- •2.Економічні закони суспільного виробництва і закономірності розміщення продуктивних сил, їх об'єктивний характер
- •3. Основні закономірності розміщення продуктивних сил
- •5.Вплив науково-технічного прогресу на розміщення продуктивних сил і формування економіки регіону.
- •7. Районоутворюючі фактори та принципи економічного районування.
- •8. Районний господарський комплекс та його галузева структура.
- •9. Форми територіальної організації виробництва економічних районів
- •Вплив науково-технічного прогресу на розміщення продуктивних сил і формування економіки регіону.
- •11. Поняття регіону та регіональної економіки
- •12. Наукові основи формування регіонів і регіонального відтворювального процесу.
- •13. Сутність регіону. Спеціалізація і комплексний розвиток регіонів.
- •14.Соціально-економічний потенціал регіону.
- •18. Територіальне розміщення і територіальна організація продуктивних сил.
- •19. Сутність державної регіональної економічної політики. Її основні напрями.
- •20. Об'єкти і суб'єкти регіональної економічної політики
- •22. Основні принципи державної регіональної економічної політики
- •24. Державні програми розвитку регіонів
- •Склад та структура комплексної програми соціально-економічного розвитку регіону.
- •26. Основні види регіональних програм, їх класифікація за складом та ознаками
- •27. Територіальні прогнози економічного і соціального розвитку регіонів
- •28. . Поняття господарського комплексу
- •29. Основні показники, що характеризують економіку країни.
- •31. Зрушення в галузевій структурі народного господарства під впливом соціальної переорієнтації та науково-технічного прогресу.
- •32.Об’єктивний характер формування міжгалузевих комплексів
- •34. Місце України в світових сировинних і паливно-енергетичних ресурсах.
- •35. Характеристика природно-ресурсного потенціалу України та її регіонів
- •38. Міграція населення і її види: регіональні особливості і відмінності.
- •41. Роль паливно-енергетичного комплексу в народному господарстві, його структура та особливості розвитку.
- •42. Розвиток і розміщення вугільної промисловості України.
- •44 Проблеми та перспективи розвитку нафтової та нафтопереробної промисловості і забезпечення країни нафтопродуктами.
- •45 . Особливості розвитку газової промисловості
- •46 Роль електроенергетики в розвитку народного господарства та її сучасний стан.
- •47. Перспектива та можливості використання нетрадиційних джерел енергії.
- •48 Сучасний стан розвитку чорної металургії. Охорона навколишнього середовища і здоров'я населення в районах розміщення підприємств чорної металургії.
- •49. Сучасний стан кольорової металургії. Охорона навколишнього середовища і здоров'я населення в районах розміщення підприємств кольорової металургії..
- •50. Роль машинобудівного комплексу в народному господарстві та його структура.
- •51.Військово-промисловий комплекс(впк) і його місце в машинобудівному комплексі.
- •52. Чинники розвитку та розміщення хімічної промисловості.
- •53. Лісопромисловий комплекс. Сучасний стан та особливості розміщення лісозаготівельної, деревообробної, целюлозно-паперової промисловості.
- •54.Галузева структура сільського господарства. Особливості розміщення та сучасний стан розвитку. Розміщення виробництва картоплі, овочів, ягід, фруктів і винограду.
- •55. Розміщення технічних культур та формування спеціалізованих апк: цукробурякового, льонопромислового, олійнопереробного, тютюнопромислового та ін.
- •56.Особливості формування і розміщення картоплепромислового, плодоовочево-консервного та виноградарсько-виноробного комплексу.
- •57. Особливості розміщення основних та спеціалізованих апк: молочнопромислового, м'ясопромислового і птахопромислового. Проблеми і перспективи розвитку.
- •58. Харчова промисловість як основна переробна ланка апк
- •59. Транспортний комплекс та зв'язок. Значення транспорту та зв'язку в народному господарстві.
- •61. Зв'язок як галузь народного господарства.
- •62. Будівельний комплекс України: структура, особливості розвитку та розміщення
- •63.Структура та особливості розміщення рекреаційних ресурсів в Україні.
- •64. Проблеми і перспективи розвитку підприємств легкої промисловості України.
- •65. Територіальні особливості розвитку різних регіонів і областей України. Депресивні території.
- •66.Соціально-економічні і екологічні проблеми розвитку економіки регіонів та шляхи їх вирішення.
- •67. Місце і спеціалізація економічних районів в системі територіального розподілу праці
- •68. Диференціація території по рівню і комплексністю розвитку продуктивних сил.
- •70. Міжнародний поділ праці, його суть і значення.
- •71. Передумови розвитку міжнародних економічних зв'язків.
- •73. Глобалізація і регіоналізація світового господарства.
- •74. Державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності
- •75. Участь України у світових економічних об'єднаннях - Європейському Союзі, сот, єеп та інших регіональних об'єднаннях: переваги і проблеми.
- •76.Транзитні можливості України.
- •77. Проблеми і перспективи зростання експортного потенціалу України та її регіонів.
- •78.Основні фактори, що сприяють сталому розвитку продуктивних сил.
- •79. Зростання масштабів виробництва та його вплив на навколишнє середовище.
- •80. Науково-технічний прогрес і його вплив на територіальну і галузеву структуру продуктивних сил. Альтернативні джерела енергії.
- •81.Екосистеми та їх структура, види екосистем.
- •82. Принципи раціонального природокористування.
- •83. Екологічний моніторинг, його види та класифікація.
- •84. Державний екологічний моніторинг.
- •85. Поняття, завдання, об’єкти та принципи економічного механізму природокористування та охорони навколишнього середовища.
- •86. Економічні збитки від забруднення атмосфери, водних об'єктів, ґрунтів і методи їх визначення.
- •87. Правове регулювання природоохоронної діяльності
- •88. Довгострокові державні програми охорони навколишнього середовища та раціонального використання природних ресурсів.
- •89. Природоохоронні заходи та принципи їх економічного обґрунтування.
- •90. Економічна та соціальна ефективність безвідходних і маловідходних технологій
68. Диференціація території по рівню і комплексністю розвитку продуктивних сил.
За величиною території області можуть відрізнятися у чотири рази (Одеська область має площу 33,3 тис. км2, а Чернівецька — 8,1 тис. км2), за чисельністю населення — в п'ять разів (Донецька — 4,5 млн осіб, а Чернівецька % 0,9 млн осіб). Впродовж XX століття економічний потенціал регіонів України формувався під впливом багатьох чинників, серед яких домінуючими була наявність і обсяги природних ресурсів. Зосередження в Донбасі та Придніпров'ї значних запасів руд і палива було основою формування металургійних центрів гірничодобувної промисловості. Власне індустрія Донецького і Придніпровського економічних районів є основою економічного потенціалу всієї України.Визначення рівня економічного розвитку можна проводити за різними показниками. Однак найбільш суттєвим показником є обсяги ВВП на одну особу за областями. До інших показників, що диференціюють області України за рівнем економічного розвитку, належить середня заробітна плата в регіоні, споживання продовольств, обсяг послуг на одну особу, протяжність транспортних комунікацій на 1000 км2 території, показники розвитку освіти і охорони здоров'я.
69. Характеристика продуктивних сил економічних районів України. Досить розгалужена в Україні структура транспортного машинобудування, яке об’єднує підприємства з виробництва тепловозів, вагонів, (загальне машинобудування) легкових і вантажних машин, мікроавтобусів, тролейбусів і, що головне для експортної ланки країни, морських суден і літаків. Автомобільні заводи України випускають великовантажні автомобілі (Кременчук), автобуси та автонавантажувачі (Львів), легкові автомобілі (Запоріжжя), легкові автомобілі для сільської місцевості (Луцьк), автомобільні мотори (Мелітополь), мікроавтобуси (Сімферополь). Авіаційна промисловість виробляє літаки та вузли, прилади і запчастини до них. Найбільшого розвитку вона набула у Києві та Харкові, де виробляють пасажирські й транспортні літаки, у тому числі один з найбільших у світі – АН-225. Останнім часом у зв’язку з конверсією виробництва ця промисловість стала випускати багато продукції широкого вжитку. Тракторобудування у своєму розміщенні орієнтується на споживача. Найважливішим його центром є Харків, де діють заводи: тракторний, тракторних самохідних шасі, моторобудівний. Колісні трактори виробляють у Дніпропетровську, тракторні агрегати – у Вінниці. Ряд великих підприємств з виробництва деталей і запасних частин для тракторів працює у Сімферополі, Кременчуці, Чугуєві, Києві, Білій Церкві, Луганську, Одесі. Верстатобудування зосереджене у великих містах (Києві, Харкові, Краматорську, Одесі, Запоріжжі, Львові, Житомирі). Машинобудування для легкої та харчової промисловості орієнтується на споживача. Ці підприємства розосереджені на території і розміщені як у великих (Київ, Донецьк, Харків, Дніпропетровськ, Одеса), так і в малих (Сміла і Кам’янка, Черкаська обл.; Калинівка, Вінницька обл.; Васильків, Київська обл.) містах. До галузей точного і наукоємного машинобудування належать: електронна, радіотехнічна, приладобудівна галузі, виробництво комп’ютерної і космічної техніки тощо. Їм властива дуже висока працеємність, мала металоємність, підвищена фондоємність. Вони розміщуються у районах високої технічної культури, що мають висококваліфіковані кадри, експериментальні бази, науково-дослідні інститути. Найбільшими центрами такого машинобудування, зокрема, виробництва телевізорів, є Львів, Київ, Харків, Сімферополь; електронно-обчислювальних машин – Київ; приладобудування та інструментів – Київ, Харків, Дніпропетровськ, Одеса, Донецьк, Запоріжжя, Львів. Підприємства машинобудівного комплексу територіально зосереджені в усіх областях. На цьому фоні особливо виділяються вісім великих машинобудівних міст: Харків, Київ, Дніпропетровськ, Запоріжжя, Одеса, Львів, Донецьк, Луганськ. На основі дії закону територіальної спеціалізації та комплексного розвитку в Україні сформувалося сім машинобудівних районів: Харківський (основні центри – Харків, Полтава, Кременчук, Суми) зі спеціалізацією на енергетичному, транспортному, тракторному, сільськогосподарському машинобудуванні та випуску електротехніки і приладів; Придніпровський (Дніпропетровськ, Дніпродзержинськ, Кривий Ріг, Запоріжжя, Мелітополь, Кіровоград) з провідними галузями важкого і середнього машинобудування, верстатів, транспортних, енергетичних, електротехнічних і сільськогосподарських машин; наукоємної космічної техніки; Донецький (Донецьк, Краматорськ, Луганськ, Маріуполь, Горлівка, Дружківка) з виготовленням переважно металоємного обладнання: машин і устаткування для вуглевидобутку та чорної металургії, транспортних засобів; Центральноукраїнський (Київ, Житомир, Бердичів, Коростень, Чернігів, Черкаси) з випуском верстатів, устаткування для хімічної і будівельної індустрії, транспортних засобів, електротехнічних машин, приладів, ЕОМ;
Подільський (Вінниця, Хмельницький, Тернопіль) з розвитком сільськогосподарського й електротехнічного машинобудування, верстатів і приладобудування;
Західноукраїнський (Львів, Луцьк, Рівне, Івано-Франківськ, Чернівці, Ужгород, Мукачево, Дрогобич, Стрий) з приладобудуванням, виробництвом телевізорів, верстатів, підйомно-транспортних машин, автобусів, вантажних несучих конвеєрів, вантажопасажирських автомобілів, товарів електроніки, сільськогосподарських машин;
Південний (Одеса, Миколаїв, Херсон, Сімферополь, Ізмаїл, Керч), що спеціалізується на випуску суден, верстатів, сільськогосподарських машин, кранів, приладів, кіноапаратів.
