66.Театральне мистецтво та кінематограф в Україні в 20-30 р.20 ст

68.Розстріляне відродження20-30 років Не відомі точні дані щодо кількості репресованих українських інтелігентів у часи сталінських репресій періоду Розстріляного відродження. За деякими даними це число сягало 30000 осіб.^[1]

Жертвами репресій стали найбільш яскраві, талановиті представники українського національного відродження.  Лесь Курбас, Олекса Слюсаренко, як і багато інших, загинули на Соловках. Пішли у заслання М.Грушевський, М.Волобуєв. Застрелилися М.Скрипник, М.Хвильовий…

З кінця 1920-х років і до середини 1930-х років з  259 українських письменників ліквідували 223 (17 було розстріляно, 8 закінчили життя самогубством, зникли безслідно  16, загинули у сталінських таборах 175, і 7 померли своєю смертю). Із 85 вчених-мовознавців ліквідували 62. Декілька сотень українських кобзарів, які зібралися на свій з’їзд, заарештували і розстріляли без суду, слідства та винесення вироку.

Загалом у 1930-роки було ліквідовано майже 80 відсотків української інтелігенції. Цей період в історії отримав назву «Розстріляне відродження».          Навіть Л.Троцький зазначив: «Ніде репресії, чистки, придушення і всі інші види бюрократичного хуліганства в цілому не досягли таких страшних розмірів, як на Україні, у боротьбі з могутніми прихованими силами в українських масах, що прагнули більшої свободи й незалежності»…

Отже, масові репресії, спрямовані проти інтелігенції,  винищили еліту нації – її майбутнє, те, що виховується та плекається століттями. Національна еліта, носії певних моральних чеснот – того морального закону всередині кожної людини, про який писав Кант, замінилася на партійно-бюрократичних функціонерів. Треба було змінитися поколінням, щоб отямитися від отриманого удару.

69. Шістдесятники як національно-культурне явище ,вияви та постаті :

Шістдесятники виступали на захист національної мови і культури, свободи художньої творчості.

Основу руху шістдесятників склали письменники Іван Драч, Микола Вінграновський, Гр.Тютюнник, Б.Олійник,Василь Симоненко, Ліна Костенко, художники Алла Горська, Віктор Зарецький, Борис Чичибабін, літературні критики Іван Дзюба, Євген Сверстюк, режисер Лесь Танюк, кінорежисери Сергій Параджанов, Юрій Іллєнко, перекладачі Григорій Кочур, Микола Лукаш та інші.

Шістдесятники розвинули активну культурницьку діяльність, яка виходила за межі офіціозу(НЕОФІЦІЙНІ,ЛІЛЯ,НЕОФІЦІЙНІ: влаштовували неформальні літературні читання та художні виставки, вечори пам'яті репресованих митців, ставили замовчувані театральні п'єси, складали петиції на захист української культури.Шістдесятники відновили традиції класичної дореволюційної інтелігенції, якій були притаманні прагнення до духовної незалежності, політична відчуженість, ідеали громадянського суспільства та служіння народові.

Наштовхнувшись на жорсткий опір партійного апарату, частина шістдесятників пішла на компроміс із владою, інші еволюціонували до політичного дисидентства, правозахисного руху та відкритого протистояння режимові.