86. Економічні збитки від забруднення атмосфери, водних об'єктів, ґрунтів і методи їх визначення.

На охорону навколишнього природного середовища в Україні щорічно витрачають великі кошти. Однак цього недостатньо, щоб повністю відшкодувати збитки, які завдаються природному середовищу внаслідок його забруднення. Вплив забруднень на природу, людину, будівлю, споруду, сільськогосподарські угіддя тощо оцінюють величиною екологічного збитку.

Екологічний збиток — фактичні або можливі екологічні та соціальні втрати, що виникають у результаті певних подій або явищ, в тому числі зміни природного середовища, його забруднення. Розглядають прямий та опосередкований (непрямий) збиток.

Прямий збиток виникає внаслідок безпосереднього руйнування матеріальних цінностей, погіршення умов ведення господарства та впливу на здоров'я людини. При цьому слід розглядати збиток різних часових інтервалів і ступенів впливу. Так, крім одномоментного збитку, може виникати перманентний збиток (наприклад, при ерозії та засоленні ґрунтів), латентний (прихований) збиток, який проявляється лише через певний час (переважно при дії на здоров'я людини та природні екосистеми).

Збиток опосередкований (непрямий) виникає в результаті негативної дії на продуктивні сили суспільства в цілому, в тому числі на людину. В цьому випадку спостерігається ріст захворювань, інвалідності тощо.

Екологічний збиток від забруднення природного середовища визначається сумою затрат на відшкодування збитку, спричиненого окремими джерелами в межах певної території. У всіх випадках при визначенні очікуваного збитку на основі варіантних розрахунків встановлюється мінімальна сума, призначена на попередження та компенсацію впливу забрудненого середовища. Такий підхід реалізується для оцінювання екологічного збитку в масштабах промислових комплексів та окремих технологічних процесів.

Екологічний збиток формується під впливом трьох груп факторів:

— впливу (характеризує ступінь забруднення того або іншого елемента навколишнього середовища);

— сприйняття (об'єкти, що зазнають негативного впливу забруднення);

— стану (відображає рівень нормативних економічних показників, які переводять натуральні показники у вартісні).

Для кількісної оцінки екологічного збитку використовують три основні методи:

— метод прямого розрахунку, що базується на порівнянні показників забрудненого та умовно чистого (контрольного) районів;

— аналітичний метод, що ґрунтується на отриманні математичних залежностей між показниками стану відповідної економічної системи та рівнем забруднення навколишнього середовища;

— емпіричний, суть якого полягає в тому, що залежність збитку від рівня забруднення, отримана на основі двох перших методів на окремих об'єктах, узагальнюється і переноситься на однорідні досліджувані об'єкти.

87. Правове регулювання природоохоронної діяльності

Стан навколишнього природного середовища на Україні , за думкою фахівців, погіршується, потенційно небезпечні об’єкти атомного, енергетичного, хімічного, транспортного, металургійного, машинобудівного інших комплексів створювалися і експлуатувалися, а деякі продовжують експлуатуватися, без належного обліку усіх складників екологічної і технічної безпеки. Стаття 16 Конституції України проголошує, що забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи, збереження генофонду Українського народу є обов`язком держави. Життя та діяльність держави і суспільства, таким чином, прямо пов’язується з станом екологічної безпеки, підвищенням якості та ефективності роботи природоохоронних органів. В нинішніх умовах на природоохоронну діяльність впливає ряд об’єктивних та суб’єктивних факторів, які породжено новими соціально-економічними умовами господарювання, переходом до ринкових відносин, новими підходами до вирішення багатьох важливих завдань, що постають перед державою та суспільством.

Система природоохоронних заходів спрямованих на збереження оточуючого природного середовища, протиставлена державою правопорушенням у галузі охорони природи.

Проблема адміністративно-правових заходів охорони навколишнього природного середовища характеризується тим, що вона недостатньо науково розроблена і висвітлена у юридичній літературі.

Адміністративно-правові заходи охорони природи, як складники соціальних категорій , які в процесі свого розвитку зазнають істотних змін. Дана обставина визначає динаміку і напрямки удосконалення нормативно-правового регулювання системи та порядку застосування адміністративно-правових заходів охорони природи , пошук правових способів охорони природи. Вивчення й аналіз розробок адміністративної науки, міжнародно-правових актів, чинного законодавства України та практики його застосування у сфері охорони природи, використання природних ресурсів, проведено з використанням системно-структурного, і порівняльно-правового методів. Адміністративно-правові заходи охорони природи розглядаються, як встановлені державою засоби впливу , на суспільні відносини в галузі охорони природи для забезпечення належного порядку, припинення й попередження правопорушень в галузі екології. В той же час, відповідно до запропонованої автором класифікації, важливими елементами, що відносяться до системи охорони довкілля є органи виконавчої влади всіх рівнів (в тому числі спеціалізовані), органи місцевого самоврядування. Певні функції у цій сфері виконують судові органи, органи прокуратури, об’єднання громадян (громадські природоохоронні організації)