179.Поняття та система спадкового права країни

Спадкове право як підгалузь цивільного права становить собою сукупність встановлених державою правових норм, які регламентують порядок та умови переходу майнових прав та обов'язків померлого громадянина до інших осіб.

Право спадкування тісно пов'язане з правом власності, оскільки спадкування є одним із найпоширеніших засобів на­буття права власності і слугує охороні цього права.

Спадкове правонаступництво виникає після смерті особи, яку називають спадкодавцем, і встановлюється на користь спад­коємця.

Спадкоємці — це особи, які набувають право на спадщину, тобто фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народилися після відкриття спадщини. Спадкоємцями можуть виступати юридичні особи, держава.

Спадкування становить універсальну правонаступність. Саме в спадкуванні яскраво виявляється така особливість універсаль­ного правонаступництва, як одночасність переходу до право­наступника всіх прав та обов'язків, які належали правопо-переднику.

Спадкування здійснюється на певних засадах. Серед прин­ципів спадкового права слід назвати такі:

1. свобода волевиявлення спадкодавця і спадкоємця;

2. універсальність спадкового правонаступництва;

3. родинно-сімейний характер спадкування;

4. послідовність закликання до спадщини при спадкуванні за законом;

5. рівність спадкових часток при спадкуванні за законом;

6. державно-правовий захист непрацездатних родичів та членів сім'ї спадкодавця;

Спадщина — це майно, яке переходить в порядку спадку­вання. Спадщина складається із сукупності майнових прав та обов'язків померлого громадянина, які згідно з чинним законо­давством можуть переходити у порядку спадкування до іншої особи. Іноді спадщину називають спадковою масою або спад­ковим майном.

180. Основні поняття спадкового права

Спадкова трансмісія — перехід права на частку спадщини від спадкоємця, закликаного до спадкування за законом або за заповітом, який помер після відкриття спадщини, не встигнувши її прийняти в установлений строк, до його правонаступників (спадкоємців).

Спадкове майно (спадкова маса) — сукупність прав та обов'язків, які належали спадкодавцю на момент смерті.

Спадкове правонаступництво — прийняття спадкоємцем прав та обов'язків спадкодавця в межах обсягу спадкового майна (уні­версальне) або якого-небудь одного права чи групи прав та (або) обов'яз­ків (приватне або сингулярне).

Спадковий актив — сукупність майнових прав, що належали спадкодавцю на момент смерті.

Спадковий договір — правочин, за яким одна сторона (набувач) зобов'язується виконувати розпорядження другої сторони (відчужува-ча) і в разі його смерті набуває право власності на майно відчужувача.

Спадковий пасив — сукупність обов'язків (боргів), що належали спадкодавцю на момент смерті.

Спадкування — перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізич­ної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування за правом представлення — спадкування низ­хідними родичами (внуки, правнуки, племінники) або висхідними (пра­дід, прабаба) частки, яку б успадкував їх висхідний родич (батько, ма­ти) чи низхідний (дід, баба спадкодавця) за законом, якби був живим на момент відкриття спадщини.

Заповідальне покладання — покладення на спадкоємця за за­повітом обов'язку вчиняти певні дії немайнового характеру, зокрема щодо розпорядження особистими паперами, визначення місця і форми здійснення ритуалу поховання тощо, або спрямованих на досягнення суспільно корисної мети.

Заповідальний відказ — покладення на спадкоємця за заповітом обов'язку виконувати певні дії майнового характеру (сплачувати гроші, надавати можливість користування певним майном тощо) на користь однієї чи кількох осіб.

Заповіт — особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.