оценивания / А.М. Князев Материалы // XV Всеросийской научно-методической конференции «Проблемы качества образования». Кн. 2 .– С. 66-77.

12. Коджаспирова Г.М. Культура професійної самоосвіти педагога. / Г.М. Коджаспирова – М., 1994 – 189 с.

13. Корнеева Л.Н. Самооценка как механиз саморегуляции в профессиональном образовании / Людмила Николаевна Корнеева. – М.: Владос, 2000. – 296 с.

14. Крижко В.В., Павлютенков Є.М. Менеджмент в освіті. / В.В. Крижко, Є.М. Павлютенков. – К., 1998. – 197 с.

15. Мармаза О.І. Інноваційні підходи до управління навчальним закладом. / О.І. Мармаза. – Х.: Видав.гр. «Основа», 2004. – 240 с.

16. Мармаза О.І. Менеджмент в освіті: секрети успішного управління. / О.І. Мармаза. – Х.: Видав.гр. «Основа», 2005. – 176 с.

17. Маслікова І.В. Моніторингова система освітнього менеджменту. / І.В. Маслікова. – Х.: Вид. група «Основа», 2005. – 144 с. – (Б-ка журн. «Управління школою»; Вип. 10 (34).

18. Маслов В. Моделювання у теоретичній і практичній діяльності в педагогіці / В. Маслов // Післядипломна освіта в Україні. – 2008. - № 1. – С. 3-9.

19. Пирогов А.В. Моделирование в образовании. / А.В. Пирогов // Инновации в образовании. – 2004. - № 5. – С. 36-40.

20. Пікельна В.С. Управління школою. / В.С. Пікельна. – Х.: Видав.гр. «Основа», 2004. – 220 с.

21. Подобед В.И. Системное управление образованием взрослых / Владимир Иванович Подобед. – СПб.: ИОВ РАО, 2000. – 231 с.

22. Протасова Н.Г Післядипломна освіта педагогів: зміст, структура, тенденції розвитку. / Н.Г. Протаслва. - К., 1998. - 176 с.

23. Психолого-педагогический словарь для учителей и руководителей общеобразовательных учреждений / Под ред. П.И Пидкасистого. - Ростов н/Д. : Феникс, 1998. - 554 с.

24. Радченко А.Є. Професійна компетентність учителя. / А.Є. Радченко. –Х. : Вид.група "Основа",2006. -126 с.

25. Селевко Г.К. Альтернативные педагогические технологии / Г.К. Селевко. – М.: НИИ школьных технологий, 2005. – 222 с.