8. Посилення демократичних начал у єс через розширення можливостей щодо залучення громадян до процесу прийняття рішень у рамках Європейського союзу

Лісабонський договір запроваджує новий інструмент залучення громадян до ухвалення рішень – так звану «ініціативу громадян» (ч.4 ст. 11 ДЄС та ч.1 ст 24. ДФЄС). Таким чином, громадяни вперше отримують можливість прямо висловлюватися щодо законотворчого процесу в Європейському Союзі. Отже Договір допомагає Союзу краще слугувати інтересам громадян через наданням їм права напряму висловлювати свої думки щодо європейських справ. Зокрема у ст.11 ДЄС, в якій мова йде про забезпечення зв’язку ЄС з громадянським суспільством, у ч.4 передбачено, що «щонайменше один мільйон громадян¹³, що є громадянами значної кількості держав-членів, можуть запропонувати Європейській Комісії в межах її повноважень висунути будь-яку належну пропозицію з питань, щодо яких, на їхню думку, треба ухвалити правовий акт Союзу на виконання Договорів». Реалізація інституту «громадянської ініціативи» регулюється за допомогою регламентів, ухвалених Європарламентом та РадоюЄС, в яких, поміж інших питань, повинна визначатися мінімальна кількість держав-членів, із яких мають походити такі громадяни (ч.1 ст. 24 ДФЄС). Таким чином, Установчі договори містять бланкетну норму, яка на сьогоднішній день зобовязує інституції ЄС виробити і запровадити чіткий механізм імпліментації ініціативи громадян¹⁴.

Інститут «громадянської ініціативи» в Союзі розглядається як один із типів партиципаторної демократії, що грунтується на принципах представницької демократії, на яких засовано ЄС і, які є цінностями Союзу, дотримання яких в свою чергу виступає умовою «sine qua non» членства у ЄС.

Можливість реалізації «громадянської ініціативи» суттєво розширює політичні права громадян ЄС через визнання права кожного із них на участь у демократичному житті Союзу. Закріплення права на «громадянську ініціативу» означає запровадження у діяльності ЄС ключових стандартів громадянського діалогу, який є продовженням існуючої практики Комісії щодо проведення широких громадських консультацій у тих випадках, коли прийняття законодавчого акту Союзу може зачіпати права та інтереси осіб у ЄС. Крім того, задля покращення поінформованості про те, як ЄС досягає своїх рішень, Рада, розглядаючи законопроекти та голосуючи щодо них, має проводити зустрічі з громадськістю. Важливо підкреслити, що Комісія, якій надійшла ініціатива від громадян повинна винести це питання на порядок денний свого засідання. При цьому, громадянська ініціатива не перешкоджає Комісії виступати із власними законодавчими пропозиціями, однак зобов’язує її серйозно поставитися до розгляду прохань, що є предметом ініціативи громадян.

Вирішення питання про те, що є предметом громадянської ініціативи, повинно входити у рамки повноважень Комісії. Одночасно воно має торкатися тих проблем, стосовно яких громадяни вважають, що законодавчий акт Союзу є необхідним у цілях реалізації Установчих договорів.

Можливість реалізації права громадянської ініціативи у ЄС залежатиме від того, наскільки правильно будуть сформульовані власне самі пропозиції та, наскільки ретельно будуть прописаними процедури їх просування. Серед принципів, яким повинен відповідати процес реалізації ініціативи громадян слід назвати такі:

• забезпечення умови щодо того, чи дійсно ініціатива відображає інтереси громадян Союзу;

• пропозиція повинна бути зрозумілою і викладеною у відповідній формі;

• процедури запровадження ініціативи повинні бути достатньо простими для громадян, однак при цьому повинні запобігати можливості шахрайства та зловживання;

• процедури не повинні накладати додаткові адміністративні обтяження на держав-членів.

Для запобігання порушення цих принципів інституції ЄС повинні в регламенті закріпити чіткі критерії прийнятності «громадянської ініціативи». Серед найважливіших пропозицій, що висловлюються з цього приводу, можна виділити такі:

• визначення кількості підписів, які повинні бути зібраними громадянами кожної країни (вірогідно, мова йде про граничний мінімум підписів, зібраних у тій чи іншій країні-члені ЄС);

• вирішення питання про вид підписів і підтвердження їх належності конкретним особам (триває дискусія щодо заборони використання даних ідентифікаційних документів громадян);

• перевірка Комісією ЄС прийнятності ініціативи після того як зібрано не менше 300000 підписів у трьох країнах-членах ЄС (ця пропозиція повністю підтримується інституціями ЄС);

• встановлення граничних часових обмежень на збір підписів у один календарний рік;

• надання Комісії 4-х місячного строку для розгляду ініціативи і прийняття щодо неї рішення.

Досягнення згоди інституцій Європейського Союзу щодо вказаних ключових питань призведе до того, що найближчим часом ми можемо стати свідками того, як «працює» інститут громадянської ініціативи на наднаціональному рівні, а також того, наскільки можуть бути «почутими» громадяни ЄС інституціями Союзу. При цьому очевидним стане механізм «взаємодії» інтересів громадян ЄС та цінностей і тих прав, які визнаються основоположними у рамках Європейського Союзу.

Задля покращення поінформованості про те, як ЄС досягає своїх рішень, Рада Міністрів, розглядаючи законопроекти та голосуючи щодо них, має проводити зустрічі з громадськістю.

Ще один спосіб посилення демократичних начал у ЄС передбачає нормативне закріплення збільшення кількості сфер діяльності ЄС, щодо яких Європейський Парламент та Рада Міністрів діятимуть за процедурою «спільного ухвалення рішень» (нині це звичайна законодавча процедура). Це означає, що депутати Європейського Парламенту, які обрані напряму громадянами ЄС, мають більший вплив на законодавство та бюджет Союзу.