1) «Балкансько-турецька» модель інтеграції, або процедура тривалого інституційного приєднання.

Услід за Туреччиною та балканськими державами Україна подає офіційне прохання про вступ, стаючи у довгу чергу «аутсайдерів розширення». Об’єктивні труднощі в інституційному «перетравленні» України та масштаби необхідних внутрішніх перетворень роблять нашу державу потенційно останньою країною, яка приєднається до Євросоюзу.

2) «Норвезька» модель інтеграції, або пошук багатостороннього формату асоціації з єс.

Останніми роками було оприлюднено різноманітні ідеї поглибленої економічної інтеграції східноєвропейських держав до ЄС за прикладом Європейського економічного простору (ЄС +Норвегія, Ісландія, Ліхтенштейн). Беручи до уваги прагнення Росії утворити своє євразійське економічне об’єднання, створення Пан’європейської зони вільної торгівлі, яка охопила б усі країни континенту, видається нині вкрай малоймовірним. Реальніші можливості для запровадження багатосторонніх форм асоціації з ЄС дає запущений у травні 2009 року проект Східного партнерства. Зокрема, після набуття чинності двосторонніх угод про асоціацію з ЄС держави-учасниці Східного партнерства могли б створити між собою Східноєвропейську зону вільної торгівлі як платформу до подальшої інтеграції з ЄС. Можна, зрештою, уявити еволюцію об’єднання ГУАМ з багатосторонньою зоною вільної торгівлі, приєднаною до єдиного ринку ЄС.

3) «Швейцарська» модель інтеграції, або поглиблені двосторонні відносини.

Погоджуючись з В. Посельським, можна вважати, що найвірогіднішим сценарієм євроінтеграційного поступу України, є досягнення нею поглибленої двосторонньої асоціації з Європейським союзом за прикладом відносин ЄС–Швейцарія²⁴.

Фундамент таких відносин має закласти нова базова Угода про асоціацію між Україною та ЄС, переговори щодо якої виходять на фінішну пряму²⁵. У майбутньому цю угоду вірогідним було б доповнити низкою інших нормативних документів, зокрема угодою про безвізовий режим тощо.

Незалежно від обраної моделі інтеграції, євроінтеграційні зусилля української влади мають виходити з розуміння того, що європейське будівництво - це потужний механізм розмивання національних кордонів. Відповідно, стратегія європейської інтеграції України повинна зосереджуватися на подоланні наявних перешкод на шляху до вільного пересування українських товарів, послуг, капіталів та громадян у межах внутрішнього ринку ЄС. А інституційне приєднання до Євросоюзу стане логічним завершенням цього руху до об’єднаної Європи без внутрішніх кордонів.

8. Символи Європейського союзу

Нова редакція установчих договорів ЄС не містить згадки про його офіційні символи. Це було обумовлено протестами деяких держав-членів ЄС проти «федералістського» характеру символів.

Разом із тим 9 жовтня 2008 р. Європейський Парламент ухвалив рішення залишити основні символи Європейського Союзу:

• синій прапор з 12-ма золотими зірками по колу²⁶;

• гімн «Ода радості» з 9-ої симфонії Л. Бетховена;

• гасло «Об’єднані в різноманітності» (англ. - united in diversity).

Відтепер прапор ЄС, на якому 12 золотих зірок розташовані по колу на синьому полі, буде висіти у залах на зустрічах та засіданнях Європарламенту. Так само на формальних засіданнях та інших подіях буде виконуватись гімн. Гасло «Об’єднані в різноманітності» буде друкуватися на всіх офіційних документах. 

Під час підписання Лісабонського договору 16 з 27 держав-членів заявили, що зазначені вище символи, а також євро як валюта Європейського Союзу та день Європи 9 травня²⁷ продовжують бути для них символами, які виражають суть спільності громадян в Європейському Союзі та їхню вірність йому²⁸.

Висновок

Європейський Союз змінився. Порівняно з 1951 роком, відколи засновано Європейські Спільноти, кількість держав-членів зросла з шести до 27. Лише за останні шість років їхня чисельність майже подвоїлася.

Так само швидко змінюється світ. Перед Європою постали важливі виклики 21-го століття – зокрема, економічна криза, зміна клімату, потреба стабільного та збалансованого розвитку, енергетична безпека та боротьба з міжнародною транскордонною злочинністю. Держави-члени ЄС, які разом працювали над Лісабонським договором, усвідомлювали, що чинні установчі договори вже нездатні забезпечити Європейський союз інструментами, необхідними для протистояння цим викликам та їх подолання.

Лісабонський договір вносить зміни до попередніх договорів ЄС та оновлює їх.

Він бере до уваги той факт, що Європейський Союз зріс з шести держав-засновниць до сьогоднішніх 27 держав-членів, а також що протягом останніх 50 років відбулося багато інших змін.

Договір покращує інструменти для якомога ефективнішої роботи ЄС у 21 столітті.

Договір допомагає Союзу краще слугувати інтересам громадян, а їм самим надає право напряму висловлювати свої думки щодо європейських справ за допомогою нового інструменту – «ініціативи громадян».

Договір захищає права громадян через Хартію основоположних прав ЄС.

Договір зміцнює роль Європейського Парламенту та надає більшого впливу національним парламентам.

Договір робить ефективнішим процес ухвалення рішень на європейському рівні.

Договір наділяє Європейський Союз првосубєктністю.

Договір запроваджує нові заходи для подолання нагальних проблем, які впливають на якість життя: йдеться, зокрема, про зміни клімату, транскордонну злочинність та енергетику.

Водночас Лісабонський договір захищає права кожної держави-члена ЄС, особливо у таких чутливих сферах як оподаткування та оборона.

Література

1. Beck U., Grande E. Pour un Empire europeen, Paris: Flammarion, 2007. - P. 21.

2. Основи права Європейського Союзу: Нормативні матеріали/ Уклад. АнакінаТ.М., Комарова Т.В., Стешенко В.М., Трагнюк О.Я./ За заг. ред.проф., д.ю.н., член-кореспондента АПрН України М.В. Буроменського. Харків : Видавництво «ФІНН», 2010. – 392с.

3. Une constitution pour l’Europe? Renaud DEHOUSSE (dir.). – Paris: Presses de Sciences Po, 2002. – P. 115–131.

4. Paul Magnette. Le regime politique de l’Union europeenne. – Paris: Presses de Sciences Po, 2003. - P. 9–20

5. European Voice, 12 листопада 2009.

6. Празька декларація принципів групи Європейських консерваторів та реформістів у Європарламенті від 22 червня 2009 року [Електронний ресурс] // Режим доступу:www.conservatives.com/.../Prague%20Declaration%20and%20Principles.ashx?

7. La Stampa від 15 жовтня 2002 року. Для сучасного аналізу проблематики кордонів ЄС див.: Michel Foucher. L’Europe et l’avenir du monde. – Paris: Odile Jacob, 2009.

8. Le Monde, 19.01.2000.

9. Popescu N., Wilson A. The limits of enlargement-lite: European and Russian Power in the troubled neighbourhood, http, European Council on Foreign Relations, June 2009 [Електронний ресурс] // Режим доступу:http://ecfr.eu/content/entry/ecfr_eastern_neighbourhood_wilson_popescu/.

10. Потерпаючи від наслідків світової економічної та фінансової кризи, уряд Ісландії звернувся з офіційним проханням про вступ до ЄС 16 липня 2009 року. На початок листопада 2009 року кількість прихильників членства в ЄС скоротилася, однак з 65% (у пік кризи) до 29%. Див.: [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://euobserver.com (від 6 листопада 2009 р.).

11. Див.: Повідомлення Європейської Комісії (COM(2009)595 final) від 29 жовтня 2009 р. «Фінансовапро позиція щодо переговорів про вступ з Хорватією» [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://eurlex.europa.eu/LexUriServ/LexUriServ.do?uri=COM:2009:0595:FIN:EN:PDF.

12. Посельський В. Європейський Союз після ратифікації Лісабонського договору// Дзеркало тижня.- № 38 (766) 10 — 16 жовтня 2009.

13. Енциклопедія політичної думки / Пер. з англ.– К: Дух і Літера, 2000.– С.141.

14. Буроменский М. В. Политические режимы государств в международном праве (Влияние международного права на политические режимы государств).– Харьков: Ксилон, 1997.– 244 с.

15.

1 Beck U., Grande E. Pour un Empire europeen, Paris: Flammarion, 2007. - P. 17.

2 Лісабонська редакція ДЄС (преамбула та ст.1) і ДФЄС (преамбула) зберігають посилання на це загальне обґрунтування інституційних цілей євроінтеграції, яким розпочинається преамбула Римського договору про заснування ЄЕС. Див.: Основи права Європейського Союзу: Нормативні матеріали/ Уклад. АнакінаТ.М., Комарова Т.В., Стешенко В.М., Трагнюк О.Я./ За заг. ред.проф., д.ю.н., член-кореспондента АПрН України М.В. Буроменського. Харків : Видавництво «ФІНН», 2010. – 392с.

3 Лісабонський договір 2007 р. змінив термінологію: замість «принципів» у контексті ч. 1 ст. 6 попередної редакції ДЄС запроваджені «цінності» Союзу. Однак у преамбулі ДЄС вони, як і раніше, називаються принципами: «…Підтверджуючи свою відданість принципам свободи, демократії, верховенства права, поваги до прав людини та основоположних свобод…».

4 Енциклопедія політичної думки / Пер. з англ.– К: Дух і Літера, 2000.– С.141.

5 Буроменский М. В. Политические режимы государств в международном праве (Влияние международного права на политические режимы государств).– Харьков: Ксилон, 1997.– 244 с.

6 Станом на 01.06.2010 р. офіційними мовами 27 держав-членів ЄС є 23 мови: англійська, болгарська, грецька, датська, естонська, ірландська, іспанська, італійська, латиська, литовська, мальтійська, нідерландська, німецька, польська, португальська, румунська, словацька, словенська, угорська, фінська, французька, чеська, шведська. Країни, в яких державними є декілька мов, обирають одну, якою вони будуть користуватися на рівні Союзу.

7 01 січня 1999 р. євро було введено у безготівковий обіг, у готівковий – через 3 роки, коли воно стало офіційною валютою 11 держав-членів (Австрії, Бельгії, Ірландії, Іспанії, Італії, Люксембургу, Нідерландів, Німеччини, Португалії, Фінляндії, Франції. Через невідповідність економічним вимогам не була допущена до участі Греція, а Данія, Швеція і Сполучене Королівство відмовилися брати участь у цьому проекті). Станом на 01.06.2010 євро як офіційна валюта перебуває в обігу в 16 державах-членах, серед яких окрім вищезгаданих Греція, Кіпр, Мальта, Словенія, Словаччина. Євро як офіційна грошова одиниця застосовується також в таких країнах, як Андорра, Ватикан, Гваделупа, Майотта, Мартініка, Монако, Реюньйон, Сан-Марино, Сен-П’єр і Мікелон, Французька Гвіана, Чорногорія.

8 Загальний теоретичний огляд цієї концепції зроблено, зокрема, французьким дослідником Владом Константінеско в книзі Une constitution pour l’Europe? Renaud DEHOUSSE (dir.). – Paris: Presses de Sciences Po, 2002. – P. 115–131. Див. також: Paul Magnette. Le regime politique de l’Union europeenne. – Paris: Presses de Sciences Po, 2003. - P. 9–20

9 Посельський В. Європейський Союз після ратифікації Лісабонського договору// Дзеркало тижня.- № 38 (766) 10 — 16 жовтня 2009.

10 Згідно з висловлюванням депутата Європарламенту Ендрю Даффа. Див.: European Voice, 12 листопада 2009.

11Раніше, за Маастрихтським договором виокремлювали також виключну компетенцію держав-членів ЄС.

12 Ст. 238 ДФЄС

1.У разі, якщо вимагається діяти простою більшістю, Рада діє більшістю складу своїх членів.

2.Шляхом відступу від частини 4 статті 16 Договору про Європейський Союз з 1

листопада 2014 року та з урахуванням положень, встановлених у Протоколі про перехідні

положення, якщо Рада не діє за пропозицією Комісії або Верховного представника Союзу з питань закордонних справ та політики безпеки, кваліфікована більшість визначається як принаймні 72 % членів Ради, які представляють держави-члени, що охоплюють принаймні

65 % населення Союзу.

3.З 1 листопада 2014 року та з урахуванням положень, встановлених у Протоколі про перехідні положення, у випадку, якщо згідно з Договорами не всі члени Ради беруть участь у голосуванні, кваліфікована більшість визначається таким чином:

(a) кваліфікована більшість визначається як принаймні 55 % членів Ради, які представляють держави-члени, що беруть участь у голосуванні і що охоплюють принаймні 65 % населення цих держав.

Блокувальна меншість повинна включати в себе принаймні мінімальну кількість членів Ради, які представляють понад 35 % населення держав-членів, які беруть участь у голосуванні, плюс один член, за відсутності якої кваліфікована більшість вважається досягнутою;

(b) шляхом відступу від пункту (а), якщо Рада не діє за пропозицією Комісії або Верховного представника Союзу з питань закордонних справ та політики безпеки, кваліфікована більшість визначається як принаймні 72 % членів Ради, які представляють держави-члени, що беруть участь у голосуванні і що охоплюють принаймні 65 % населення цих держав.

4.Утримання членів, присутніх особисто, або представлених членів не перешкоджає ухваленню Радою актів, які вимагають одностайності.

13 Населення ЄС - 500 мільйонів осіб.

14 Наразі проект такого регламенту зараз обговорюється інститутами ЄС.

15 Див., зокрема: Празька декларація принципів групи Європейських консерваторів та реформістів у Європарламенті від 22 червня 2009 року [Електронний ресурс] // Режим доступу:www.conservatives.com/.../Prague%20Declaration%20and%20Principles.ashx?

16 Дискусію про «остаточні кордони» розширеного Євросоюзу ініціював, зокрема, у 2002-2003 роках тодішній Голова Європейської Комісії Романо Проді, який неодноразово заявляв, що європейські країни СНД не можуть сподіватися на членство в ЄС, а мусять обмежитися співпрацею в рамках політики сусідства. Див., наприклад: // La Stampa від 15 жовтня 2002 року. Для сучасного аналізу проблематики кордонів ЄС див.: Michel Foucher. L’Europe et l’avenir du monde. – Paris: Odile Jacob, 2009.

17 Можливий вплив Лісабонського договору на відносини між Україною та ЄС:

• У Договорі про заснування ЄС залишається ст. 49, що передбачає право кожної європейської держави на вступ до ЄС.

• Юридично не закріплено новий критерій отримання членства в ЄС, відомий як «спроможність до розширення» ЄС, включення якого в первинний текст Конституційного Договору ЄС активно лобіювали деякі великі держави-члени ЄС. Критерії отримання членства в ЄС стали значно жорсткішими через те, що інститутам ЄС надані значно ширші дискреційні повноваження з регулювання процесу розширення ЄС. Крім того, у тексті документу є посилання на Копенгагенські критерії вступу нових держав-членів ЄС, що надає їм юридично зобов’язуюче значення.

• Вимоги до країн-кандидатів ускладнюються новим («ціннісним») підходом до вже відомих категорій, які відносяться наразі до «принципів». Такий підхід означатиме для України, як держави, що претендує на вступ до ЄС, необхідність освоєння та імплементації нових категорій.

• Єврокомісія втрачає значний вплив на ведення переговорів щодо укладення міжнародних договорів. Рада Міністрів ЄС матиме значні повноваження у питаннях затвердження переговорної команди та підготовки директив на ведення переговорів. Європарламент повинен бути інформований про всі подробиці переговорного процесу, що може свідчити про його більший політичний вплив на переговорний процес. Рішення Ради Міністрів ЄС про початок переговорів, їх завершення, припинення, підписання міжнародного договору матимуть форму рішення, яке має обов'язкову юридичну силу. Відповідно їх юридична сила може бути оскарженою Судом ЄС.

18 Доповідь Єврокомісії для Європейської Ради в Лісабоні у червні 1992 р. Знаменно, що Жак Делор, Голова Єврокомісії у 1985–1995 рр. підтвердив своє критичне ставлення до дискусії про кордони Європи як такої, що «не має вирішення».

19 Див.: Popescu N., Wilson A. The limits of enlargement-lite: European and Russian Power in the troubled neighbourhood, http, European Council on Foreign Relations, June 2009 [Електронний ресурс] // Режим доступу:http://ecfr.eu/content/entry/ecfr_eastern_neighbourhood_wilson_popescu/

20 Посельський В. Європейський Союз після ратифікації Лісабонського договору// Дзеркало тижня.- № 38 (766) 10 — 16 жовтня 2009.

21 Потерпаючи від наслідків світової економічної та фінансової кризи, уряд Ісландії звернувся з офіційним проханням про вступ до ЄС 16 липня 2009 року. На початок листопада 2009 року кількість прихильників членства в ЄС скоротилася, однак з 65% (у пік кризи) до 29%. Див.: [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://euobserver.com (від 6 листопада 2009 р.).

22 Див.: Повідомлення Європейської Комісії (COM(2009)595 final) від 29 жовтня 2009 р. «Фінансовапро позиція щодо переговорів про вступ з Хорватією» [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://eurlex.europa.eu/LexUriServ/LexUriServ.do?uri=COM:2009:0595:FIN:EN:PDF.

23 Посельський В. Європейський Союз після ратифікації Лісабонського договору// Дзеркало тижня.- № 38 (766) 10 — 16 жовтня 2009.

24 Посельський В. Європейський Союз після ратифікації Лісабонського договору// Дзеркало тижня.- № 38 (766) 10 — 16 жовтня 2009.

25 Порядок денний асоціації Україна – ЄС від 2 листопада 2009 року. Див. у: Основи права Європейського Союзу: Нормативні матеріали/ Уклад. АнакінаТ.М., Комарова Т.В., Стешенко В.М., Трагнюк О.Я./ За заг. ред.проф., д.ю.н., член-кореспондента АПрН України М.В. Буроменського. Харків : Видавництво «ФІНН», 2010. – С.343-377.

26 Коло з 12-ти зірок на прапорі символізує прагнення Союзу до гармонії між народами. Число «12» означає довершеність: 12 місяців, 12 знаків зодіаку тощо.

27 Ця дата обрана не випадково. 9 травня 1950 р. Міністр закордонних справ Франції Робер Шуман виголосив офіційну промову про секторальне об’єднання деяких компонентів економік держав (вугільну та сталеливарнту промисловість), яка згодом була підтримана країнами-засновницями Співтовариств, що започаткувало процес створення ЄС.

28 Декларація Королівства Бельгія, Республіки Болгарія, Федеративної Республіки Німеччина, Грецької Республіки, Королівства Іспанія, Італійської Республіки, Республіки Кіпр, Литовської Республіки, Великого Герцогства Люксембург, Угорської Республіки, Республіки Мальта, Австрійської Республіки, Португальської Республіки, Румунії, Республіки Словенія та Словацької Республіки щодо символіки Європейського Союзу від 13 грудня 2007 р.