173. Поняття та система деліктних зобовязань

 Зобов'язання із заподіяння шкоди (інколи їх називають зобов'язаннями із правопорушення або деліктними зобов'язаннями) — найпоширеніший вид недоговірних зобов'язань. Зобов'язання із заподіяння шкоди — це зобов'язання, які виникають внаслідок порушення майнових чи особистих немай-нових прав абсолютного характеру і мета яких — забезпечити поновлення прав потерпілого за рахунок заподіювача шкоди або особи, відповідальної за шкоду. Цивільне законодавство, охороняючи права та інтереси як фізичних, так і юридичних осіб, передбачає відшкодування шкоди, яка заподіяна як внаслідок невиконання договірних зобов'язань, так і у випадках, коли між сторонами договірні відносини відсутні взагалі.    Залежно від підстав виникнення зобов'язань із заподіяння шкоди розрізняють: договірну та недоговірну (деліктну) відповідальність.    І договірна, і недоговірна відповідальність мають спільні риси:    - мета — поновити порушені права; - мають майновий характер; - реалізуються примусово силами юрисдикційних органів;  - виконують попереджувальну, виховну функцію. Водночас між договірною і недоговірною (деліктною) відповідальністю існують і певні відмінності:    1) договірна настає, коли сторони перебувають у відносних правовідносинах, недоговірна — в абсолютних;    2) договірна покладається на порушника договору або на особу, яка за договором відповідає за порушника (поручитель, гарант), недоговірна — на порушника або на особу, яка за законом відповідає за порушника (батьки, опікуни, лікувальна установа), або взагалі на третю особу, в інтересах якої вчиняються дії (заподіяння шкоди в стані крайньої необхідності);    3) договірна — це додатковий обов'язок, який приєднується  до невиконаного обов'язку (поставити продукцію і сплатити штраф), а недоговірна — це новий обов'язок замість невикона ного (заподіяв шкоду — відшкодуй);    4) договірна передбачена як законом, так і договором, недоговірна — виключно законом;    5) договірна виступає у вигляді відшкодування збитків, стягнення пені, штрафу, неустойки, а недоговірна — виключно у вигляді відшкодування збитків.    Крім ЦК, правовідносини щодо відшкодування шкоди регулюються й іншими нормативними актами. Серед них закони України: від 28 лютого 1991 р. "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (в редакції Закону від 19 грудня 1991 p.); від 17 квітня 1991 р. "Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні"; від 14 жовтня 1992 р. "Про охорону праці" (в редакції Закону від 21 листопада 2002 p.); від 1 грудня 1994 р. "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду"; від 23 вересня 1999 р. "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності"; від 18 січня 2001 р. "Про об'єкти підвищеної небезпеки"; від 18 січня 2001 р. "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням"; від 31 грудня 2001 р. "Про цивільну відповідальність за ядерну шкоду та її фінансове забезпечення"; від 1 липня 2004 р. "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та ін. Серед підзаконних нормативних актів згадаємо: Положення про застосування Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду"    Як договірна, так і недоговірна відповідальність настає лише за наявності певних умов (підстав), передбачених законом. Такі загальні підстави встановлені в ст. 1166 ЦК. Відповідальність за заподіяння шкоди настає за загальним правилом за наявності таких умов:     1) шкода; 2) протиправність поведінки заподіювана; 3) причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою; 4) вина заподіювана шкоди.    Сукупність цих умов і є підставою для покладання на особу цивільно-правової відповідальності за заподіяння шкоди. Ці умови є загальними для виникнення зобов'язань із заподіяння шкоди, оскільки їх сукупність вимагається в усіх випадках, крім тих, які спеціально передбачені в законі.    Зобов'язання, які виникають внаслідок заподіяння шкоди, на жаль, досить часто мають місце в реальному житті. Заява про відшкодування шкоди може мати такий вигляд.

З позицій чинного законодавства критеріями, які дозволяють сформувати систему деліктних зобовязань, є підстави їх виникнення або іншими словами склади деліктів.    Система деліктних зобов'язань побудована на поєднанні загального (генерального) делікту із спеціальним. Склад загального делікту законодавець наводить в ст. 1166 ЦК, де передбачено, як загальне правило, що заподіяна шкода відшкодовується особою, яка її заподіяла   Спеціальні делікти характеризуються такими особливостями:    - способом заподіяння шкоди;    - особою заподіювача шкоди;   - особою потерпілого;  - особою, яка відповідає за шкоду;   - об'єктом, якому заподіюється шкода;   - обставинами заподіяння шкоди;   - особливими умовами відповідальності тощо.    Види спеціальних деліктів:    1) шкода, заподіяна джерелом підвищеної небезпеки (ДПН):  а) шкода, заподіяна наземним ДПН;  б) шкода, заподіяна морським судном;   в) шкода, заподіяна повітряним судном;   г) ядерна шкода;    2) шкода, заподіяна представниками і працівниками юридичної особи:   а) шкода, заподіяна працівником при виконанні ним трудових обов'язків;   б) шкода, заподіяна посадовою особою органів державної влади або органом місцевого самоврядування;   в) шкода, заподіяна незаконними діями представників правоохоронних органів;    3) шкода, заподіяна особами з пороками волі:   а) малолітніми;   б) неповнолітніми;   в) недієздатними;   д) особами, які не розуміли значення своїх дій;    4) шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю потерпілого:   а) під час виконання особою договірних зобов'язань;  б) під час виконання трудових обов'язків;   г) фізичній особі-підприємцю;   д) малолітній особі;   є) неповнолітній особі;   ж) особі, яка не працювала;   з) особі, яка потерпіла від злочину;    5) шкода, заподіяна правомірними діями:   а) необхідною обороною;  \ 6) в стані крайньої необхідності;    б) шкода, заподіяна навколишньому середовищу:   а) атмосфері, воді, землі;  б) флорі, фауні;    7) моральна шкода:   а) шкода, заподіяння якої пов'язано із діяльністю державних органів та посадових осіб;  б) шкода, заподіяна засобами масової інформації;   в) шкода, заподіяна приватними особами;   8) шкода, заподіяна недоліками робіт, послуг речей;    9) шкода, що відшкодовується особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність;    10) шкода, яка відшкодовується у зв'язку з припиненням права власності;    11) шкода, що відшкодовується фізичній особі, яка потерпіла від злочину, якщо заподіювач шкоди не встановлений або отримати належне з нього неможливо;    12) створення загрози життю, здоров'ю чи майну особи;    13) інші спеціальні випадки відшкодування шкоди.